Багатогранна творчість цих безіменних авторів – це необроблене, невідшліфоване, не огранене коштовне каміння, що зветься колядкою. Хоч не всі твори до кінця вражають глибокою музичною чи поетичною довершеністю, досконалістю, проте, поза всяким сумнівом, яскраво засвічуються кришталевою чистотою вкладеного в них тонкого почуття й непідробної правди. Молодим митцям у ті страшні часи не було коли шліфувати свій талант, своє мистецтво у вищих музичних закладах на композиторських факультетах чи літературних інститутах. Замість пера і музичного інструменту їм доводилось міцно тримати в руках кріси, скоростріли, гранати. Але навіть в таких нелюдських умовах талант пробивався, мужнів і творив. Більшість з них не дочекались вільної України, за яку героїчно боролись. Вони незнаними тихо сплять вічним сном у глибоких могилах на сільських цвинтарях, по лісах, у вічних мерзлотах дикої і ворожої півночі. І нині стоять їх мовчазні братські могили, як дзвони сполоху нащадкам.
Героїчні і болючі сторінки трагедії нашого народу стають відомі лише тепер. І неможливо підрахувати – скільки безневинно постраждалих, знедолених, закатованих, розкиданих по білому світу борців? І навіть тепер тендітна ниточка спогадів живих про молоді героїчні роки, рідні села, традиції й улюблені пісні та колядки їх тривожної юності надає їм другого дихання, примушує ритмічніше битися у грудях серце.
Сумний святий вечір
В сорок шостім році.
По всій нашій Україні
Плач на кожнім кроці.
Сіли до вечері
Мати з діточками
Замість мали вечеряти
Облились сльозами.
“Мамо, де наш тато”, -
Діти ся питають.
- Чому з нами не сідають,
- Чом не вечеряють.
“Тата вороги вбили,
Села попалили.
Ті прокляті яничари,
Руїни лишили”.
Там далеко, далеко.
В далекій чужині,
Споминають святий вечір
В нашій славній Україні.
В сорок шостім році.
По всій нашій Україні
Плач на кожнім кроці.
Сіли до вечері
Мати з діточками
Замість мали вечеряти
Облились сльозами.
“Мамо, де наш тато”, -
Діти ся питають.
- Чому з нами не сідають,
- Чом не вечеряють.
“Тата вороги вбили,
Села попалили.
Ті прокляті яничари,
Руїни лишили”.
Там далеко, далеко.
В далекій чужині,
Споминають святий вечір
В нашій славній Україні.