Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Тренер Павло Дмітрієв – життя, присвячене боксу [Випуск № 1092]

„Микола! Веди бій, а то програєш!...” - сказав у далеких 70-х роках тренер-наставник Павло Павлович Дмітрієв юному учаснику рівненської юнацької збірної  з боксу Миколі Поровському під час важкого поєдинку на рингу на відкритій першості України і Білорусі з боксу. Микола Поровський нещодавно відвідав свого тренера і згадуючи цей момент свого спортивного життя сказав, що слова свого першого тренера стали його життєвим кредо. Павло Павлович Дмітрієв по-батьківськи переживав та піклувався про своїх вихованців-боксерів. Перший спортивний тренер для тисяч рівненських юнаків був і  залишається символом мужності, волі до перемоги і відданості спорту на все життя. Спортивна біографія видатного рівненського боксера та тренера Павла Павловича Дмітрієва розпочалася у 1960 році. У Рівному була тоді відома футбольна команда „Колгоспник”. Саме до неї футболіст Олег Таінкін привів 15-літнього Павла Дмітрієва. Але в ті роки в місті, окрім футболу, стрімко набирав популярності , особливо модний на той час, бокс. Спорт для справжніх чоловіків!
Тому невдовзі юний Павло, учень школи № 4 , що на той час знаходилася на вулиці Горького (сучасна Дорошенка) з ватагою хлопчаків-футболістів прийшов на свої перші тренування у товариство „Спартак”. У ті повоєнні роки в місті Рівному не було пристойного спортзалу у жодного  з клубів. Єдиний більш-менш придатний спортзал знаходився на вулиці Замковій в старовинній будівлі колишньої електростанції замку Любомирських. Великий холодний зал, як розповідає Павло Дмітрієв, опалювався залізними печами „буржуйками”. Він був розгороджений на чотири частини,  в кожній з яких займалися секції важкої атлетики, гімнастики та боксу. Саме там, секцію боксу вів легенда рівненських боксерів Анатолій Власович Яндала. Під керівництвом Анатолія Власовича з 1960 року й розпочав свою спортивну кар’єру майбутній видатний тренер і боксер Павло Павлович Дмітрієв.
Першу свою офіційну перемогу він здобув на ринзі у Севастополі. Там Павло Дмітрієв зайняв перше місце на першості Укради товариства „Спартак”. Невдовзі він здобув друге місце на першості Центральної ради „Спартака” СРСР в м. Нальчику.
Непомітно за тренуваннями та чисельними змаганнями спливав час. Наближалась служба в армії та обіцяне спортфункціонерами тренування у спортивному батальйоні СКА „Львів” -  армійському клубі, який на той час був найсильнішим серед ,клубів армії. Проте у  призивної комісії міськвоєнкомату було своє бачення майбутнього призовника Дмітрієва. За фізичними параметрами (була на той час в радянській армії така концепція) Павла Дмітрієва призивають до лав Військово-морського флоту в підводники.
Волею долі він опиняється у Севастополі, в місті, де виграв перші в своєму житті боксерські змагання. І знову випадок долі: через тиждень він опиняється в спортроті Чорноморського флоту, що дало змогу продовжити спортивну кар’єру. Саме під час проходження військової служби П. Дмітрієв стає чотириразовим чемпіоном Чорноморського флоту, чотириразовим чемпіоном півострова Крим...
Після демобілізації – знову Рівне. І знову тренування та спортивні змагання. 1964-1968 рр. – це були найкращі спортивні роки Павла Павловича. Він тричі виграє турнір Миколи Сапрівенка, традиційний боксерський турнір Макара Мазая в Маріуполі. Саме рівнянин Павло Дмітрієв був його першим переможцем. З 1969 року Павло Павлович розпочав свою тренерську роботу. За роки своєї тренерської кар’єри він виховав 36 майстрів спорту СРСР та 5 майстрів спорту незалежної України. Серед них – відомий чемпіон СРСР серед юніорів Олександр Кушнір.
За свою майже піввікову діяльність тренера Павло Павлович Дмітрієв виховав тисячі хлопчаків. Він навернув їх на шлях спорту, прививав їм мужність і справжні життєві цінності. У своїй виховній діяльності він знаходив індивідуальний підхід до кожного юнака, наполегливо й методично навчав майстерності боксу. Павло Павлович невтомно, як справжній сподвижник боксу, відвідував середні школи, училища, де знаходив молодь і залучав до занять боксом. І хоча не всі його вихованці стали чемпіонами та призерами, та це й не суттєво, бо бокс – як мужній вид спорту на все життя загартовував юні характери, відтренував волю, що знадобилася багатьом на життєвій дорозі. Багато вихованців тренера Павла Дмітрієва посьогодні вдячні йому за науку мужності.
P.S. До весни цього року Павло Павлович Дмітрієв відвідував спортивний зал, щоб дати поради молодим спортсменам, але нещодавно важко захворів.
Редакція газети „Волинь” звертається до всіх вихованців тренера Дмітрієва із проханням приділити увагу, допомогти своєму тренеру.
Сергій МАРЧУК

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.