Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Застосування МГБ снодійних препаратів проти українських повстанців на Волині [Випуск № 1069]

Для боротьби з українськими повстанцями співробітники МГБ УРСР на початку 50-их років застосовували спеціальні засоби, які дозволяли отруїти або знешкодити людину. А потім у непритомному стані захопити її. Одним із них був спецзасіб «Нептун-47» — хімічний препарат, який спеціально підібрані агенти непомітно підсипали в їжу, додавали у воду. Він майже не мав запаху та смаку. Звісно, що підпільники, яким підсипали таку «хімію» у страву, навіть не здогадувалися про можливі наслідки її вживання. Після споживання їжі отрута починала діяти через 15-20 хвилин: людина втрачала здатність пересуватися або засинала на 6-8 годин (іноді й більше). Типовим прикладом використання засобу «Нептун-47» є емгебістська операція із захоплення керівника Луцького окружного проводу ОУН Олександра Савири-«Яроша».
Чекісти знали про діяльність одного з найважливіших керівників підпілля на Волині ще з 1945 року, однак, незважаючи на всі вжиті заходи, не могли виявити місця його перебування. На початку 1953 року «Ярош» залишився лише з кількома побратимами і діяв десь у Берестечківському, Теремнівському районах Волинської області, іноді з’являвся на Демидівщині.
Того ж року співробітники органів держбезпеки УРСР залучили до співпраці мешканця одного із сіл Теремнівського району Волинської області, який раніше мав контакт із підпільниками та надавав їм матеріальну допомогу. Він особисто знав оточення О. Савири, і тому чекісти сподівалися, що рано чи пізно підпільники звернуться до нього по допомогу.
13 травня 1953 р. він повідомив Теремнівський райвідділ МГБ, що Олександр Савира-«Ярош» та його заступник, колишній надрайонний провідник Микола Стасюк-«Василь» перебувають у нього на обійсті, у хліві. Оскільки співробітники МГБ хотіли захопити О. Савиру живим, щоб отримати від нього свідчення про діяльність підпілля та місця перебування його учасників, то вирішили застосувати проти нього спеціальний засіб «Нептун-47».
Господареві будинку, де перебували підпільники, таємно передали «Нептун». Йому поставили завдання розчинити спецзасіб у молоці й віддати повстанцям як тільки стемніє. Аби уникнути розправи підпільників над господарем у разі виявлення спеціального засобу, неподалік від будинку зробила засідку чекістсько-військова група, яка мала роззброїти й доставити в УМГБ захоплених учасників ОУН. Дружина селянина влила препарат у молоко і, скуштувавши його виявила, що молоко гірчить. Незважаючи на це, вона розлила молоко у дві півлітрові кружки й віднесла у стодолу підпільникам.
Перевіривши стодолу через півгодини, дружина господаря виявила, що підпільники випили молоко і… зникли. Судячи з усього, «Ярош» і «Василь» помітили щось підозріле й намагалися якнайшвидше і якнайдалі втекти з місця події. При цьому їхній відхід залишився непоміченим як для господарів будинку, так і для чекістсько-військової групи, яка перебувала неподалік.
Хоча в документах цього не зазначено, але не виключено також що господар будинку, вимушений під тиском обставин співпрацювати з радянськими карально-репресивними органами, переживав за долю своєї родини й просто  не  захотів  своєчасно  повідомити оперативників МДБ про застосування препарату. Він розумів, що під час стрільби може згоріти його господарство.
Через 20 хвилин, коли, за розрахунками, підпільники вже мали перебувати під дією «Нептуна», по їхніх слідах пішли дві службово-розшукові собаки. Однак слід вони не взяли. У зв’язку з цим чекісти на місце подій кинули чисельний військовий підрозділ, щоб оточити місце ймовірного перебування втікачів. При цьому враховували, що підпільники, будучи під впливом «Нептуна», могли пройти півтора-два кілометри, після чого перебували б у безпомічному стані протягом 5-6 годин. Це дозволило б виявити їх до світанку.
Близько 6-ї години ранку 14 травня 1953 р. пошукова група з трьох солдатів виявила обох підпільників ОУН, що лежали на полі за два кілометри від будинку, де їх отруїли. Побачивши, що до них наближається молодший сержант Ворков, «Ярош» і «Василь» піднялися і спробували втікати, причому один із них відкрив вогонь з автомата. Та сутичка була нетривалою і обидва повстанські керівники були вбиті.
Продовження в наступному числі.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.