Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
16
жовтня
Випуск
№ 1341 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Президент і опозиція змагалися у гучності [Випуск № 1060]

Сьомого лютого 2012 року - не найкращий день в житті президента Януковича. Такого приниження, як сьогодні, йому не доводилось відчувати вже дуже давно. І хоч він його пережив, шрами стовідсотково залишаться. Нове похолодання в Україні, ранковий транспортний колапс в центрі столиці і урочисте відкриття десятої сесії Верховної Ради шостого скликання - це лише, на перший погляд, не пов’язані між собою події. У нас все пов’язано. Країну морозить та лихоманить в прямому і переносному значенні, а колапс, влаштований зранку на вулицях Києва президентом, який дуже хотів виступити перед депутатами, обернувся для нього не лише прокльонами  простих киян, які спізнилися на роботу.
Публічна зневагу глави держави перед лицем цілої країни, цілого уряду, дипломатів майже всіх іноземних країн акредитованих в Україні, - це не дрібничка. Главу держави відверто принизила третина депутатського корпусу, який представляє щонайменше третину населення країни. Грубо і примітивно, але від цього має бути ще більш боляче.
Виходячи на трибуну, президент стовідсотково не сподівався на аж таку реакцію. Те, що будуть крики з залу, він мабуть передбачав. Але, те, що кричатимуть впродовж цілого його виступу, ані він, ані його помічники спрогнозувати не могли. Інакше б знайшлося тисячі причин(мороз, туман, тропічний штром – потрібне підкреслити), аби не приїздити на відкриття сесії і не влаштовувати затори на дорогах.
Спантеличившись від такої «теплої» зустрічі, він впродовж 5 хвилин не міг прийняти рішення, що йому робити. Не помітив навіть, що стоїть поміж двох вінків, яких дуже боїться і які чомусь якісь зловмисники виставили поруч з трибуною.
І тут на допомогу прийшов Адам Мартинюк. Порадившись з Литвином, що робити і як викручуватись, Адам Іванович підійшов до президента, який вже от-от мав або розплакатись, або плюнути і піти, та порадив йому виступати за будь-якої погоди, ігноруючи шум в залі. Це була рятівна соломинка, за яку Віктор Федорович відразу вхопився. Яке щастя, що весь текст виступу у нього був надрукований і не потрібно було щось думати. В таких умовах, дай Боже, не запинаючись, прочитати написане…
 Президент завівся на півгодини, але нічого суттєвого не сказав. Декларації, заклики і констатація фактів. Спостерігаючи за дійством, можна було заснути, якби звісно не «музичний супровід».
Що казати - картинка виступу глави держави вийшла на славу. Її вже розтиражували інформаційні агенції і з задоволенням переглядають користувачі в Інтернеті. Дипломати, що сиділи на балконі, спостерігали все дійство з непідробним інтересом, дехто навіть знімав на камери та телефони. І чи справді нинішній демарш опозиції перетворився в ганьбу для країни, як твердять депутати від регіонів і комуністи, чи все-таки в ганьбу чинної влади, яку уособлює президент і хоч в малий, але тріумф опозиції, питання риторичне. Покидав зал глава держави також гучно. Опозиція кричала «Ганьба!», а «свої» аплодували. А що їм ще залишалось робити? За таку «свиню», яку підсунули колеги з опозиції, точно хтось тепер дістане по шапці. Тільки хто?
Роман Малко „Тиждень”

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.