Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
22
жовтня
Випуск
№ 1342 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Спогади про Василя Червонія [Випуск № 935]

Спогади про Василя Червонія

ДОРОГІ УКРАЇНЦІ!

Редакція газети «Волинь» та управа Рівненської обласної організації УНП звертається до всіх, хто знав Василя Червонія, працював з ним чи просто зустрічався за життя з цією великою людиною.

Задля увічнення світлої пам’яті великого державника та носія національної ідеї Василя Червонія просимо надсилати на адресу газети «Волинь» свої спогади про цю видатну людину, фотоматеріали, аудіо чи відеозаписи.

Адреса редакції: 33028, м.Рівне, вул. Симона Петлюри, 1. Електронна адреса: volyn@rivne.com, unp@ rivne.com.

 

Велика втрата для України і для кожного з нас

Прочитавши у «Волині» (число 28/934 від 31.07.2009 р.) повідомлення про започаткування рубрики «Спогади про Василя Червонія», вирішила вам написати.

Я, Іванна Цимлюкова, випускниця Недільної школи і хористка дитячого хору Свято-Покроавського собору, була знайома з Василем Червонієм . Я знала його як чуйну, порядну людину, небайдужу до чужого горя, чудового помічника і щирого патріота неньки-України.

У жовтні 2008 року, у період виборчої агітації, я стояла в наметах УНП на майдані Незалежності, роздаючи програму кандидата на посаду міського голови Василя Червонія. Неодноразово доводилось мені їздити і по мікрорайонах міста, закликаючи людей віддати свій голос за В.Червонія. Уся моя родина була за нього. Можливо, тому, що він не обіцяв людям золоті гори, а прагнув вирішити проблеми свого міста на благо рівнян. Проте, як кажуть, не судилося...

Василь Червоній закликав вшановувати пам’ять справжніх героїв України — вояків УПА, сам брав участь у заходах із вшанування. Нашому дитячому хору Свято-Покровського собору після виступів на великі релігійні свята В.Червоній завжди дарував приємні подарунки, солодощі, а головне — свою любов і опіку.

Пам’ятаю, чотири роки тому на День Незалежності, як зазвичай, проходив мітинг біля пам’ятника Т.Шевченку. Тоді мені захотілося сфотографуватися поруч з В.Червонієм. Правда, я думала, що пан Василь не захоче фотографуватися з якоюсь дівчинкою, але, на превеликий мій подив, він сказав: «Так, звичайно! А чому би ні!»

Чесно кажучи, перше, що мене привабило в ньому, - це відкритість до народу, доступність простим людям. Ось тепер сиджу, переглядаю ті щасливі фотографії і думаю: «Як страшно, коли помирає така потрібна народові і своїй країні людина. І не просто людина, а з великої літери».

Зовсім недавно, за тиждень-другий до цієї трагедії, я та учні Недільної школи приходили в гості до пана Василя. Він був привітним, усміхненим і гостинно нас прийняв. Більше того, навіть провів екскурсію по своєму кабінету, розповів багато цікавого.

Та все в Божих руках. Хоча досі не віриться, що Василя Червонія більше немає серед живих.

Безумовно, здригнулася вся Україна із заходу на схід, із півночі на південь, почувши жахливу звістку про загибель В.Червонія.

Я і моя родина висловлюємо щирі співчуття родині Василя Червонія, його друзям, побратимам, соратникам. Україна і всі ми втратили прекрасну людину, люблячого сім’янина, великого політика, непохитного борця за волю Батьківщини, її мову, її традиції, вірного сина України і справжнього патріота.

Хай буде йому Царство Небесне і вічная пам’ять!

Іванна Цимлюкова, м.Рівне.


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.