Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Прозріння настане нескоро [Випуск № 1097]

Виборча кампанія 2012, яка видалася прісною і не цікавою, нарешті завершилась.І хоч підрахунки голосів ще у стадії затвердження, вже можна говорити про проміжні результати, робити певні висновки та прогнозувати майбутні дії Верховної Ради в її оновленому складі. До вашої уваги таблиця розподілу депутатських місць (опрацьовано 99.27% бюлетенів):  Партія регіонів - 187 (п:73, м:114) - 41.56%
Батьківщина - 103 (п:61, м:42) - 22.89%
Самовисування - 44 (п:0, м:44) - 9.78%
УДАР - 40 (п:34, м:6) - 8.89%
Свобода - 37 (п:25, м:12) - 8.22%
КПУ - 32 (п:32, м:0) - 7.11%
Єдиний центр - 3 (п:0, м:3) - 0.67%
Народна партія - 2 (п:0, м:2) - 0.44%
Партія Олега Ляшка - 1 (п:0, м:1) - 0.22%
Союз - 1 (п:0, м:1) - 0.22%

Як і передбачалося політологами та підтверджено соціологами через опитування, найбільшу кількість депутатських мандатів зібрала Партія регіонів. Їхня перемога стала можливою через системні фальсифікації (головним чином  на стадії остаточного підрахунку голосів) та через низьку явку найбільш свідомої частини виборців, особливо на заході держави – всього явка по Україні складає 56%. Тих людей, які не прийшли на виборчі дільниці можна зрозуміти (вони, засуджуючи нинішню владу, водночас зовсім зневірилися в демагогічних обіцянках лідерів опозиційних партій), але їхню бездіяльність та  байдужість до майбутньої долі України, виправдати важко. Бо був хороший шанс припинити монополію на владу правлячої партії і поставити заслін авторитаризму.  Прикро і сумно, що споживацький спосіб мислення, який  вичавлює у більшості з них останні краплі людської гідності і генної пам’яті українця, перемагає здоровий глузд і дух патріота. Вірю, що і вони колись прозріють, але щоб не було надто пізно.
Також потрібно визнати, що ті 40 відсотків виборців (20% від загального числа громадян України, які мають право брати участь у виборах),що голосували за регіоналів і комуністів є відвертими або прихованими українофобами. Їх перевиховати неможливо, вони і є п’ятою колоною російської імперії, з допомогою якої Москва здійснює в Україні культурну, інформаційну і економічну експансію. Іх можна лише ізолювати шляхом здобуття влади проукраїнськими силами, які повинні їх виявити і звільнити з усіх, навіть найменших, керівних посад (власне це і називається люстрацією, яку так мріяв здійснити славної памяті Василь Червоній). А поки що саме їх представники у парламенті будуть і далі приймати антиукраїнські закони. І, слава Господу, що вони не будуть мати конституційної більшості, яка , ймовірно, повністю повернула б Україну під протекторат Кремля.
Друге місце за кількістю депутатських мандатів прогнозовано отримала партія „Батьківщина”, яка в’їхала до Верховної Ради на гаслі „Юлі волю!”, змобілізувавши зомбований електорат прихильників Тимошенко. Новими ідеями та планом виходу нашої  держави з кризи вони, на жаль, не потішили. Тому розраховувати на їх ефективну роботу у парламенті не доводиться. Найбільше на що вони здатні – це критика нинішньої влади. І якщо частина з них знову не перетвориться в „тушки” і не побіжить до фракції регіоналів, то й за це їм подякуємо.
Досить несподівано понад десять відсотків голосів набрала партія „Свобода”. Насправді феномен її успіху досить простий – до когорти прихильників Тягнибока в день голосування приєдналася значна частина українських патріотів, яка хотіла їм допомогти подолати п’ятивідсотковий бар’єр і тим самим видала свободівцям аванс на те, щоб гідно пропагувати у Верховній Раді націоналістичні ідеї. У те, що на словах і під час мордобоїв буде саме так, я ніскілечки не сумніваюся, але у щирість намірів кожного депутата зі „Свободи” докорінно змінити країну, я не дуже вірю. Чому? Та тому, що є сумний і повчальний досвід УНА-УНСО,  є вбивчі факти сумнівного виграшу свободівцями місцевих виборів у Тернопільській області, є, зрештою, наслідки їх депутатської роботи у місцевих радах Західної України. Дай Боже, щоб я помилився і їхнє депутатство стало зразком служіння українській нації.
Третьою за кількістю депутатів у Верховній Раді буде фракція партії „Удар”. Її успіх пояснюється позиціонуванням себе „третьою силою”, проєвропеською риторикою і , звичайно, шаленою популярністю чемпіона світу з професійного боксу Віталія Кличка. На цю партію та її лідера очікує або велике майбутнє, включно з президентством, або гучний провал на кшталт Сергія Тигіпка. Все залежатиме від подальших дій Віталія та депутатів його фракції стосовно їх бажання щиро протидіяти діючій владі. Побоювання викликає той факт, що частина ударівців є  відвертими прихильниками промосковського курсу України, та й сам Кличко далеко не безгрішний у цьому питанні.
До українського парламенту також потрапило понад 40 самовисуванців. Деякі з них, такі, як Олесь Доній, одразу поповнять ряди опозиціонерів, група тих, хто має великий бізнес чи пов’язаний з владою кровними узами, без сумніву, увійдуть до фракції Партії регіонів, а решта, не виключено, оберуть шлях очікування, утворивши якусь свою фракцію чи групу з невизначеною ідеологією та готовністю у будь-який момент приєднатися до майбутнього фаворита президентських перегонів.
Ряди опозиції також поповнять один свободівець Олег Осуховський і три представники „Батьківщини” – , Юрій Вознюк, Валентин Королюк і Микола Кучерук, які перемогли відповідно у в/ о № 152, 153, 154, 156 Рівненщини. Шкода лишень, що бреднова тенденція, коли визначає бренд партії, а не особистість, переважила для рівненського виборця будь-які інші чесноти кандидата та його вклад у державотворення.
Результати виборів на Рівненщині по багатомандатному виборчому округу виглядають так (опрацьовано 99,8% протоколів) :

Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”        36.59
Політична партія “УДАР”     17.23
Всеукраїнське об’єднання “Свобода”             16.65
Партія регіонів         15.80
Комуністична партія України    6.20

Таким чином,  приблизна структура Верховної Ради вже відома. Вона не така, яку б хотіла бачити нинішня влада і не така, про яку мріяли опозиційні партії. Більшість, очевидно, залишиться за регіонами. Вони її сформують не самостійно, а з допомогою самовисуванців, комуністів, одного союзівця, двох литвинівців і трьох єдиноцентристів. І, безумовно, будуть прагнути до розширення своїх рядів за допомогою шантажу і підкупу. Не думаю, що зробити це їм буде так само просто, як у парламенті минулого скликання, бо кожен депутат буде мати на увазі майбутні президентські вибори. Та й ситуація у всередині партійного середовища регіоналів  далека від ідеальної: всезростаючі непомірні апетити сім’ї викликають все більший супротив у багатьох олігархів, і чим ця прихована війна закінчиться, невідомо навіть обізнаним політологам.
Якщо Кличко дотримає слова і не поведеться на владний повідок, то вимальовується досить потужна опозиція, яка налічуватиме у своїх рядах понад 180 депутатів. За умови узгоджених дій усіх трьох фракцій і бажанню депутатів протистояти свавіллю нинішньої влади можна зробити для України дуже багато. Але питання полягає в тому, чи готові більшість з них на самопожертву, чи здатні вони інтереси України поставити вище власних амбіцій? Дуже і дуже сумніваюсь. Мало того, я переконаний, що переважна більшість слуг народу зовсім цьому народу служити не збираються і подалися до парламенту за недоторканністю, посадами, статусом і грошима. І на марне сподіватися на їхнє прозріння. А от на прозріння українців надія є. І хоча настане воно не найближчим часом, але настане обов’язково. Отоді і статті будуть оптимістичними, виборці обиратимуть гідних, депутати працюватимуть для українців і Україна стане нарешті українською.
Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.