Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Бідність українців як наслідок провалу реформ партії регіонів [Випуск № 1092]

Засідання Комітету з економічних реформ, що відбулося нещодавно під головуванням президента України, проходило зовсім не в тій тональності, якої Віктору Януковичу і його команді хотілося б за менш як два місяці до парламентських виборів. На порядку денному засідання, як свідчить офіційний прес-реліз президентської прес-служби, була оцінка швидкості та якості перетворень у соціальній сфері. Йшлося передусім про реалізацію президентських соціальних ініціатив. Серед найбільш неоднозначних у трактуванні цифр — скорочення втричі кількості тих, хто одержує пенсію менше 1 тис. грн. Якщо 2,5 роки тому таких було понад 10 млн. чоловік, то нині — 3,7 млн.
Навіть якщо прийняти президентський «однотисячний» орієнтир за своєрідну межу бідності (офіційно бюджетним законом прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено на рівні 1017 грн. з 1 січня поточного року та 1095 грн. — з 1 грудня), то все одно навряд чи когось має тішити той факт, що більш як чверть пенсіонерів в Україні залишаються за цією межею (їх загальна кількість на 1 січня ц.р. становила 13,7 млн. чоловік). Однак не слід забувати ще й про інші соціальні верстви, які держава теж не в змозі витягти з-за межі бідності. Зокрема, про осіб, що втратили працездатність (інвалідів та ін.), для яких прожитковий мінімум цього року не зросте вище 900 грн.
Глава держави дорікнув підлеглим, заявивши, що пенсія не може становити менше тисячі гривень і що першочерговим завданням уряду є поліпшення забезпеченості пенсіонерів.
На жаль, у цьому контексті Віктору Януковичу довелося знову більше говорити про «хотілки» і побажання. Але ж очевидно, що йому було б набагато приємніше «вже сьогодні» стати реальним благодійником для багатьох мільйонів малозабезпечених, яким у процесі животіння-виживання доводиться покладатися на рідну державу. Наприклад, як перед президентськими виборами 2004-го, оголосивши про збільшення їхніх допомог і пенсій до прожиткового мінімуму. Це й стало б найістотнішою і реально відчутною ознакою «покращення», обіцяного нинішнім главою держави під час попередніх передвиборних перегонів.
Звичайно, нашкрябати «по засіках» кілька мільярдів (або навіть десятків мільярдів) на пенсії цілком можливо. Але рентні платежі не пройшли, а податкові пільги залишаються величезними. Приватизація теж іде явно не в інтересах бюджету (не кажучи вже про стратегічні інтереси економіки) — достатньо згадати, як продавалися «Укртелеком», різні «енерго», а тепер ідуть обл- і міськгази.
Крім того, не завадило б переглянути й підходи до витрачання державних коштів — у сфері держзакупівель точно знайшлися б гігантські додаткові ресурси. Однак після ухвалення в таких муках досить прогресивного закону, практика його імплементації так не сподобалася оточенню Віктора Федоровича, що реформу довелося «відмотати назад», попри всі очевидні іміджеві втрати, зокрема і в очах світового співтовариства.
Тим часом світова кон’юнктура, на поліпшення якої всім так хотілося сподіватися, на жаль, підводить. Через перманентні боргові проблеми в єврозоні, охолодження світової економіки та загрозу її повноцінної рецесії ціни на товарних ринках пішли вниз іще в червні. Український експорт, що має переважно сировинну структуру, почав падати (в червні він скоротився на 11% порівняно зі зростанням на 9,6% у попередні місяці). Відповідно, це позначилося й на показниках промисловості (одного з ключових бюджетоформуючих секторів). За підсумками червня, вона знизила свої обороти на 1,4%, а в липні падіння тривало (на 0,9% — останні опубліковані статистичні дані) на тлі посилення спаду в переробних галузях.
Судячи з останніх міжнародних економічних зведень, у серпні та вересні навряд чи ситуація відчутно поліпшилася. Ба більше, загроза загострення кризи наростає, особливо в Європі. Згідно з опублікованими цього тижня попередніми даними, ВВП єврозони в другому кварталі скоротився на 0,2%. Не сюрприз, звичайно, але й нічого підбадьорливого. На жаль, як констатують експерти, попри всі зусилля й гасла про модернізацію, інновації тощо, наша економіка залишається надзвичайно залежною від зовнішніх чинників, а влада практично не має дієвих внутрішніх важелів для впливу на ситуацію.
Серед найбільш значущих зовнішніх чинників, від яких продовжує залежати українська економіка, — газовий зашморг, що й затягається на її шиї. Звільнення від енергетичної залежності — справа ще досить неблизької перспективи, а на значуще скорочення вартості поставок блакитного палива навряд чи доводиться розраховувати, причому відразу з двох причин.
По-перше, тому що вартість нафти на світових ринках, попри падіння інших сировинних цін, залишається високою, балансуючи навколо 100-доларової позначки (дається взнаки насамперед нестабільність на Близькому Сході).
Ну, а по-друге, тому що російська сторона, якщо судити з «результативності» ялтинської та сочинської зустрічей Путіна і Януковича, не збирається йти на жодні поступки. Ба більше, під час останньої особистої розмови ще й було поставлено ультиматум: якщо у двомісячний термін Київ не погодиться вступити до Митного союзу, на нього очікує таке охолодження торговельних відносин, що всі нинішні ягідки здаватимуться лише квіточками.
Компетентні джерела також стверджують, що відразу після сочинської поїздки Януковича, в Києві значно активізували зусилля з організації візиту української офіційної делегації у Вашингтон. Група емісарів, яку може очолити голова НБУ Сергій Арбузов (або, за певних умов, і сам Янукович), буде наділена дуже серйозними переговорними повноваженнями, щоб схилити американську сторону до активнішого співробітництва. Передусім тепер — в агросекторі. Головні «пряники», які будуть відправлені у Вашингтон, готуються начебто у відомстві Миколи Присяжнюка. Тож чи не ця обставина визначила ті пристрасті, які вирували у Верховній Раді навколо земельних законодавчих норм?
Ця ситуація стала яскравою ілюстрацією непослідовності в реформах, яку сповідує така ефективна владна вертикаль імені Януковича. Саме ця непослідовність і є головною причиною тотальної недовіри до цих реформ в українському суспільстві. А отже, і недовіри до всієї владної команди, якої не подолати новими закликами до підвищення соціальних стандартів.
Юрій Сколотяний
«Дзеркало тижня»

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.