Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Зміна еліт та оновлення України [Випуск № 1049]

В кожній державі існує таке поняття як «зміна еліт». Цей процес відбувається внаслідок природного старіння правлячої еліти або внаслідок невдоволення щодо останньої з боку населення тої чи іншої країни.  Зміна еліти відбувається в різний спосіб в залежності від форми державного правління. В демократичній державі це відбувається шляхом відкритих виборів. В кланово-олігархічній на зміну старим кадрам приходять родичі, куми, «подільники» попередніх керманичів. В авторитарній зміна поколінь відбувається також всередині однієї правлячої групи.
Також зміна еліт може відбуватися в революційний спосіб, коли правляча команда міняється докорінно і на зміну їй приходять представники іншої політичної (ідеологічної, соціальної, національної) групи.
Для України, як країни, якій притаманний кланово-олігархічний підхід до формування влади, наразі існує небезпека того, що зміна поколінь в політиці буде відбуватися шляхом нав’язування народу тих чи інших політиків, які ані за своїми здібностями, ані за моральними якостями не влаштовують соціум. Така тенденція спостерігалася ще за президентства Леоніда Кучми. Після «Помаранчевої революції» з’явився шанс на те, що підхід до формування влади буде змінено, але сподівання виявилися марними, адже нове керівництво держави так само почало обслуговувати інтереси своїх «фінансових донорів», родичів, кумів та сватів.
Тому в нинішній ситуації для того, аби через 10 років країною керували дійсно достойні люди, а не синки, доньки, коханки і коханці нинішніх можновладців, нам необхідно принаймні звернутися до досвіду сусідніх країн, особливо тих, які досягнули успіху в останні 20 років.
Отже, візьмемо для прикладу Польщу. Після усунення від влади комуністів на початку 90-х років влада в цій країні комплектувалася на базі нових кадрів, в більшості своїй – вихідців із «Солідарності». Також в цій країні було прийнято люстраційний закон, який унеможливлював обіймання влади з боку осіб, які були пов’язані із спецслужбами комуністичної Польщі чи займали чільні посади в Польській робітничій партії.
Подібний шлях оновлення пройшли і країни Балтії, і Словаччина, і Чехія, і Угорщина. В цих державах керівництво прийняли ті особи, які в попередні роки перебували в опозиції до комуністичних режимів.
Хоча, наприклад, в незалежній Хорватії чи Чорногорії, як і в Україні в 1991-1993 рр., на керівних ролях були люди, пов’язані з номенклатурою, але які свідомо стали на шлях незалежності. Хоча в тій же Хорватії, яка виборювала самостійність в збройній боротьбі з соціалістичною Югославією (де-факто – Сербією), формування таких важливих інституцій, як, наприклад, військо, було довірено молодим людям. Той же генерал Анте Готовіна, якого судять за нібито геноцид сербів у сербсько-хорватську війну і який для хорватів є героєм, в середині 90-х мав близько 30 років. А були ж іще молодші хорватські воєнні начальники, що, однак, не завадило Хорватії виграти війну.
З іншого боку, в згаданій вже Сербії процес зміни еліти відбувся революційним шляхом в 2000 році. На місце режиму Слободана Мілошевича прийшли молоді реформатори, які витягли Сербію із ями економічних негараздів та врятували країну від міжнародної ізоляції, спричиненої конфліктом в Косово. Наразі Сербія розглядається як потенційний член Європейського Союзу (такого статусу в України немає).
Але найбільш прийнятним для України видається досвід Грузії, яка після «Революції троянд» повністю оновила керівництво держави. На посаду міністрів призначалися особи 27-30 років, за 7 останніх років молода команда Михайла Саакашвілі подолала корупцію і відновила інфраструктуру, понівечену війною і занедбану за минулих президентів. Грузію багато хто наразі називає взірцем демократії в країнах Східної Європи.
І якщо ставити питання, яким шляхом Україні рухатися в плані зміни правлячої еліти, то відповідь буде лежати на поверхні: якщо шляхом демократичних виборів не вдається, то тоді – шляхом мирної революції, але після неї до влади мають прийти абсолютно нові обличчя віком, не пов’язані з попередніми режимами.
Тому вже зараз необхідно молоді активізувати процес перемовин з політичними партіями, які ще не були при владі, щодо принципів комплектування виборчих списків та щодо подальших кроків цих партій. Молодь має вимагати усебічної підтримки в нових перспективних сил, або, в разі невдалих перемовин, іти єдиним фронтом на вибори по мажоритарних кругах.
Тільки якщо нове покоління українців не побоїться взяти на себе відповідальність, лише тоді ми матимемо оновлену відповідальну владу і оновлену країну.
Сергій Пархоменко-Багряний 

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.