Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Белогвардеец Кулыняк! Для получения награды выйти из строя! [Випуск № 1073]

На свій запит до міністра культури України (України?) щодо неприпустимості показу телесеріалу «Бєлая гвардія» на українських телеканалах я отримав очікувану відповідь. Вона нічим мене не здивувала, хіба тим, що сам Кулиняк підпис ставити побоявся, уповноваживши першого заступника. Що, втім, суті справи не змінює і політичної відповідальності з міністра аж ніяк не знімає. Позаяк тепер зрозуміло, що у випадку праведного глядацького гніву, обумовленого зображенням українців у фільмі винятково і обов’язково як тупих, обмежених і диких невігласів, садистів та антисемітів, та ще й у сценах, про які і натяку немає у самого Булгакова, нам усім потрібно заспокоїтися і зрозуміти, що російський режисер фільму та українська держава в особі міністра культури мають спільний погляд на українців, що боролися за Незалежність у 1918-1919 роках. Що і підтверджено наданням дозволу на показ цього фільму на українських телеканалах.

І найголовніше. Щоб зупинити цю українофобську кінонавалу нам потрібно знімати кіно самим. І то дуже багато, дуже якісно та з любов’ю до України. В Україні є талановита патріотична кіномолодь, яка просто мусить знімати - не дивлячись ні на що і ні на кого, без грошей і без гарантій кінопрокату та телепоказу. І не зважаючи на боротьбу влади із вітчизняним кіно українською мовою на телебаченні та у кінопрокаті.
Мінкультури дасть ще тисячі прокатних посвідчень на «Бєлую гвардію», але нізащо не профінансує екранізацію «Чорного ворона» Василя Шкляра; телеканали знову вкладуть мільйони у чергове кіномило для російського ринку, але не дадуть жодної копійки на хоча б один ЯКІСНИЙ серіал українською мовою; Ігор Стрембіцький та Марина Врода можуть отримати від держави чергові «почесні грамоти»(та й чи вони є?) за свої перемоги у Канах, але ніколи не СЕРЙОЗНІ ресурси для масштабних кінопроектів. Бо ось це все і є гуманітарна політика влади, особливо у кіногалузі - знищити усе своє на догоду чужому. І не завжди найкращому.
Протиставити такій політиці можна тільки об’єднання патріотичних кіномитців та їх глядачів. А глядачів, що спрагли за СВОЇМ кіно - мільйони. Завдання непросте: організувати культурний кіноопір та відвоювати для кіно украінською мовою екрани, ефір та прокат. Хоча у Франції, Польщі, Угорщині, Болгарії та інших країнах таке право належить національному кіно «по праву народження».
І було би добре, якби не стали осторонь визнані - Михайло Іллєнко, Олесь Янчук, Андрій Дончик, Олесь Санін та багато інших.
P.S. Зголошуюся до ініціативної групи по створенню такого об’єднання як простий глядач, що щиро закоханий у рідне кіно. Бо переконаний, що зневіра породжує зневіру, а дія - перемогу.
В’ячеслав Кириленко

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.