Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
25
червня
Випуск
№ 1325 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

НАУКОВА ПОДОРОЖ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НА КОВЕЛЬСЬКЕ ПОЛІССЯ [Випуск № 1099]

Закінчення. Початок у №4 Незадовго до прибуття в Секунь членів Археографічної комісії Тараса Шевченка та Миколи Іванишева настоятелем місцевого храму Св. Михайла було призначено молодого священика Іллю Мусієвича. Дияконом у храмі був Григорій Антонович. Оглядаючи храм Св. Михайла, Тарас Шевченко не міг не помітити давні візантійського походження образи: Пресвятої Діви Марії, Св. Миколая. Від часу ікона Богородиці потемніла і на прохання настоятеля Тарас Шевченко реставрував образ, домалював до нього прикраси, характерні українській жінці. Можливо, праця над реставрацією давньої ікони Богородиці перешкодила докінчити малюнок з храму Св. Михайла в Секуні і цей малюнок вже був докінчений в Києві кимось іншим. Тарас Шевченко разом з професором Миколою Іванишевим оглянули домовини Михайла Келимети й дружини Катерини, зібрали в місцевому маєтку документальні відомості про них та князя Андрія Курбського, портрет якого зберігався тут ще й в пізніші часи.
Питання про перебування Тараса Шевченка на Ковельському Поліссі залишалось би і надалі дискусійним, якби не знайдений запис в інвентарній церковній книзі в 30-х роках нашого століття тогочасним благочинним, майбутній митрополитом УАПЦ в західній діаспорі владикою Никанором (Абрамовичем). Владика з 1934 по 1942 роки був настоятелем храму в недалекому, рідному селі Мізові та очолював одне з благочинь. Під час своєї першої візитації храму Св. Михайла в Секуні отець Никанор, оглядаючи церковний архів, знайшов книгу «Опись церковного имущества», заведену ще 1806 року. У книзі знаходився перелік церковного майна. У примітці навпроти запису Образ Божої Матері за Престолом стояла нотатка: «У 1846 году образ сей реставрирован проезжим живописцем Тарасієм Шевченком».
1868 року давній храм Св. Михайла, вибудуваний Михайлом Келиметою, перебував у аварійному стані, тому з ініціативи настоятеля отця Іллі Мусієвича того року на іншому місці поруч шосе було вибудувано новий храм. Давній запрестольний образ Богородиці, який реставрував Тарас Шевченко разом з церковним архівом перенесено в капличку Св. Ійова.
Тут в капличці востаннє 1936р. бачив образ Богородиці та книгу «Опис церковного майна» отець Никанор Абрамович. Владика Митрополит залишив нам такий опис цього образу Богородиці: «У Секунській церкві я не міг одірвати очей від милого українського обличчя Божої Матері з Дитятком на лівій руці, в художньо намальованій кольоровій шаті. На шиї Богородиці, як дар пошани і любові місцевого жіноцтва, пишались низки коралів і поцьорів. З металевої коронки на голові спускались пасма різноколірних стрічок. Всі ці оздоби збереглися під пильним оком моїх попередників благочинних лише тому, що на церкви на могилках мало звертали уваги». Справді, «благочинні» московської церкви в Україні і на Волині, зокрема, в самий грубий спосіб усували з церковних ікон народні прикраси – рушники, коралі, стрічки, ці ознаки українськості Божих храмів, щоб надати їм вигляд російських.

3. ДОРОГАМИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НА ПОЛІССІ.

Дороги Тараса Шевченка на Волині в минулі десятиліття описали відомі вчені, дослідники як Микола Теодорович, професори Олександр Цинкаловський, Юрій Перхорович, протопресвітери Михайло Тучемський, Ананій Теодорович, дослідник-дисидент Євген Крамар та інші. Дорогами Кобзаря на історичній Волині від Житомира до Вербки і Секуня в недавньому минулому пройшов і автор цих рядків.
Липневого недільного ранку автобусом Луцьк-Брест вирушаю до с. Секунь, щоб оглянути, записати і зафотографувати там все, що пов’язано з ім’ям поета та його перебуванням на Ковельському Поліссі.
Капличка збудована суто в українському народному архітектурному стилі. В середині багато світла та гарно прикрашених рушниками образів. У вівтарі за престолом Образ Богородиці, який реставрував Тарас Шевченко. Це неповторний твір українського іконописного мистецтва. В ньому живе велика і щедра душа самого поета. Коли торкаєшся зором до святині — випромінює образ Богородиці до вашої душі небачену красу і особливу радість, радість життя і творення.
 Виношу ще раз тверде переконання, що недалеко той день, коли до з’явленого Святого Образу будуть приходити на прощу вірні, а образ Божий, як вчив великий Пророк Тарас Шевченко, ніколи не буде вже осквернений московським багном з раболепія, братоненависті, зла і облуди.
Володимир Рожко

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.