Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Куди преш?!! [Випуск № 1096]

От не кажіть, що я надто розніжений. І сам таке підозрював, доки не влаштував експрес-опитування серед знайомих, які проводять значну частину свого життя за кермом. Їхня реакція одностайна: звичаї радикально пожорсткішали, передусім у столиці. Водій водієві – вовк! Гаразд, у нас атмосфера на дорогах ніколи не нагадувала палату лордів. Паркуватися, де завгодно, поперек смуги «ялинкою», розвертатися крізь вісьову, підрізáти, «вишивати» в потоці, не вмикати поворотників принципово (Боже, хіба так важко?) – це все нудні українські будні, наш, так би мовити, couleur locale. Його зміни в той чи інший бік можна оцінити лише на око, тобто суб’єктивно, отже, ніяк. Новина в іншому: стрімко зростає рівень агресії. Водії не лише схильні до хамства, вони дедалі більше намагаються підкріпити свою грубість вербально, перевести конфлікт у площину безпосередньої фізичної сутички. Я сам за останні кілька місяців мало не побився тричі. Рятували дві речі: згадки про навчання у далекій юності в одного непересічного в’єтнамського Рембо, а також почуття гумору. Коли замість того, щоб і самому розпалюватися, надиматися, лізти в бій або, навпаки, лякатися, нишкнути, піджимати хвоста, ти стоїш і чекаєш, що буде далі, позаяк тобі передусім смішно, це збиває потенційного нападника з пантелику. Але ж не всі такі, перепрошую, дорослі. Заводять сварку переважно ті, хто дивиться на світ крізь вітрове скло чогось такого важкого як у сенсі габаритів, так і ціни.. У кожного – своя мотивація. Переважно така: як мені, такому крутому, з таким дорожнім просвітом, не дав дорогу той нищеброд на Aveo? Чого це він не поїхав на червоний, коли я йому ззаду блимаю? Чого це він головною їде, не зупиняється, коли тут на другорядній сам я? Учасники мого опитування висунули кілька гіпотез щодо причин жорсткішання звичаїв замість їхнього пом’якшення. Перша: машин побільшало. Вулиць стільки само, скільки за СРСР, тож конкуренція за квадратний метр посилюється. До того ж, он та, що поперек смуги, а до неї ззовні пристала ще одна, на аварійці. Ну як тут не показитися? Припустімо. Причина друга: понаїхали. До нас, білих і пухнастих, приєдналися нові кадрові ресурси з Горлівки та Єнакієвого, а в них, бачите, виховання страждає. Ось тут я категорично не згоден. Третя ймовірна причина: совок повертається. Для мене це найпереконливіше пояснення. Щасливе покоління «після 1991-го» не уявляє, які пристрасті палали в кожному радянському «гастрономі», на кожній зупинці громадського транспорту, в кожній поліклініці – скрізь, де були черги, а черги були скрізь. Радянські люди сварилися буквально щохвилини (інколи билися, до речі, точнісінько, як нині у Верховній Раді), й не лише тому, що на всіх не вистачало ковбаси, автобусів чи отоларингологів. Вони казилися, тому що нічого не могли змінити у своїй долі, ні на що вплинути в долі країни. Безсилля – ось психологічний діагноз минулої епохи. Сучасний українець усвідомлює, що від нього знову нічого не залежить, байдуже, чим він пересувається – маршруткою чи лімузином. У вибори він не вірить, начальству (а в кожного з них, навіть господаря Mercedes G65, є свій начальник) також, утім, як міліції й навіть телевізору. І має рацію. Бо вибори підрахують, начальство здасть, міліція не наїсться, телевізор збреше. А як зробити, щоби комусь вірити, за 21 рік він так і не навчився. Нинішній дорожній корок – реінкарнація радянської черги. І там, і там – накопичене шалене роздратування безвихіддю. Тож дорога – всього лише термометр суспільного настрою. Тому всі й згадують Майдан, що на ньому не штовхалися, а не штовхалися, бо на хвилинку повірили. Звісно, це паскудно, що ту віру зрадили, але це не означає, що вірити взагалі не варто.
Юрій Макаров

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.