Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
14
серпня
Випуск
№ 1332 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Улас Самчук як редактор „Волині” та полум’яний публіцист [Випуск № 1061]

Віддану любов до своєї малої батьківщини  Улас Самчук зумів перенести на всеохоплюючу та всеспопеляючу відданість Україні, яка чи не найбільше проявилася під час німецької окупації. Парадоксально, але якраз та частина життєдіяльності Самчука, яка давала підстави радянській пропаганді називати його «геббельсом», стала чи не найяскравішою сторінкою його творчості, виявом мужності та мудрості водночас.  Саме в період 1941 — 1942 років, коли Самчук був редактором «Волині», він проявив послідовність і непохитність у відстоюванні українських інтересів. А «компроміс, — як пише дослідник життя та творчості Уласа Самчука Андрій Жив’юк, — пов’язаний із появою газети та висвітленням у ній позиції офіційних німецьких чинників (у чому й звинувачувала письменника радянська критика), був неминучий, і це треба ясно усвідомити». Натомість це був єдино правильний шлях вірного члена ОУН, який таким чином знайшов своє місце в складних умовах німецької окупації.
Завдяки редакторському та публіцистичному таланту Уласа Самчука та обласної плеяди авторів часопису, письменників О.Ольжича-Кандиби, О.Теліги, Є.Маланюка, Ю.Клена, Ф.Дудка, «Волині» вдалося не лише досягти фантастичного на той час тиражу в 60 тисяч примірників, а й стати, по суті, дороговказом для багатьох волинян. Та й у створенні УПА далеко не остання роль належала Самчуковій газеті. І лише усвідомивши, яку величезну небезпеку таїть у собі геніальна задумка журналіста, гітлерівці навесні 1942 року запроторили головного редактора «Волині» до в’язниці.
Що ж так налякало керівництво Райхскомісаріату, що викликало його гнів? Безумовно, це проукраїнська, антиколаборантська спрямованість часопису та відважна позиція його авторів, серед яких блискучою, гострою публіцистикою виділявся Улас Самчук. Протягом лише півроку письменник опублікував 30 газетних передовиць. Серед них такі статті, як «Крути», «Шевченко», «Європа і ми», «Героїзм наших днів», «Нарід чи чернь», які не втратили своєї актуальності й сьогодні. А матеріал «Так було — так буде» настільки налякав окупаційну владу, що одразу після його виходу у березні 1942 року «Волинь» було закрито, а Уласа Самчука заарештовано. І хоча автор відзначався дипломатичним хистом та послуговувався езоповою мовою, змушуючи читачів читати «між рядками», свою незалежницьку та антифашистську позицію він так і не зміг приховати. «Історія вписує нову сторінку, — писав Улас Самчук. — На мапі Європи закреслюється новий простір із назвою Україна ...Песимісти (тобто німці) не переродять нас, а що найголовніше — не винищать тих мільйонів і мільйонів дуже цупких, по суті, духом людей, які, коли треба, влізуть і під землю (погроза окупантам і натяк на повстанські криївки), щоб тільки не бути зметеними з поверхні планети». Лише за ці слова Уласові Самчуку варто ставити пам’ятники по всій Україні, бо він один зумів у часи жорстокої фашистської окупації в легальній пресі відверто закликати українців до масового опору німецьким та будь-яким іншим зайдам.
А ще були прекрасні подоро-жево-репортерські нариси «Крізь бурю і сніг», «У світі приблизних вартостей», «Колеса мусять крутитися», у яких задокументовано найхарактерніші ознаки подій 1941 — 1943 років в Україні та винесено смертельний вирок радянській комуністичній системі та імперським намаганням німецької влади полонити українців.
Незважаючи на те, що Улас Самчук 40 повоєнних років перебував поза Батьківщиною, в еміграції, він ніколи не поривав з Україною духовно. І на чужині продовжував писати гострі публіцистичні статті, що мали відродити українську державницьку ідеологію. Врешті-решт життєздатність його ідейної платформи знайшла своє втілення у створенні Світового Конгресу Вільних Українців (12 — 19 листопада 1967 року, Нью-Йорк), який, по суті, поклав початок об’єднанню усіх українців на землі сущих і не втратив своєї актуальності до наших днів.
Таким чином, ми маємо унікальне явище в світовій літературі, коли видатний письменник протягом кількох років був хронологістом життя українського народу в часи найтяжчих його випробувань, журналістом високого класу, літописцем Волині. Так, Уласом Самчуком українці вправі пишатися перед усім світом. І, як ніколи, актуально звучать його слова, написані в 1941 році (стаття «Піднятий меч»), слова людини, яка чудово знала, що таке війна: «Сьогодні кожний народ хоче жити... Пристрасно сильно жити. Жити за всяку ціну. Хто тепер цього не зрозуміє, той рано чи пізно впаде жертвою власної недалекоглядності. Лишень свобідна, мирна, взаємно шануюча себе родина народів може керувати долею світу».
Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.