Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

ПЕРЕГОВОРИ МІЖ ПРЕДСТАВНИКАМИ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ ТА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ ВНОЧІ З 28.02 НА 01.03. 1945 р. [Випуск № 1063]

Закінчення.
Початок в минулих номерах.

Після завершення розмови С. Карін та Хорошун повернулись на 96 кілометр траси Львів-Тернопіль, де їх очікувала охорона. О 5 год. 35 хв. вони прибули на місце, Корнієнко доповів, що несподіванок не було, все тихо. Через 5 хвилин радянські представники виїхали у Львів, куди прибули о 8 год. 35 хв. Їх зустріла на шосе біля Львова машина міністра держбезпеки УРСР С. Савченка. Близько 10-ої години ранку всі офіцери НКДБ прибули до Львова.
На основі почутого і побаченого полковник С. Карін у своєму звіті зробив певні висновки. Він вважав, що мав справу з дійсними представниками ОУН, членами Проводу організації, які прийшли на переговори з метою «пошуку броду», бо до цього їх змусили перемоги Червоної армії на фронтах війни, зростання міжнародного впливу СРСР, серйозні втрати підпілля у боротьбі з органами НКВС та НКДБ.
С. Карін припускав, що Провід ОУН доручив своїм представникам під час першої зустрічі виступити з програмою-максимумом, і подивитись, як на це відреагують представники уряду УРСР. Ймовірно, представники підпілля добре усвідомили, що ні на які принципові поступки політичного характеру уряд УРСР не піде. Однак, на думку полковника, підпілля могло прагнути переговорів для того, щоб у важких обставинах того часу якомога почесніше капітулювати та уберегти свої кадри від масових репресій і виселення за межі України, а вже потім спробувати перебудувати свою роботу для подальшої боротьби з радянською владою.
У кінці свого звіту Карін виклав думки про осіб, з якими зустрівся за столом переговорів. Він вважав Д. Маївського та Я. Бусла націоналістами-фанатиками. Водночас Маївського він сприйняв як фанатика почуттів, а Бусла – економічних викладок. Обидва вони мали широкий політичний кругозір та непогані знання у різних сферах. З усього було видно, що Д. Маївський слідкував за політичними подіями, аналізував їх і тому його висновки, на думку С. Каріна, не були позбавлені гостроти. Щодо Якова Бусла, то він здався С. Каріну «зоологічним ворогом радянської влади», твердим та впертим націоналістом, який навіть під впливом критичних умов ніколи повністю не капітулює, а буде шукати способів по-іншому боротись з радянською владою.
Згодом С. Карін мав зустріч з Микитою Хрущовим у Києві, на якій розповів про зустріч. Проте керівники УРСР повністю залежали від рішень у Москві, а там ні в якому разі не погодились б на надання Україні реальних атрибутів самостійності. У подальшому планувалося провести нові зустрічі з керівництвом ОУН з метою прийняття конкретних рішень.
16 березня 1945 р. на квартирі Я. Музики було залишено лист від імені уряду УРСР до Проводу ОУН з письмовими  пропозиціями про умови подальшого проведення переговорів. Цей документ підготував С. Карін, який підписав його псевдонімом «Д-9». Уряд УРСР погоджувався провести переговори, але обов’язково в місті (Львові, Києві чи інших обласних центрах), гарантував представникам підпілля повну безпеку. Водночас вимагав, щоб в переговорах представники ОУН брали участь під своїми справжніми прізвищами, а не під псевдонімами і мали відповідні повноваження. Щодо делегації уряду УРСР, то її склад мав визначити сам уряд.
22 березня 1945 р. одна зі зв’язкових підпілля забрала цей лист з квартири Я. Музики і, очевидно, передала керівництву.
У наступні місяці полковник Карін кілька разів заходив до Я. Музики, цікавився відповіддю на лист, нагадував їй про необхідність організації повторної зустрічі з керівниками підпілля. Згодом він відвідав і призначений чекістами пункт зв’язку на Тернопільщині, залишивши там повідомлення підпільникам. Але відповіді на листи так і не надійшли.
5 червня 1945 р. С. Карін через пункт в Тернопільській області передав останнього листа до «Гайворонського» і «Будяка», висловивши подив, чому на його попередні листи немає відповіді. Він нагадав, що уряд УРСР після перемоги СРСР у війні над Німеччиною запропонував всім підпільникам у Західній Україні скласти зброю та повернутись до мирної праці, призначивши строк до 20 липня 1945 р. Як додаток до листа долучив звернення радянського уряду до робітників, селян та інтелігенції Західних областей України, опубліковане у газеті «Радянська Україна» 20 травня. Уряд УРСР доручив С. Каріну передати, що поновити переговори на умовах від 16.03. 1945 р. можна лише до 20 липня 1945 р. У разі відмови підпілля від перемовин (після цієї дати) йому наказано припинити будь-які спроби встановити контакт.  «Коли від Вас не буде ніяких повідомлень, то в той день я поставлю на наших стосунках крапку» – попередив автор листа.
Наступні етапи переговорів так і не відбулися. Цей лист представники Проводу ОУН з умовленого місця не забрали і відповідь чекістам так і не недійшла. Можливо, свої корективи внесло міжнародне становище, адже у травні 1945 радянські війська вступили до Берліна, і керівництво СРСР та УРСР, здобувши неабиякий авторитет у світі, відчуло себе сильнішим. Не виключено, що за таких умов підпільники вирішили затягнути процес переговорів і почекати до кращих часів. Документів підпілля, які б висвітлили справжню реакцію Проводу ОУН на зустріч з «представниками уряду» поки що не виявлено.
Співробітники НКДБ дещо згодом отримали додаткову інформацію про учасників перемовин з боку ОУН та їхню реакцію на візит «представників уряду». Розповіли про це заарештовані керівники ОУН Петро Дужий-«Аркадій» та Василь Чижевький-«Демид». Зокрема, Петро Дужий знав зі слів Д. Маївського, що на переговори прибули не представники уряду, а два чекісти. Це розчарувало підпільників, адже вони хотіли побачити відомих українських науковців чи громадських діячів, наприклад, О. Корнійчука чи О. Богомольця, про що і писали в попередніх умовах зустрічі. Побачивши документи, підписані міністром держбезпеки УРСР С. Савченком, представники підпілля, за словами П. Дужого, були цим заскочені і насторожились, говорили не зовсім те, що планували. «Тарас» достатньо високо оцінив Даниленка-Каріна, його вміння говорити і його знання ситуації в Україні, а от про Хорошуна залишився невисокої думки. На те була окрема причина: Хорошун відрекомендувався письменником Олександром Головком, а підпільники мали книги і фотографію письменника Андрія Головка. Подумавши, що це мав бути саме він, дійшли до висновку, що парламентер був підставною особою. Також підпільників дуже здивувало, що парламентарі приїхали майже без охорони: це засвідчило їх сміливість, хоча наміру заподіяти їм шкоди у підпілля не було. Щодо самих переговорів, то вони, за розповідями «Тараса» П. Дужому, йшли в напрямку «шукання шляхів для припинення боротьби».
В. Чижевський розповів слідчим НКДБ, що в лютому 1945 р. на одному з засідань проводу ОУН в Україні обговорювалось питання про подальшу діяльність підпілля. Однією з пропозицій стала ідея про організацію переговорів з радянською владою з метою припинення збройної боротьби та укладення угоди. Ця пропозиція більшістю не була підтримана, але з дозволу Романа Шухевича та керівника СБ Миколи Арсенича політичний референт Проводу ОУН Дмитро Маївський-«Тарас» спробував організувати зустріч з представниками радянської влади. В. Чижевському він розповів, що ця думка виникла в нього ще восени 1944 р. «Тарас» хотів дізнатись, як віднесуться до діалогу з підпіллям представники уряду УРСР. При цьому Д. Маївський вважав, що якщо уряд буде вважати ОУН і УПА українським націоналістичним рухом, а не «українсько-німецьким», як про це писала радянська пропаганда, тоді з’явиться можливість дійти до якоїсь згоди. Цікаво, що цими міркуваннями Д. Маївський поділився з Р. Шухевичем. Однак останній не вірив у можливість мирного вирішення розбіжностей з радянським урядом. Проте він не заперечував, щоб «Тарас» спробував організувати перемовини. Загалом, особливого значення цим переговорам ні Д. Маївський, ні інші члени Проводу ОУН не надавали. Сам «Тарас» ніколи не хвалився перед підпільниками, щодо нього приїжджали представники уряду УРСР. Він підготував письмовий звіт про переговори з радянськими представниками, який, ймовірно, був надісланий Степану Бандері.
Ігор Марчук

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.