Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
18
липня
Випуск
№ 1328 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Політичні гастролі в Рівному [Випуск № 1090]

Рясно заліплені кольоровими афішами на дорогому глянцевому папері, тролейбусні стовпи сповіщали мешканців Рівного, що у вівторок вони зможуть побачити самого Олега Тягнибока! І не тільки його одного, але й діячів його партії. Про візит іншого члена гастрольної групи А. Яценюка та його соратників, що назвали себе „об’єднаною опозицією”, також сповіщали дві скромні афішки на дверях Народного дому.  Очевидно, приїзд Тягнибока стався невипадково, а у відповідь на прохання свого обласного партбоса і кандидата в нардепи, який ніяк не може, як „залітний” на Рівненщину кандидат, набрати необхідної рейтингової висоти польоту.
Тож з минулого вівторка у підвечірню пору на майдані Незалежності була змонтована здоровенна сцена, нашпигована всіляким дорогоцінним електронним та телевізійним причандаллям, де й мали розміститися прибульці, щоб завоювати серця довірливих рівнян. Належить сказати, що організатори політшоу, переживаючи за незаповненість майдану, як розповідали очевидці, видавали своїм партфункціонерам інструкції про обов’язкове прибуття зі своїми партійними штандартами. Щоб затулити чисельні безлюдні прогалини майдану, організатори відгородили центральну вулицю стіною з наметів, із котрої спритно видавали перехожим кілограми глянцевої, і не тільки, паперової продукції.  Задумувалось зробити все таким чином, щоб у рівнян, які саме в час пік проїжджали автотранспортом вулицею Соборною, складалося враження, що майдан кипить, вирує політичними пристрастями. Проте сам майдан заповнили ледь на десяту частину.
Окрім знайомих облич традиційно небайдужих до політики людей, що відвідують всі мітинги, можна було розгледіти і чиновників міської та обласної влади, міліціянтів, як в одностроях так і в костюмах, працівників СБУ в традиційному цивільному та просто перехожих зівак. Навіть колишній відомий на Рівненщині рекетир стояв і люб’язно розмовляв з колишнім генералом міліції, а сьогодні кандидатом у народні депутати, користується підтримкою влади. Можлива це така ознака консолідації нації на регіональний манір, але що ж спільного у рекетира і генерала міліції?
Вся ця публіка в ролі статистів автоматично збільшувала кількість учасників політично-пропагандистської акції. Після майже годинної телевізійної накачки роликами про опозицію та нинішню погану корумповану владу, сцена нарешті почала заповнюватися учасниками-гастролерами і місцевими політдіячами. На сцені з’явилися Яценюк, Тягнибок, народний депутат від БЮТ  Прокопчук, місцеві партфункціонери об’єднаної опозиції та інші менші достойники, згадувати котрих чесно кажучи не хочеться та й просто шкода уваги читачів. 
З чим же звернулися до рівнян прибулі політики? За яку політичну ідеологію агітували? Що обіцяли українцям після виборів?
Добре підсилений децибелами Яценюк екзальтованим голосом критикував нині правлячу владу. Він закликав маси до активних дій за світле майбутнє його політичної партії та до повалення режиму Януковича. Традиційний набір відомих політичних гасел повторювали один за одним, підмінюючи один одного, наче на конвеєрі, учасники сценічного дійства. Вони говорили про все, а по суті ні про що... Ніхто не почув жодної конкретики як, у який спосіб відвести від України загрозу фінансового дефолту, загрозу втрати державної незалежності, яким чином позбутися енергетичної залежності України від Росії, як розв’язати кримське питання, чому і як ці ж самі опозиціонери успішно здали Росії Севастополь, провалили у стінах Верховної Ради мовне питання...
Всі виступи зводилися до єдиної проблеми: Юлі – волю! Тут учасники влаштували справжнє змагання: хто відданіше вигукне це гасло і спробує „завести” майдан. Однак відполіроване часом гасло „Юлі – волю!”, так і не завело публіку. Один із виступаючих, гукнувши четвертий раз, зрозумів, що гукати вп’яте – недоцільно. Бо зворотньою реакцією від учасників мітингу була тиша і сотні пар байдужих очей.
По-своєму „засвітився” перед рівнянами кандидат до Верховної Ради від „Свободи”. Він як „парашутист” на землю, де 70 років тому зродилась Українська Повстанська Армія, й словом не обмовився про ювілей УПА. А воно йому треба?! Проте він не забув попіклуватися про долю Юрія Луценка. Останній,  як пам’ятають рівняни, особливо  любив підкреслювати на всіляких прес-конференціях, „я казав і кажу, що комуністична партія – це наша молодша сестра”. І сміх, і гріх. Чи, може, дійсно кінець світу?
Власне, нічого нового й суттєвого того вечора рівняни не почули. Оглушені майже трьохгодинним громом звукопідсилювальної апаратури, отримавши в руки кілограми дорогої агітпродукції, рівняни покидали майдан сам-на-сам зі своїми традиційними проблемами. А учасники політгастролей збиралися далі в турне по містах Західної України.

Василь Якимчук

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.