Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Минулої неділі під Берестечком [Випуск № 1078]

Традиційно, на дев’яту п’ятницю після Великодня, українська громада вшановує козаків-героїв – учасників знаменитої битви під Брестечком літа 1651 року. Минулої спекотної неділі тисячі українців з усіх куточків нашої соборної держави прибули на святе місце, де нині розташований Національний історико-культурний заповідник „Козацькі могили” та Свято-Георгіївський монастир. Святійший Патріарх Філарет звершив Божественну літургію та панахиду під відкритим небом на величній паперті перед Свято-Георгіївським храмом. Патріарху співслужили: митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, митрополит Луцький і Волинський Михаїл, митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Вінницький і Брацлавський Онуфрій, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, єпископ Ужгородський і Закарпатський Кирил, єпископ Дрогобицький і Самбірський Михаїл, єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло, вікарій Київської єпархії єпископ Васильківський Феодосій, вікарій Волинської єпархії єпископ Володимир-Волинський Матфей, намісник Свято-Георгіївського монастиря ігумен Митрофан та більше 200 священиків з Рівненської, Тернопільської, Волинської, Львівської єпархій. Богослужіння прикрашали своїм співом архієрейський хор «Знамення» та хор вихованців млинівської недільної школи. Після літургії Святійший Патріарх Філарет виголосив проповідь.
З полум’яним словом до української громади звернувся член Вищої церковної ради УПЦ КП, народний депутат України першого, другого та четвертого скликань, перший голова Народного руху на Рівненщині Микола Поровський. Він, зокрема, сказав: „Ми зібралися на святому для кожного українця місці – частці землі, политою кров’ю героїв-козаків в бою під Берестечком. В усі часи сюди приходили українські патріоти, щоб вшанувати пам’ять загиблих.
У царські часи сюди приходив мій прадід Леонтій Поровський, за Польщі – мій дід Євген Поровський (він розповідав, як у вінки хлопці і дівчата вплітали синьо-жовті стрічки, за що їх переслідувала польська поліція), в часи совєцької окупації – мій батько Іван Поровський.
Тож не випадково, що у нову добу визвольних змагань 90-х саме тут були підняті синьо-жовті прапори, саме тут ми створили козацтво „Волинська Січ” і обрали кошовим отаманом світлої пам’яті Василя Червонія, мого побратима.
Зібралися ми тут і сьогодні напередодні нових випробовувань. Недоброзичливці кажуть, мовляв, під Берестечком вшановуємо поразку. Ні, не поразку ми тут вшановуємо, а незламний дух українського воїнства, що стало на бій за волю України. Ми вшановуємо тут   пам’ять козацького полковника  Івана Богуна, який вивів регулярні частини козацтва з оточення з-під Берестечка, а у Переяславі в час складання присяги московському цареві поламав свою шаблю і сказав Богдану Хмельницькому: „Як не з’єднатися уламкам цієї щаблі, так не бути Україні під московським царем”.
Програна битва – це ще не програна війна! Наслідуючи подвиг козаків під час звитяги під Берестечком, українці з покоління в покоління повставали на боротьбу за святую волю. І ми таки здобули Українську державу. Я мав високу честь голосувати у Верховній раді за Акт держаної незалежності України та вносити до зали синьо-жовте знамено свободи разом із незабутнім В’ячеславом Чорноволом.
Маємо державу, герб, прапор, кордони, військо, ненадовго мали й українську владу. Але, на жаль, через помилки лідерів помаранчевої революції до влади в Україні прийшли промосковсько-олігархічні сили.   Партія регіонів на чолі з президентом Януковичем  намагається знищити те, українське відродження, що ми здобули за два десятки років. В Україні посилюються процеси русифікації, українська мова витісняється з телерадіо і кіно простору, депутати українофоби намагаються створити в Україні „руській мір”.
Але ще раз підкреслюю, програна битва – це  не програна віна.. Ми повинні об’єднатися навколо нації, ідеї, об’єднатися навколо нашої церкви – Київського Патріархату і провести до влади українських патріотів. Ми сильніші за московських запроданців, бо нас об’єднує Українська Церква, яку так ненавидять у Москві. І я запевняю Вас, Ваша Святосте, і все духовенство, що козацтво „Волинська Січ” і далі діятиме в обороні церкви Київського Патріархату від агресивних посягань московських провокаторів. І ми обов’язково збудуємо українську Україну, яку нам заповідали наші предки – козаки і борці за волю України.”
По завершенні Божественної літургії та заупокійної літії відбулася урочиста хода та покладання квітів до пам’ятника полеглим у національно-визвольній війні.
А потім, як і двадцять три роки тому, в червні 1989 року, коли вперше за комуністичного режиму за ініціативою незабутнього Василя Червонія та його побратимів тут було піднято національні, сині-жовто прапори (яких, на жаль, сьогодні  майже не було видно на фоні калейдоскопу символіки партійних конкурентів), підрозділ Українського козацтва „Волинська Січ! Та громада, вірна багаторічним українським традиціям, перемістилася до історичного місця біля села Острів, де прийняли бій триста козаків. Біля підніжжя кургану-поховання був відслужений заупокійний молебень капеланом Українського козацтва „Волинська Січ” отцем Сергієм. Після служби відбулася Козацька рада, на якій згідно зі статутними положеннями було обрано Кошового отамана Українського козацтва „Волинська Січ” . Ним став один із засновників козацтва, полковник Микола Поровський. Були також обрані керівні органи „Волинської Січі”.

Прес-служба канцелярії Українського козацтва
„Волинська Січ”

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.