Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Різдво Христове у житті та визвольній концепції Ярослава Стецька [Випуск № 1058]

19 січня провідникові Організації Українських Націоналістів (революційної) у 1968-1986 роках виповнилося б 100 років. Зберігся великий фонд його документів, зокрема поштових листівок. Сьогодні проаналізуємо ту їх частину, які мають відношення до свята Різдва. Те, що глибоко і змістовно сюжети різдвяних листівок повоєнної доби перегукуються із Українською Визвольною Концепцією Ярослава Стецька, - ця думка остаточно утвердилася під час перегляду його рукописного архівного фонду.
Справді, різдвяних листівок за період  1950-1980-х років  зберігається в їхньому з пані Славою архіві сотні – від окремих осіб, побратимів, родин однодумців, споріднених із революційною ОУН організацій…
І це  тільки в українській частині архіву. А є ще такий само за обсягом корпус листівок іноземними мовами. І легше, напевно, сказати, якими мовами немає в архіві президента Антибільшовицького Блоку Народів Я.Стецька та його дружини п.Слави  привітань із Різдвом, ніж перераховувати  ті, що є, включно з мовами мунхвао, тьенг вьет, ніхонго і багатьма іншими.
Їх вшановували своїми привітаннями королі, президенти, сенатори, лорди…
Серед відомих мені імен – імператор Японії Хірохіто, президент Тайванської республіки Чан Кайши, прем’єр-міністр Великої Британії граф Моріс Гарольд Макміллан,  канцлер Західної Німеччини Конрад Аденауер, президенти Америки Річард Ніксон і Рональд Рейган…
Величезна кількість листівок від політиків, журналістів, громадських діячів зі всього світу, які підтримували стратегію АБН у  боротьбі проти московського більшовизму  та імперських стратегій.
Приємно відчути, що в особі президента АБН і водночас  провідного діяча ОУН (бандерівців) світ вшановував Україну – ту, що одразу після перемоги над нацизмом у 1946 році вийшла в авангард, зініціювала і очолила у світі фронт боротьби із московськими окупантами, які, крім поневолення сусідніх народів, активно зайнялись підготовкою і фінансуванням політичних переворотів і приведенням до влади кривавих диктаторських режимів у постколоніальних країнах  Азії і Латинської Америки, а також збройним втручанням у справи сателітних країн, які намагалися йти «окремим шляхом до соціалізму».
От звідки  походить люта, аж до трясці, ненависть Кремля до бандерівців. Бо вони громили Совєти не тільки на рідних землях, але й безкомпромісно протистояли їхнім терористичним загарбницьким планам у світовій політиці. Тому  поняття «бандерівець» вміщує в себе не тільки національну приналежність «українець», але й морально-етичну: «безкомпромісний ворог безбожно-московського  імперіалізму».»Християнський Київ» проти «безбожної Москви» - цю тезу Ярослав Стецько висунув як наріжний камінь світової політики у повоєнний час.
І символічно, що серед перших різдвяних привітань, отриманих панством Ярослава і Слави Стецько на їхню мюнхенську адресу у 1953 році була листівка від Ніко Накашидзе, генерального секретаря АБН, нащадка славного грузинського княжого роду. Його дід, князь Михаїл Накашидзе, був відомим винахідником важкої військової техніки на початку ХХ століття. Твердий почерк вольової людини і прекрасне володіння українською мовою!
Сама собою виникає паралель подій в Україні і Грузії 2004 року із їхньою ґенезою від того громадсько-політичного руху АБН, який виступив у повоєнну добу під гаслом «Свобода народам – свобода людині».
Напевно, кожний, хто був на Майдані, пронесе крізь життя це відчуття єдності і повноти  української історії, коли, здавалося, з небес нас підтримували українські святі, митрополити і славні герої Княжої і Козацької доби, провідники Нації новіших часів.
Чудо, яке передається рядком колядки «Небо і земля нині поєдналися», ми пережили у феномені Майдану.
Це було ніби відкриття одночасного Народження Христового і Богоявлення у серцях мільйонів українців як одної родини. І саме тому «Помаранчева революція», як і поняття «бандерівець», набуло в Москві ширшого за українські національні кордони значення.
Чи не тому боротьба народів проти промосковських диктаторів на пострадянському просторі іменується Кремлем не інакше, як «кольоровими» або «помаранчевими» революціями»?!
Отже, мета «безбожної Москви» була і залишається та ж само, що і в царя Ірода — про це писав у статті «Не за мир, а за тріумф правди» Ярослав Стецько на Різдво 1957 року:
«Дві тисячі років тому сили зла переслідували ДИТЯ і вбивали неповинних дітей, щоб серед них вбити Його. Чи не нагадує це нам так дуже царства московської темряви, де також масово вбивають неповинних, щоб серед них вбити одного, який може бути активним носієм боротьби проти елементів злочину і нікчемности?”
У цьому, на думку філософа, і полягає героїчна концепція християнства, що «Боротьбу зі силами зла, боротьбу з неправдою, з кривдою, з рабством принесло нам, смертним людям, це Боже Дитя. (...)Тому на руїнах безбожної тюрми народів відродиться з України, яка принесла найбільше жертв за Божу правду, героїчне християнство, що не лякатиметься відкрито заявити: закликаємо всіх до хрестоносного походу проти сил темряви і злочину» (газета ОУН «Шлях Перемоги» — Різдво 1957).
Згадаймо, чому ми їхали на Майдан — і це попри те, що дорогою нас зупиняла міліція, лякали, що у Києві — війна, різанина, погроми? Почуття власної гідності, прагнення відновити поругану справедливість, бажання жити у чесній країні. І це була передумова Чуда, якого ми стали щасливими свідками.
Тому абсолютно правий Ярослав Стецько, що відродження нашої держави лежить виключно у духовній площині. Це наша місія і покликання перед світом.
«Ідейне місце України, як орієнтира для волелюбного людства, його авангардної сили, є на боці безкомпромісних, у моральному і політичному змислі, сил світу – національних, теїстичних, спертих на глибоку суспільну мораль, соціальну справедливість, внутрішньонаціональну солідарність. Ця безкомпромісна Україна з її ідеями відродження людства, що промінюють з її підпілля національного і релігійного, з її боротьби за вартості людські й Божі, - є угольним каменем нового ідейного і політичного порядку світу» (З.Карбович [псевдонім Стецька] «Місце України у світі» // «Визвольний шлях», липень-серпень 1962).
Отже, ми будемо багатою і процвітаючою країною лише за однієї умови, коли у наших серцях відбудеться Різдво Христове.
Важливо також, що Українська Визвольна Концепція Ярослава Стецька, стрижнем якої є героїчне християнство, естетична по своїй природі. Вона внутрішньо гармонійна і цілісна, оскільки ті моральні якості, які вона відстоює -  національну і особистісну творчу свободу, справедливість і гідність, -  містять у собі Красу. У цьому її суголосність і з нашими колядками, і з різдвяними поезіями, і з мистецькими образами Різдва.
У це дійсно важко повірити, але, опинившись на вигнанні, як Свята родина у єгипетській пустелі, наші митці у таборах інтернованих, під пресом постійних принизливих перевірок, у небезпеці репатріації до радянської зони, у тісних холодних бараках, без будь-яких засобів до існування створювали шедеври, які своєю неповторністю індивідуальних стилів і справді галерейною вартістю викликали  неабиякий подив у іноземців.
Достатньо сказати, що у 1947 році з 10 по 26 січня на виставку переміщених осіб, яка мала відбудится у Німецькому Національному музеї Мюнхену, серед 600 присланих робіт було відібрано на виставку 290 — українських митців. І більшість з них світоглядно, за духом і буквою були бандерівцями.
В архіві Ярослава і Слави Стецько зберігаються  серії різдвяних листівок і окремі поштівки знаних майстрів таких, як Едвард Козак, Мирон Білинський, Зоя Лісовська (її батько Роберт Лісовський був розробником логотипу і автором обкладинки місячника «Визвольний шлях»), Мирон Левицький (колишній дивізийник), Василь В.Кричевський (син видатного графіка), Петро Андрусів, Михайло Дмитренко, Ростислав Василишин-Гармаш, Василь Залуцький, о.Марко Антохій, Леонід Перфецький (колишній дивізийник), Микола Бутович, Юрій Кульчицький, Надія Сомко (до речі, вихованка Харківського Художнього Інституту), Микола Анастазієвський, Галина Мазепа, Северин Борачек, Михайло Мороз, Богдан Стебельський, Оксана Мошинська, Богдан Доманик, Богдан Титло, Василь Кучмак, Леонід Денисенко, Юліан Крайківський...
У кожного з українських митців свій стиль і образне відтворення Різдва Христового, але в цілому за темами, формою, характером малюнків і кольористикою їх одразу виділяєш із загальної маси. Серед різдвяних зображень митців інших європейських країн — ні в кого не  побачиш такого органічного взаємопоєднання Різдва Христового із темами національної історії, родинного побуту, народних звичаїв і традицій.
Найважливішою, особливо наприкінці 40-х — початку 50-х років, була тема Різдва Христового і визвольної боротьби Української Повстанської Армії. Вона втілювалась у різних сюжетах: символічної інтерпретації Змагань як високого християнського чину, лірико-оповідних образах, ритуально-драматичних зображень.
Сама рання за часом із знайдених в архіві — поштівка, видана Пресовим Бюро ЗП УГВР 1947 р.
Автора малюнку не зазначено. Але, судячи з художньої манери, - це, напевно, Едвард Козак, знаменитий ЕКО, голова Української Спілки Образотворчих Мистецтв (УСОМ), утвореної 28 січня в Мюнхені.
Зображені на малюнку гуашем бараки з вогниками вікон, оточені парканом і колючим дротом, - це, напевно, табір «Орлик» у Берхтенсгадені, де перебував митець. Над бараками, ніби в уяві тих, хто в них знаходився – дві великих постаті вояків із рушницями. Зі спини їх шинелі ніби прорізуються контурами гір. Вони несуть  вертепну зірку на зустріч Віфлеємській зорі. Напевно, пафос зображення цієї листівки можна передати словами Я.Стецька «Не мир є нашою ціллю, а воля і перемога нашої нації, що є покликана Богом виконати своє призначення на землі».
Від 1946 року, коли Ярослава Стецька було обрано президентом АБН, майже до самої його смерті, протягом сорока років, він із дружиною п.Славою майже постійно були в дорозі. Допомагали по усіх країнах, де розселялись наші люди, налагодити і підтримувати різні форми діяльності ОУН і споріднених з нею організацій, встановлювали зв’язки з владою країн наших поселень, утворювали осередки АБН.
Значною мірою завдяки зусиллям Ярослава Стецька здійснювалася співпраця АБН із Китайською Антикомуністичною Лігою (1957-1960), була заснована в Токіо у 1970 р. «Світова Антикомуністична Ліга», з його ініціативи постала Європейська Рада Свободи.
І усі ці організації, українські і міжнародні, складали потужний фронт боротьби проти Зла у вигляді комуністичних режимів і передусім московської імперії з її репресіями  поневолених народів, ув’язнених по концтаборах і тюрмах вояків УПА, релігійних, політичних, культурних діячів повоєнної доби, руху опору шістдесятників.
Отже, ця виснажлива сорокорічна подорож героїчного українського подружжя Ярослава і Слави, яке принципово всі ці роки вигнання відмовлялося взяти громадянство іншої країни,  була спрямована лише на одну мету: зруйнувати безбожну тюрму народів і відродити Україну.
 Ольга Різниченко. Літературознавець, завідувач відділу Літературного музею, Харків

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.