Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
16
жовтня
Випуск
№ 1341 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Битва під Жовтими Водами [Випуск № 1091]

До однієї з найвидатніших битв українського козацького війська в ході Визвольної війни відноситься битва під Жовтими Водами 1648 року. Це була перша значна перемога повсталих козаків у ході визвольної війни українського народу першої половини XVII століття.  21 січня на Січі розпочалося повстання під проводом Богдана Хмельницького. Головні польські сили під командуванням коронного гетьмана М. Потоцького в цей час розташувалися під Черкасами та Чигирином. Отримавши в перших числах лютого повідомлення про повстання на Запоріжжі, М. Потоцький вирішив якнайшвидше придушити це повстання в його зародку. Для цього спочатку він кинув на Запоріжжя авангард у три з половиною тисячі жовнірів і шість козацьких реєстрових полків під командуванням свого сина Стефана, його помічником був призначений комісар реєстрового козацького війська Яків Шемберн. 11 квітня ці сили, розділені на два загони, вирушили такими маршрутами: 4 козацькі полки (Чигиринський, Черкаський, Корсунський і Канівський) на чолі з Іваном Барабашем та Ілляшем Караїмовичем (всього 4 тисячі чоловік) та 1200 найманців спустилися вниз по Дніпру на човнах, а польські відбірні полки під командою Якова Шемберна і С. Потоцького (близько 4 тисяч чоловік) просувалися суходолом у районі Кам’яного Затону. Вони мали з’єднатися і разом вдарити на бунтівників. І якщо не знищити їх, то принаймні, змусити прийняти їх оборону.
Сам коронний гетьман після завершення мобілізації і прибуття команд магнатів збирався з головними силами і обозом рушити услід цим частинам. Таке розпорошення військ виявилося стратегічною помилкою для поляків. Хмельницький отримав можливість кожну з груп противника ліквідувати окремо.
Дочекавшись підходу чотиритисячного pfujye перекопського мурзи Тугай-бея і дізнавшись про те, що Потоцький роз’єднав свої сили, Хмельницький 16 квітня залишає Томаківку. Він на чолі козацьких 5 тисяч і татарських 4-тисячних загонів швидким маршем рушає назустріч коронним військам. Під захистом табору його загони швидко рухалися Микитинським шляхом вздовж річки Базавлук. Тим часом Стефан Потоцький, пройшовши Крилів, Цибульник, Омельник, надвечір у вівторок, 18 квітня, зупинився в урочищі Княжі Байраки.
Вранці наступного дня, пройшовши ще декілька кілометрів, поляки зупинились на великий перепочинок в урочищі Жовті Води. Під час привалу їх атакував Тугай-бей, який випередив козацькі загони Хмельницького на пів-переходу, всього за 15 кілометрів. Сюди ж наближався і Богдан Хмельницький. Після перших сутичок з татарськими роз’їздами, Потоцький і Шемберн наказали утворити міцний табір. Незабаром підійшли козацькі полки Богдана Хмельницького і під захистом табору, побудованого з возів, зупинилися неподалік польського обозу. Перший штурм польських позицій відбувся 20 квітня і закінчився безрезультатно. Від цього часу боротьба набула затяжного характеру. Тим часом у Кам’яний-Затон прибули реєстрові козаки і під впливом агітації посланців Хмельницького та звісток про напад повстанців на польський табір, підняли повстання, причому повбивали декого з старшини у тому числі Караїмовича та Барабаша і перейшли на бік повсталих козаків. Вже 2 травня ці загони вишикувались у полки, прийнявши бойовий облаштунок, демонстративно пройшли маршем повз обложений військовий табір поляків, де в той час перебував С. Потоцький. Під час маршу вони влаштували вітальні залпи із самопалів на честь Богдана Хмельницького і вступили до його табору. Пізніше, під впливом цієї демонстрації, козаки Переяславського і Білоцерківського полків, а також машинські драгуни (українці за походженням) теж покинули польський табір і приєдналися до козацького гетьмана. Після цього чисельність козацько-татарського війська становила 13-15 тисяч чоловік. Становище обложених у таборі Потоцького стало критичним, і він змушений був піти на переговори, які закінчилися згодою польських командирів віддати гармати з порохом, а також козацькі клейноди. Зі свого боку Хмельницький дав слово забезпечити вільний відступ польського обозу до Крилова. Але Тугай-бея не задовольнили такі умови і він наполягав на штурмі польського табору. 5 травня зав’язався жорстокий бій, що тривав до вечора. Під покровом ночі, Потоцький зробив відчайдушну спробу прорватися на „волость”. Тугай-бей, не бажаючи втрачати здобич, кинувся переслідувати польський табір, не повідомляючи козаків. Польські жовніри рішуче відбивалися. Нарешті, коли вони майже минали Княжі Байраки, Тугай-бей запросив допомоги запорожців. Хмельницький прибув негайно, і в одній з балок польський обоз було оточено. Розпочався штурм. Козаки й татари, ламаючи опір жовнірів, вдерлися до табору. Розгром був повним. Багато поляків загинуло. У полон потрапило близько 3 тисяч жовнірів і 50 шляхтичів. Стефан Потоцький помер від ран, а Шамберн разом з іншою старшиною потрапив у полон.
Після перемоги під Жовтими Водами військо під командуванням Богдана Хмельницького вирушило проти головних польських військ, які з-під Чигирина почали відступати до Корсуня і саме там отаборилися. Але це вже наступна сторінка історії.

Сергій Кричильський

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.