«Свобода» стверджує, що є проєвропейською партією. Але її етноцентричний і гомофобний світогляд прямо суперечить принципам, на яких відбувалася європейська інтеграція.
«Свобода» заявляє, що є типово європейською партією. Втім, вона належить до ультранаціоналістичного Альянсу європейських національних рухів, що включає деякі найбільш екстремістські праворадикальні партії ЄС, які викликають збентеження, відразу і сором в більшості європейців.
Партія Тягнибока непрямим чином допомагає московським неоімперіалістичним схемам, оскільки її громадська діяльність і відверті заяви, як правило, поглиблюють відчуження та сприяють сепаратистським настроям у Західній та Південно-Східній Україні.
«Свобода» позиціонує себе як найпослідовніший противник напівавторитарному режимові Януковича. Попри це, її лідерів часто запрошують висловлювати свою точку зору на телеканалах, які пов’язані з Партією регіонів.
З огляду на це ми вважаємо, що «Свобода» не може належати до Комітету опору диктатурі, та пропонуємо лідерам української демократичної опозиції переглянути питання партнерства з цією партією».
Утім, у КОДі цей лист коментують дуже обережно. В’ячеслав Кириленко взагалі відмовився. Мовляв, це має бути лише спільне рішення комітету. Зазвичай рішучий Тарас Стецьків цього разу зніяковів і знітився:
— Навіть не знаю, що сказати. Українські інтелектуали до «Свободи» дійсно ставляться з великою недовірою, вважаючи її організацією, яка дискредитує націоналістичні цінності. Але я не знаю, як КОД на це відреагує. У будь-якому разі, якщо такий лист є, то це має бути предметом для розмови в КОДі. І думаю, що КОД сам має відреагувати на цей лист і максимально швидко визначити формат своєї участі. І не виключено, що «Свобода» сама вирішить іти самостійною колоною. Але я не думаю, що зараз негайно треба виключати «Свободу». Не думаю, що в цьому є проблема і це на часі.
А от бютівець Сергій Соболєв сказав.
— Завданням КОДу є не пропаганда націоналізму чи лібералізму. КОД об’єднався проти сьогоднішнього режиму, який не дає можливості розвиватися демократії в країні. Він побудований на чіткому принципі фашистської партії, яка контролює всі органи влади. Тому ми сьогодні готові об’єднуватися з усіма політичними силами, які прагнуть відсторонити від влади цю силу. Лише тоді ми зможемо говорити, що в країні є відкриті, прозорі вибори, що між собою боротимуться націоналісти, соціалісти, ліберали.
Так само, коли була акція «Україна без Кучми», ніхто нікого не ділив на лівих і правих. Головне тоді було повалити режим, який нав’язував темники, який забороняв дії опозиційних партій, фальшував вибори. А зараз ситуація набагато серйозніша, ніж була тоді».
Вочевидь, у країні є запит на певну націоналістичну силу. Цю нішу зайняла «Свобода». Наскільки це вдалий вибір? Чи є ця сила європейською партією? Добре це чи погано? Є сенс продовжити розмову.
Олена ЯХНО, «День»