Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
22
травня
Випуск
№ 1320 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Вибори 2012 – наш шанс звільнити Україну від окупантів [Випуск № 1095]

Наближається 28 жовтня – день, коли українці мирним, демократичним шляхом можуть кардинально змінити ситуацію в державі, звільнити її від корумпованої промосковської влади або бодай припинити її сповзання до автократії кремлівського зразка. Для цього не потрібно витрачати надмірних зусиль – достатньо лише прийти на виборчу дільницю і проголосувати так, як велить серце українського патріота. При цьому ми маємо усвідомлювати надзвичайну відповідальність перед своїм сумлінням та майбуттям української нації. Бо Україні сьогодні загрожує серйозна небезпека. За опитуваннями різних соціологічних центрів, лише 20% наших громадян виступають за об’єднання України з Росією в єдиній державі. Приблизно половина цих «об’єднавців» узагалі не вважає себе українськими громадянами ані в політично-громадянському, ані в культурному сенсі, ототожнюючи себе чи то з СРСР, чи то з Росією. Проте вони активно користувалися, користуються і користуватимуться своїм виборчим правом, даючи реальну опору чинній владі. Ну, а як із цих 20% зробити 40% і навіть 50% – це вже, як розумієте, справа техніки, головне, щоби «заначка» була. А вона є, регіоналізована переважно в Донецькій і Луганській областях та в Криму.
І саме ці 20% громадян України, налаштованих проти українських національних інтересів, стали домінантою суспільно-політичного життя, обравши у владу ту публіку, яка нині кермує країною. Публіку, для якої Україна – не більше, ніж територія, що її слід загарбати й «роздерибанити», а український народ – конгломерат безбатченків та пристосуванців. При цьому по всій Україні насаджуються донецькі кадри – від лейтенантів міліції на майорських посадах до водіїв і тілоохоронців на посадах депутатських. Перегляньте біографії голови уряду, ключових віце-прем’єрів і міністрів, очільників Нацбанку і Конституційного суду… Чи є серед цих посадовців українці? Не за анкетними даними чи за прізвищем, а за соціокультурною вкоріненістю? Здається, тільки міністр культури – той, що блазнює на застіллях очільників влади зі скрипочкою, - розмовляє вдома українською мовою. Не надто виклично для країни, де українська мова є рідною для 2/3 громадян? Утім, значною мірою, не громадян, а «хохлів терплячих», бо ж народ, на жаль, терпить до цього часу цей відверто окупаційний режим, а еліта не бажає назвати речі своїми іменами і деякі її знані представники увесь час закликають до «порозуміння» з тими, для кого товариш Сталін – батько рідний, а підполковник КҐБ Путін – утілення всіх можливих чеснот…
Так от: «порозуміння» з тими, хто вважає себе «вищими на голову» щодо всієї іншої України (і не дивно – адже це втовкмачують в голови донеччан не лише місцеві «авторитети», а й патріарх РПЦ Кірілл та заборонений на в’їзд до США Кобзон) сьогодні можливе тільки у вигляді капітуляції всього українського. І європейсько-демократичного також. Таким уже є феномен Донбасу сьогодні. З іншого боку, можна ці 20% нейтралізувати і крок за кроком витіснити на маргінес політики, якщо абсолютна більшість українських громадян діятиме узгоджено.
Нині нам важливі практичні висновки з усього цього, а полягають вони передусім у необхідності зірвати усталення неототалітарного (водночас дуже й дуже провінційного, але чи нам від цього легше?) режиму, яке відбувається на наших очах. Бо ж цілком реальною може настати ситуація, коли ці вибори до Ради виявляється останніми більш-менш реальними виборами на кілька десятиліть наперед. Як зазначає Олесь Доній, «з формальної точки зору, вони не візьмуть триста голосів відразу по наслідках виборів, але якщо Регіони та Янукович усвідомлять, що вони не виграють відкриті президентські вибори, то можуть захотіти зробити конституційну реформу і для цього «докупити», дожати ці 300 голосів... Вибори президента будуть перенесені в парламент, і тоді вже два терміни Януковича, а потім два терміни його сина стають реальністю».
Звичайно, заклики не до принципового походу на виборчі дільниці, а до справді революційних дій, до протистояння силам беззаконня, на перший погляд, виглядають привабливіше, але можуть украй загострити і без того складну ситуацію в країні. Саме тому альтернативи вільному волевиявленню громадян на виборах не існує. Є надія, що  80% українських громадян об’єднає гасло: «Українцям – українську владу!» - і радикальний, але зрозумілий та прагматичний – за найвищим рахунком – заклик: «Геть янучарів-окупантів».
Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.