Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
16
жовтня
Випуск
№ 1341 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Волинь пам’ятає Ростислава Волошина [Випуск № 1089]

Коли стаття готувалася до друку, світ побачила нова книга відомого Рівненського історика Ігоря Марчука „Ростислав Волошин”, яка присвячена сімдесятиріччю створення Української Повстанської Армії. Книга написана на основі архівних матеріалів, свідчень воїнів УПА, видання  ілюстроване унікальними історичними світлинами. Офіційне видання Проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) «Ідея і Чин» № 8 від 1945 року повідомило сумну звістку: «Дня 22 серпня 1944 р. в с. Гаї Нижні Дрогобицької області, загинув у бою з большевицькими окупантами Славної Пам’яті Друг Ростислав Волошин – Горбенко (Павленко), родом з Волині, один з найстарших і найбільш заслужених членів ОУН, Член Проводу Організації Українських Націоналістів...» Сторінка дрібного машинописного тексту інформує нас про його героїчний шлях у лавах Організації Українських Націоналістів, займані посади та переслідування з боку поляків, німців і радянських карально-репресивних органів. Довший час це було чи не єдине джерело, яке використовували науковці та журналісти у своїх публікаціях та дослідженнях.
Як не дивно, життєпис відомого діяча ОУН, голови Президії Великого збору УГВР та Генерального секретаря внутрішніх справ УГВР Ростислава Волошина і до сьогодні мало вивчений та висвітлений. Відомий студентський та громадський діяч неодноразово заарештовувався польською поліцією, яка мала на нього чимале досьє, Рівненським управління НКВД, німецьким ґестапо, проходив у 1944-45 рр. по відомій оперативно-розшуковій справі на членів Проводу ОУН «Берлога», яку започатковано НКДГ восени 1944 року.
Багато провідних діячів ОУН на Волині розпочинали свій шлях з «Пласту». Серед них можна назвати такі імена: Ростислав Волошин, Олександр Куц, Іван Скоп’юк, Юрій Косач, Володимир Робітницький, Ігор Шубський, Степан Пшеничний, Микола Якимчук, Анатолій Козяр, Сергій Качинський, Ананій Закоштуй, а також уродженці Галичини, які доклали чимало зусиль для організації волинської мережі ОУН – Іван Климів та Ярослав Старух.
Під час навчання у гімназії Ростислав Волошин вливається у ряди цієї скаутської організації, яка гартувала юні тіла і душі. Один з польських поліційних агентів у своєму донесенні повідомляв: «Були збори керівників Пласту в селі Озеряни Дубенського повіту у хаті Волошина, помічника начальника місцевої залізничної станції. Вони відбулися 1-2.04.1929. На них прибули представники «Пласту» Рівненського повіту – вчитель Рівненської приватної української гімназії Олександр Корольчук та 8 класники цього ж навчального закладу Федір Тижук, Олекса Воробей і Ростислав Волошин. Цими зборами керували два чоловіки, які прибули зі Львова. На зборах вирішувались політичні питання, а вкінці була проведена пластунська муштра». Саме тому польська влада без зайвих вагань ліквідовувала будь-які українські організації та установи, які могли б слугувати справі піднесення національної самосвідомості. На Волині у цей чорний список потрапили: «Пласт» (заборонений 1928 року), товариства «Просвіта» (заборонене 1934 року) та «Сільський Господар» (ліквідований 1938 року).
Згідно з власноручними свідченями Ростислава Волошина він закінчив Рівненську гімназію у 1929 році і «записався на юридичний факультет Львівського університету. У перший рік 1929/30 я був записаний тільки як студент, а насправді проживав на ст. Озеряни, бо не мав коштів для навчання». Тільки на наступний навчальний 1930/31 рік розпочалось справжнє навчання і Ростику вдалося скласти іспити за перший курс. Наступні роки не були зовсім вдалими і в навчанні, і у фінансових можливостях. 1932/33 навчальний рік був провалений на іспитах, до яких Ростислав не зумів належно підготуватися. Саме під час студій в університеті він познайомився з багатьма визначними діячами ОУН того часу, долучився до організації українського студентського руху.
Дух Академічного дому, де мешкали українці-студенти, гарно передає у спогадах теж колишній гімназист з Рівного Олександр Скоропада, що особисто знав Ростислава: «Львів у той час був містом, де ОУН широко виявляла свою діяльність... підпільні видання ОУН («Сурма», «Юнак», «Розбудова нації») були в Академічному домі під сходами убікацій, де кожен міг їх бачити, брати до себе в кімнату, перечитувати і відносити назад. Так і робили. Кожен місяць ці видання замінювалися новими, свіжими».
Протягом 1932 року дуже часто збиралися на збори Яків і Олександр Бусли, Геннадій Янкевич, Олександр Скоропада, Ростислав Волошин, де обговорювали політичні новини, виступи українських послів у Сеймі, тексти статей з підпільних видань. Разом також святкували річниці Листопадового зриву, Крутів, Базару, Шевченківські дні. Ще один діяч ОУН Степан Галамай у спогадах зазначає: «На переломі 1933/34 я мав нагоду зустрічати Волошина вже вдруге на нараді Студентської Громади у Золочеві. Пам’ятаю, що на тій нараді Студентської Громади… голова Орест Чемеринський кивнув мені на знак заохоти до дискусії після вдалої і розумної доповіді якраз Ростислава Волошина». Окремі диспути з політичними противниками, які були членами українських партій, змушували українських студентів відповідно готуватися до своїх виступів. Такою своєрідною кузнею для представників студентства, згідно зі свідченнями С. Галамая, стало Товариство імені Петра Могили в Академічному домі. «Головою Товариства… був талановитий організатор Роман Паладійчук… дискусії після доповідей відбувалися на досить високому рівні… Ораторів, мабуть, ніколи не бракувало. Пригадую один такий випадок. Після доповіді одного вже старшого студента про українську поезію взяв слово Ростислав Волошин і сказав приблизно таке: «Так, оскільки я знаю Лесю Українку... то, мовляв, наш доповідач не має рації...» Я мало не ахнув, бо ж я так не міг би висловитись ні про Лесю, ні, наприклад, про інж. і поета Євгена Маланюка... Щойно після кількох років, коли я потрапив на Волинь, мені цей пригадався випадок. Тоді мені стало ясніш, адже і Ростик і Леся були волиняки».
Ростиславу Волошину доводилося часто виступати на регіональних з’їздах українських студентів. Адже з 1932 року він став членом Студентської репрезентації Союзу українських студентських організацій під Польщею (СУСОП), а вже наступного року очолив цю організацію.
Ігор Марчук
Далі буде

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.