Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
16
жовтня
Випуск
№ 1341 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Україна: кому тут тюрма, кому - dolce vita [Випуск № 1074]

Три роки я писав книжку оповідань «Кілер», ось, нарешті, вона вийшла, і я вирушив у презентаційний тур Україною. Почавши Львовом, я продовжив Чернівцями, Івано-Франківськом, Тернополем, Вінницею й нарешті закінчив цю подорож презентацією в Києві.  Такий тур дає можливість не тільки поспілкуватися з читачами, а й роззирнутися довкола: побачити, що ж насправді діється з країною і її населенням, як на ділі відбувається «покращення» і, зрештою, як безапеляційно весна починає панувати всюди. Якби я вів щоденник, то мав би змогу занотувати купу цікавих спостережень, а оскільки його не веду, то обмежуся колонкою, подорожніми нотатками одразу на сайті Радіо Свобода.
Спершу - про загальне й спільне. У будь-якій подорожі важливі не так міста, ці перевалочні пункти, як відстані й дорога між ними. А ще більше - люди, котрих зустрічаєш у всіх цих літаках, потягах, автобусах і маршрутках. Люди, свідком чиїх розмов випадково стаєш.
Отож, побачені мною українці безтямно занурилися в журбу: я не почув жодної веселої розповіді, тільки нарікання й безпомічне квиління. Мовляв, ані заробити немає змоги, ані навіть подумати, що ситуація якось випогодиться. Воістину: заберіть у народу можливість заробити бодай на шматок хліба, і він вже не буде думати про долю Тимошенко чи про утиски свободи слова.
У потязі зі Львова до Києва жінка розповідала подрузі, що залізла в непосильні для неї борги, щоб змогти нарядити доньку на шкільний випускний. В університет ця дівчина вступати цього року не буде, бо грошей на це вже не залишилося.
У той же час інший пасажир не міг у телефонній розмові нахвалитися купівлею нового «мерседесу». Пізніше виявилося, що працює він начальником БТІ одного з райцентрів. Як там співає «Океан Ельзи»: «Кому тут тюрма, кому - dolce vita»?!
Водій автобуса, яким їхав з Чернівців до Коломиї, на наступних виборах планує проголосувати за Партію регіонів тільки тому, «що негарно буде, якщо вони лише прийшли до влади, а ми їх одразу звідти й вигнали». «Уявіть, як вони будуть почуватися, як їм буде неприємно, якщо народ їх пожене геть», - дуже щиро апелював до мене він.
Людина з таким великим серцем мала б стати Папою Римським, але наразі керує розвалюхою, завішаною іконами й шторками. До речі, половину автобуса водієві довелося нещодавно продати компаньйону, щоб змогти гідно поховати батька.

Україна - «поле чудес»

Чернівці - це одна з колишніх столиць європейської культури, люди зараз живуть в соборній Україні, що простягається аж до Донецька, і це неможливо не помітити. Письменник Сашко Бойченко розповідає про свого брата, якому довелося непорушно пролежати суботу й неділю з тромбом в нозі, бо в лікарів були «вихідні». Зайве казати, що тромб у будь-яку мить міг дістатися серця чи мозку - і людина померла б.
Саме у Чернівцях 9 травня за дві години ми зустріли кілька десятків людей із георгіївськими стрічками та орденоносців - «ветеранів», які часто виглядають настільки молодо, немов воювали не в 40-х роках, а як мінімум позавчора. Чесно кажучи, саме ці «освободітєлі» й звільнили Чернівці від європейської культури.
В Івано-Франківську дівчата почули заклик «гаранта» й таки почали роздягатися. Увечері вихідного дня цілі юрби їх висипали на центральну вулицю. Для цієї нагоди вони святково вбралися: найкоротші сукенки, прозорі блузи, височезні підбори, обличчя густо намакіяжені.
В якийсь момент я було подумав, що знову потрапив у квартал «червоних ліхтарів» Амстердама, але сумнів розвіяли хлопці, що йшли поруч «красунь» - в костюмах «abibas», з поголеними головами, з пивом і сигаретою в руці. Гарні пари, нічого не скажеш.
У Вінниці досі є парк Дружби народів. На запитання, чи справді там дружать народи, моя тамтешня гід відповіла, що парк відомий частими вбивствами й зґвалтуваннями. Як бачимо, «дружба народів», в якій ми всі жили, дала свої конкретні плоди. Кілька молодих вінничан започаткували акцію «Вінниця - місто чудес», в перебігу якої збирають найбезглуздіші факти з життя обласного центру.
Як відомо, Вінниця намагається набути статусу «міста фонтанів», їх там з добрий десяток. Ось і перед міськрадою відкрили фонтан, одразу ж оголосивши площу рекреаційною зоною й наглухо заборонивши проводити там протестні мітинги. Покращення не тільки сьогодні, а й щогодини, як бачимо.
Для чого я про все це розповідаю? Щоб визнати: часом корисно вийти з книгарень із інтелігентною публікою й побачити свій народ. Корисно, але страшно.

Андрій Любка - письменник

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.