Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
22
травня
Випуск
№ 1320 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Козацькі поховання на історичній Волині XVII ст. [Випуск № 1077]

«Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх». Козацькі поховання доби національно-визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. впродовж московської білої і червоної окупації України залишалися поза увагою дослідників не тому, що таких не було, а тому, що політика окупанта не передбачала збереження, пошанування, тим більше наукове дослідження святих могил українських героїв, а козаків зокрема.
Навпаки, в 60-80-х рр. XX ст. відбувалося з наказу Москви масове знищення поховань козацької доби на історичній Волині, символічних могил. «Невідомі» почали розбивати хрести на козацьких похованнях, могилах вояків УНР, УПА і не лише на кладовищах, а й на полях, у лісах.
Так, у місті Володимирі на Козацьких могилах було масово звандалізовано хрести, самі могили героїв Визвольних змагань 1919 року – січових стрільців, вояків армії УНР.
Подібні акти вандалізації – нищення «невідомими» в нічний час хрестів на могилах полеглих козаків в національно-визвольній війні 1648-1654 р.р. у Крем’янці, Підлісцях, Пляшевій, Тайкурах, Вишнівці, Гощі, Вербені, Семидубах, Плоскому, Степані, Клевані, Грабові, Городку та інших місцях.
Найбільшим масовим суцільним похованням напівзбережених козацьких могил є нині П’ятницький цвинтар в м. Крем’янці.
Крем’янець з сивої давнини славився своїми монастирями і храмами Божими. В IX - XII ст. тут бачимо печерний монастир, в якому рятувалися шляхом щирих молитов, довгих постів, важкої фізичної праці богоугодні ченці-анахорети. В печерах біля Дівочих скель анахоретна печерна обитель з’явилася ще в Мефодіївську добу (870-992 р.) і стала вона тим незгасним світильником віри нашої, яка світить і гріє душу вірних до сьогодення.
З виходом ченців з печер і заснування спільножитніх обителей Божих, недалеко Замкової гори з’явилися монастир Преображення Господнього на горі Сичівка, Богоявлення Господнього і, за переказами, дівочий монастир св. П’ятниці на горі Черчі. Гора Черча знаходиться північніше Замкової і від неї відділена глибоким яром, згадується в документальних джерелах ревізії Кременецького замку 1563 року. Назву отримала від чернечої обителі на її вершині. Внизу її обнімає стрімка Ірва, яка бере початок з джерел біля Замкової гори і несе свої, особливо весною, бурхливі води до річки Іква.
Знаходилася ця свята обитель на горі Черчі до першої половини XVII ст., а тоді після зачинення монастиря, храм св. Параскеви перенесено у її підніжжя для кращого доступу вірних, а навколо започатковано П’ятницький цвинтар, названий в народі «П’ятенькою», на якому після земних доріг спочили вірні.
Національно-визвольна війна українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького 1648-1654 рр. внесла свої корективи в історію Крем’янця. Неприступний, на думку панівних польських займанців, замок на горі Боні був взятий козаками Максима Кривоноса. Шість тижнів тривала облога. Поляки завзято відбивалися, але змушені були здатися на милість переможців. Від замку залишилися лише руїни.
Вбитих під час облоги і штурму Кременецького замку козаків поховали на П’ятницькому цвинтарі, який впродовж трьох з половиною віків залишається святим місцем для національносвідомих крем’янчан, волинян. Слід підкреслити, що, на превеликий жаль, історія започаткування П’ятницького (козацького) цвинтаря в Крем’янці не знайшла належного дослідження і висвітлення в історичній науці навіть в добу Незалежної України. Правда, записано кілька переказів від старожилів місцевими краєзнавцями, але серйозних наукових, археологічних досліджень на тому святому місці не проведено. Дехто подумає: через святість місця!
В добу московсько-комуністичної окупації 40-90-х років XX ст. нашої землі, атеїсти-кегебісти, незважаючи на святість місця, винищили більшу частину козацьких хрестів і нині, опріч пам’ятного хреста, поставленого крем’янчанами, цвинтар залишається невпорядкований, не доглянутий, відсутня огорожа. На ньому розкидане сміття, порожні пластикові пляшки та інше.
Сьогоднішній П’ятницький (козацький) цвинтар займає незначну частину підо-шви гори Черче, решта його пішла під забудови. Його довжина з півдня на північ – 102 кроки, із заходу на схід – 48 кроків. Вцілілих хрестів – 64, могил козаків-бандуристів – 2, з трикутними раменами – 3 хрести, одна надмогильна плита у формі військового хреста довжиною 195 см, довжина рамен – 84 см, ширина – 44 см.
Всі, без винятку, надмогильні хрести, плити-бандури, плита-хрест виготовлені з місцевого сірого вапняку.
Одна із легенд, записаних Неонілою Крем’янчанкою, зберігає такий народний переказ про поховання полеглих козаків:
– А коли усі прокинулись від перших сонячних променів, то не знайшли загиблих - вони зникли. І тільки на місці домовин стояли довгими рядами сірі кам’яні хрести, мов дивні вартові, і один з них у формі бандури-хреста кобзаря Остапа.
Ще з княжої доби крем’янецькі каменотеси славилися своїми ремеслами, зокрема виготовленням надмогильних хрестів-пам’ятників з місцевого сірого вапняку, на який багаті околиці міста. Свідченням того був масивний кам’яний хрест з XV ст. на місці призамкової церкви біля гори Бона. Хрест-однораменний, посередині якого вирізьблений ще один хрест, а прямокутні рамена обох хрестів прикрашають вирізьблені хрести.
Тому, без сумніву, кам’яні хрести на П’ятницькому цвинтарі над могилою полеглих героїв козаків є мистецькі твори місцевих майстрів каменотесів, а поставлені вони на могилах українських лицарів місцевими ремісниками, українською шляхтою, селянами, які в такий спосіб увіковічили пам’ять полеглих за волю України ще XVII століття. Хрести - різні за розмірами. Наймасивніший хрест з прямокутними раменами висотою над землею сягає 104 см, довжина рамена – 82 см, ширина – 16 см. Є в меншого розміру хрестах ширина рамен – 20 см, але в більшості кам’яних хрестів ширина рамен від 16 до 20 см.
Наймасивніший кам’яний хрест з трикутними раменами, який знаходиться в західній частині П’ятницького цвинтаря, має висоту 115 см, ширина рамен – 23 см, а їх довжина – 67 см.
Подаємо також опис надмогильних плит у вигляді бандур з хрестом, під якими спочивають тлінні останки козаків-бандуристів, які супроводжували українських вояків у їх походах та надмогильної плити у вигляді покладеного на землю військового кам’яного хреста на могилі козацького духівника-священика, який із невідомих причин знайшов спочинок поруч зі своїми побратимами. Довжина плити-хреста – 195 см, рамена – 84 см, ширина – 44 см.
Надмогильна кам’яна плита у вигляді бандури з хрестом на східній частині цвинтаря краще збереглася, вона увінчана зверху хрестом з трикутними раменами дає нам підставу стверджувати, що спочилий бандурист був військовий, козак, а не старець-бандурист, на відмінну від іншої надмогильної плити бандури без хреста з трикутними раменами, яка знаходиться в західній частині П’ятницького кладовища.
На могилі козака-бандуриста довжина плити-бандури 156 см, ширина – 118 см, довжина хреста - 52 см, трикутних рамен – 25 см.
В узголів’ї його могили невисокий кам’яний хрест з прямокутними раменами.
Хоч надмогильна плита формою бандури в західній частині кладовища збереглася далеко не в первісному вигляді і за доби панування московського комунізму зазнала ряд насильницьких деформацій, одначе можемо з впевненістю сказати, що виготовлена вона також була одним і тим же майстром-каменотесом.
Єдиний невеличкий вцілілий кам’яний хрест з трикутними раменами в центральній частині П’ятницького цвинтаря, на думку автора цих рядків, поставлений на могилі малолітнього або дуже юного козака-героя, який віддав своє життя за волю України під час штурму Кременецького замку 1648 року.
Кам’яні хрести, надмогильні плити-бандури, хрест-плита на могилах полеглих героїв-козаків є не лише символом християнського поховання середини XVII ст., а й безцінні пам’ятки нашого церковного мистецтва тої доби, а сам П’ятницький цвинтар – місцем святим і таким має залишитися в нашій багатостраждальній, героїчній історії.
Ще одне масове поховання козаків напівзбереглося в с. Підлісці біля відомої на Крем’янеччині Богданової церкви-каплиці, будівництво якої народні перекази приписували гетьману Богдану Хмельницькому, який стояв тут кілька тижнів перед походом на Берестечко 1651 року.
Кажуть, що її побудували козаки Богдана Хмельницького для свого гетьмана – знаходимо в історичних джерелах. Кілька тижнів стояли вони стотисячним військом на розлогих полях Підлісців перед тим, як йти на Берестечко. Сюди щоранку приходив гетьман молитися. А останнього дня перед походом навіть вислухав тут цілу службу Божу, відправлену козацькими священиками і монахами недалекого Почаївського монастиря.
Одначе, аналізуючи документальні та історичні джерела, виявлені автором в держархівах Волинської і Тернопільської областях, дізнаємося, що на час походу гетьмана Богдана Хмельницького в с. Підлісцях була мурована церква Благовіщення Пресвятої Богородиці, яка згадується вперше 1593 року.
І саме в цьому храмі міг молитися Богдан Хмельницький зі своїми старшинами та козаками, дерев’яну церкву-каплицю збудували вірні на місці попередньої святині Благовіщення Пресвятої Богородиці перед першою світовою війною, а недоруйновані стіни попередньої святині стали фундаментом при будівництві. Дерев’яну церкву-каплицю, звану в народі Богдановою, розламали на початку 70-х років XX ст. московські комуністи, а вірні УПЦ КП відбудували її в добу незалежної України.
Богданова церква-каплиця знаходиться біля підніжжя гори, у її південній частині, а за вівтарем святині – недіюче місцеве кладовище, на якому збереглися ряд могил померлих в Підлісцях від ран козаків і старшин гетьмана Богдана Хмельницького 1651 року.
Оглянуті автором збережені недоруйновані комуністичними вандалами могили біля Богданової церкви-каплиці належать героям козакам. Кам’яні хрести на їхніх могилах належать до козацьких і нагадують оглянуті і досліджені кам’яні хрести XVII ст. на козацьких похованнях в Крем’янці, Збаражі, Вишнівці, Пляшевій та інших місцях історичної Волині.
Одначе тут на кількох могилах хрести різьблені на верху тесаних кам’яних стовпчиках і нагадують відбиток печатки з хрестом, на якому трикутні рамена, тобто військовий хрест.
Ліворуч від входу до церкви-каплиці Благовіщення Пресвятої Богородиці в Підлісцях знаною в народі як Богданова, знаходиться добре збережена могила козацького старшини з непрочитаним написом на кам’яній плиті, довершує її невисокий кам’яний хрест з прямокутними раменами.
Слід наголосити, що первісне число козацьких поховань на місцевому цвинтарі біля церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці в Підлісцях сягало до сотні, на сучасну пору проглядаються залишки лише 27 могил. З них кілька повністю вцілілих, інші зберегли окреслені риси і надмогильні плити з хрестами первісного вигляду.
Козацькі могили в с. Підлісці свято шанувалися і охоронялися в усі часи місцевими свідомими православними вірними, лише в часи панування московської комуни їм завдано неповернених втрат:
В селі на стоці гори є старі могили, де, за переказами старожилів, – читаємо в історичних джерелах, – в 1651році було поховано багато померлих від ран поранених козаків під Берестечком з війська Богдана Хмельницького.
Ці святі для нас могили старанно і дбайливо доглядалися місцевими українцями, які за свою любов і шану до похованих козаків зазнавали переслідувань з боку польських окупантів в 20-30-х років, які забороняли будь-які масові заходи для увіковічення пам’яті козацьких лицарів-героїв України, але московські окупанти в 60-80-х роках XX ст. перевершили всіх попередніх вандалів і не лише на поч. 70-х років розламали Богданову церкву-каплицю, а й довели майже до цілковитої руїни і занедбаності козацькі могили.
Володимир Рожко
Продовження читайте в наступному номері.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.