Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Пятрас Вайтєкунас: «Вільна людина схильна робити добро, ніж зло» [Випуск № 1068]

Посол Литви в Україні: «Забравши у людей основні свободи, влада отримує необмежені можливості формувати армію зомбі. Чи колишня одна шоста землі одужала від тоталітаризму і вже має імунітет? Чи на схід від нас достатньо робиться, щоб історія не повторилася?» У листопаді 2011 року в Києво-Могилянській академії відбувся «круглий стіл» «Досвід Литви у подоланні наслідків тоталітаризму».
Перед його учасниками виступив Пятрас ВАЙТЄКУНАС, Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні.
«Історична Правда» пропонує читачам конспект його лекції.
Говорячи про тоталітаризм, його корені та причини, незліченні його злочини та заходи, які запобігли б тоталітарним трагедіям, дозвольте розпочати з питання, яке, на мою думку, є основним для людини.
Хто знає правду? Хто знає, що є добре і що є погано? В історії людства було і є багато намагань відповісти на це питання.
Наприклад: вождь племені оголошував, що знає краще за інших, що для племені є добро і що зло. Всі диктатори оголошують, що тільки вони знають правду. Сталін, Гітлер, Пол Пот. Вистачає таких прикладів і сьогодні, коли ватажки злочинних клік, узурпувавши владу в країні, ведуть її «у світле процвітання», а в реальності – у загибель.
Є в історії і групові винахідники правди. Наприклад, одна нація – арійців – оголосила, що краще від інших знає, як треба всім жити. Народився нацизм.
Було оголошено, що один клас – пролетаріат – кращий і правильніший за всі інші класи. Народився більшовизм, червоний терор і диктатура пролетаріату.
Не забуваймо й про червоних кхмерів, які, з особливою люттю знищували людей в окулярах, які на їхню думку, були втіленням зла. Схоже, з цього залу мало б хто вийшов живим, якщо би правили червоні.
Ми маємо особливу чутливість і рахунки до більшовизму і нацизму – тоталітарних режимів, які народилися поміж нас. В результаті – сто мільйонів невинно вбитих. Нацисти наживо спалили сотні сіл. Більшовики сотні сіл зморили голодом, оточивши їх ланцюгами радянської армії. Дітей, жінок, старих.
Ми ніколи не забудемо спровокований нацистами Голокост євреїв, а більшовиками – Голодомор. Сталінський терор проти литовців, українців, татар – всіх без винятку народів радянського табору.
Наприкінці двадцятого століття розпочався геноцид та етнічні чистки у серці Європи – Югославії. Там тільки завдяки військовому втручанню НАТО було припинено шалене божевілля. Можна знайти ще більше прикладів, наводити і наводити їх без кінця.
То які ж корені цих кривавих заворушень? Чому приходить такий час, коли люди кидаються масово винищувати інших людей?
Або ж давайте поставимо питання навпаки.
Що відбулося у Європі після Другої світової війни такого, що сьогодні ми абсолютно не можемо навіть уявити нового Голокосту, військового конфлікту між колишніми історичними ворогами? Наприклад, між Великобританією і Францією. Між Францією і Німеччиною. Між Німеччиною і Польщею. Між Польщею і Литвою. Якої природи ця хвиля примирення, що йде з Заходу на Схід?
Знову пропоную повернутись до питання, що я поставив на початку. Хто знає правду, хто знає, що є добро, а що зло? Європейська цивілізація, тобто ми, віримо, що людина за своєю природою є доброю. Тільки вільна людина є відповідальна людина і більш схильна робити добро, ніж зло.
Вільна людина, як і держава, що організована на основі вільного суспільства, схильна до виправлення своїх помилок. Тут основне слово – вільна.
До Другої світової війни структура міждержавних стосунків у Європі базувалася на інтересах та їхньому балансуванні: добре торгуватимемо між собою, багато виробимо, багато продамо, буде багато інвестицій, будемо багаті і все буде добре.
Не було добре. Перша, а згодом і Друга світова війна розбили ці ілюзії. Було дуже погано – сотні мільйонів жертв, масове знищення народів і так далі. Про що я вже казав на початку.
Була потрібна інша основа для організації суспільства і держави. Погодження державних інтересів, балансування влад, так звана real politic, показали свої трагічні обмеженості, свою трагічну нестабільність. І така нова основа для структури самої держави та міждержавних стосунків знайшлася. Основа цінностей.
Те, що ми сьогодні називаємо європейськими цивілізаційними цінностями: повага до людської гідності, свобода виказувати свої думки, свобода обирати і контролювати владу, свобода працювати, заробляти і розпоряджатись майном. І реальні механізми, які забезпечують реальну можливість скористатись цими свободами – щодня і кожному.
Ці цінності мають й інші назви. Наприклад: права людини, свобода преси, демократія, ринкова економіка. Але, на мою думку, вони всі є похідними від однієї ідеї – свободи. На жаль, у найбільшій частині світу демократичні цінності сприймаються як порожня балаканина, що тільки заважає жити, торгувати та робити бізнес.
Я багато говорю про свободу. Тому що хочу підкреслити думку, що за Голокост, Голодомор, масові вбивства народів є відповідальними і їх виконували не жменька божевільних чи жменька виродків. Відповідальними були такі ж люди, як і ми. Прості люди – як ми. Тільки – не вільні люди. Їм було заборонено знати.
Їм промивали мозок. Їм лише відрізали шлях до інформації, до контролю над владою. Забравши у людей основні свободи, влада отримує практично необмежені можливості формувати армію зомбі, що готова знищувати і вбивати будь-кого, будь-коли, будь-де.
Чи колишня одна шоста землі після розпаду тюрми народів СРСР одужала від тоталітаризму і вже має імунітет? Чи на схід від нас достатньо робиться, щоб історія не повторилася?
Я маю мрію. Щоб народи колишнього радянського табору – литовці, латиші, поляки, українці, росіяни, казахи, інші – зібралися і спільними зусиллями побудували музей. Музей на Сході сталінським жертвам, такий, який ми маємо на заході Голокосту – Бухенвальд, Освенцим. Наші спеціалісти сьогодні приїхали до Києва поділитися досвідом і порадитись. Вони готові поїхати і до інших столиць.
Що практично робиться в Європейському Союзі і конкретно в Литві, щоб завадити повторенню тоталітаризму, геноциду?
По-перше, у Литві послідовна і координована політика стимулювання, підтримки і збереження історичної пам’яті. До шкільних програм додали викладання правди про злочини тоталітарних режимів, показуючи й участь литовців у таких злочинах.
По-друге, ми відкрили радянські архіви.
По-третє, створили державні установи: Центр досліджень геноциду і опору жителів Литви (колишній керівник цього центру Даля Куодітє сьогодні депутат Сейму), Міжнародна комісія з дослідження злочинів нацистського та радянських окупаційних режимів (керівник – Емануеліс Зінгяріс) і інші структури.
По-четверте, у всіх країнах ЄС заперечення нацистських злочинів – кримінальний злочин, що карається тюрмою. Наша ціль, щоб заперечення більшовицького сталінського терору теж було визнано кримінальним злочином. Пропонуємо Європейському Союзу включити до всіх шкільних програм єдине викладання і єдину оцінку злочинів тоталітарних режимів.
Цього року у Литві відзначається 70-та річниця Великої депортації і Голокосту. 23 серпня Європейським парламентом оголошено Днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму. І багато інших заходів, про які сьогодні говоритимуть експерти і фахівці.
Закінчити свою доповідь хотів би словами вчителя філософії професора Мінкявічюса, які мене сильно вразили свого часу. Він перед студентською аудиторією не сказав, а прокричав: «Що потрібно людині?». І відповів: «СВОБОДА!».
Виступ виголошено на відкритті круглого столу “Досвід Литви у подоланні наслідків тоталітаризму”, організованого Центром досліджень визвольного руху за підтримки Посольства Литовської Республіки в Україні. 8 листопада 2011 року, Національний університет “Києво-Могилянська академія”.
Пятрас Вайтєкунас
Надзвичайний і Повноважний
Посол Литовської Республіки в Україні

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.