Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

До річниці Гурбенського бою [Випуск № 1069]

Продовження. Початок в минулому номері.

Вилазка одного відділу в тил ворожого лівого крила на південь від Гурбів остаточно відбила ворогові бажання до наступу. Ще довго після цього була стрілянина та було ясно…ворогові сьогодні не вдасться здобути наші становища.
Зведення штабу від 24 квітня: «Втрати ворога за день 24 квітня 1944 р. склали близько 600 осіб убитими, головна кількість жертв припадає на відтинок Грабовець-Гурби та біля 500 пораненими. З одного тільки Грабовця було вивезено 37 фір поранених, що складає близько 200 осіб…виведено з ладу два танки».
Наші втрати складають коло 80 осіб, 60 повстанців загинуло на відтинку Грабовець та коло 40 пораненими. Втрачено на відтинку Грабовець-Гурби 1 ПТР, 6 кулеметів, 41 рушницю…
Так скінчився день славних боїв біля Гурбів. Так великою ціною… «сторчанівців»… було здобуто нашу перемогу…
Бій безперервно тривав цілий день. Ворогові, не дивлячись на усі його зусилля, не вдалося увійти в ліс. Протягом дня було підготовлено усе необхідне для прориву ворожого кільця. Відіслано розвідку, відділи упорядковано, частину новомобілізованих відіслано з частинами на захід, які під прикриттям ночі мали вийти на тили ворога. Важкопоранених заховано у густих чагарниках лісового массиву, бо дальше їх транспортування було неможиливе.
День 25 квітня обіцяв ще запекліші бої. Командир «Роман», щоб уникнути їх, вирішив прориватися з оточення. Як тільки смерклось, командири почали стягувати свої відділи і готуватись до бойового маршу. Прорив мав відбутись трьома напрямами, де за даними нашої розвідки було найменше скупчення ворожого війська, і де ворог найменше чекав нашого нападу.
Шпиталь мав бути евакуйований. Легко поранені мали долучитись до відділів, а тяжко пораненими мали опікуватись шеф шпиталю «Полтавка»…медсестри. Цивільне населення було поділено на цілий ряд груп, до яких було долучено добрих провідників. Ці групи мали різними шляхами прориватись з оточення. До війська їх було неможливо долучити, бо тоді воно втратило б боєздатність, а майбутнє обіцяло важкі бої…
Табір мав бути згорнутий, усе, що не бралось в дорогу, мало бути поховане. Коли все було готово, військо рушило у дорогу.
Зранку, 25.04.44 р. відділи швидкою атакою в різних напрямках прорвали вороже кільце. Перша група військ пішла просікою попід р. Понурою на Суражські ліси і спокійно дійшла до місця нового призначення.
Друга і третя групи, які спочатку йшли разом, потім розійшлися, кожна своєю дорогою, мали з боями прориватися з оточення…
Основні сили направились у північному напрямі в Точевицько-дерманські ліси. Заглибившись у тили ворога біля с. Бущі, знову дійшло до цілоденного бою. Боротьба була дуже завзятою.
Бущанський прорив
Першою до Бущі дійшла група, що йшла правим боком лісу. Командиру цієї групи військ розвідка доповіла, що в Бущі є застава ворога в силі 80-100 осіб і танки, що перетяли нам шлях.
Вихід залишався тільки один – прорив.
 Ударній групі з’єднання командира «Бувалого» було доручено  прочистили шлях для війська.
Істрія цього бою така:
« - Друже Кузьмич! В Бущі є 80-100 більшовиків в заставі і танки. Маєте прочистити шлях.
- Так, є! Маю прочистити шлях відділам, - повторив наказ командир ударної групи з’єднання «Бувалого» старший лейтенант «Кузьмич».
 Ударна группа «Кузьмича» була організована не так давно, але слава про неї у наших бійців і цивільного населення розходилась дуже широко. Складалась вона з бійців Чернігівської і Сумської областей. Бойові якості її були високими…майже усі були учасниками совітсько-німецької війни, старі вояки УПА. Командир «Кузьмич» дуже добре освоїв військове мистецтво і, незважаючи на свої 45 років, ніде не уступав молоді, завжди вів уперед.
- Друзі! За мною! – Скомандував старший лейтенант «Кузьмич». Перша группа повстанців, перейшовши міст, розстрільною почало оточувати село.
Почулись перші постріли, а далі серії з кулеметів…зав’язався бій…бій вуличний, що вимагає особливого уміння…Але «Кузьмич» майстер такого бою…будинок за будинком переходить до наших рук…ворог відступає…
Раптом посунули на допомогу ворогові танки. «Кузьмич» на хвилину зупинився, почав готуватися до бою з танками…В цей час від другої групи, що йшла іншим шляхом і також досягла Бущі, вступили у бій загони «Лютого» із з’єднання славних сторчанівців, «Міші» із з’єднання «Мамая» та один загін із з’єднання «Довбенка», який знищивши ворожу заставу, зайшов ворогові у тил і вдарив по ньому.
Ось один танк сторчанівець, командир «Веремія» прикував з ПТР-а до землі. Бійці «Кузьмича» кидаються на стальну потвору і закидують її гранатами. Другого танка пошкодили бійці загону з’єднання «Довбенка». Їх удар з тилу був дуде вдалим і дошкульним…Ворог відступив. Шлях звільнено.
Після цього інші два танки, що стояли на вихідному становищі до бою, розвернулись і втекли геть на другий край села.
Шлях повстанцям був відкритий!
Відділи, обігнувши ліву частину села, пішли вперед. Велика акція більшовиків провалилася…з малими втратами ми вирвались і з цієї пастки…
Спроби знищити повстанців у кременецьких лісах закінчились повною поразкою ворога.
У вечірньому повідомленні штабу групи від 25.04.1944 йшлося, що втрати ворога у Кременецькій операції склали біля 900 чол. убитими та стільки ж пораненими. Нами було здобуто 6 кулеметів…2 міномети…багато амуніції та мін…знищено 4 танки…
Наші втрати складають 136 бійців убитими, у тому числі 15 важко поранених бійців, яких наші санчастини не встигли евакуювати і яких у жахливий спосіб 25 квітня помордували енкаведисти та біля 75 поранених. Енкаведистами вимордовано біля 100 осіб цивільного населення, яке ховалося від терору і мобілізації ворога.
Гурби – це наша перемога над ворогом, що переважав нас у багато разів. Перемога не тільки політична, а й військова…і звірства більшовиків їм не допоможуть…мордуваннями поранених і цивільного населення ворог збудив ненависть українського населення, бажання боротися і перемагати.
Великої шкоди нанесла ворожа агентура всередині відділів. Більшовицькі агенти підступно вбили командира «Мамая», сотника командира «Грома»…вони вносили в повстанські ряди розлад, дезорієнтацію і паніку…
В боях відзначилися: сотник «Бурлаченко», який в’язкою гранат знищив ворожий танк, сотник «Байда», сотник «Ворон», курінні «Довбуш», «Міша», «Балабан», «Гірчиця», «Компанієць», які вміло керували відділами і по-геройськи боролися.    
13 травня 1944 р.
Учасник гурбенських боїв майор УПА  «Косенко»

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.