Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Наживку Путіна Янукович проковтнув. Що далі? [Випуск № 1046]

Ідея реанімації проекту восьмирічної давності про створення Євразійського союзу — на образ і подобу союзу Європейського — всерйоз опанувала уми російських керівників. Митний союз, а потім ЄЕП мають стати першим етапом у чергових планах Росії відновити й глобально посилити свій вплив на міжнародній арені — як політичній, так і економічній. Росія знову мріє стати «Великою». Без відновлення контролю над Україною це зробити набагато складніше. Без України Євразійський союз неповноцінний, безперспективний і, взагалі-то, не має сенсу. Росії потрібні український ринок і активи, наші газотранспортна система та корисні копалини, земля й хімпідприємства, авіа- і ракетно-космічна промисловість, оборонка й атомна енергетика, їй потрібні наші зерно та порти, і абсолютно ні до чого конкуренти на світових ринках.

Давно змирившись із розпадом СРСР, росіяни все не можуть «відпустити» Україну — ні умом, ні серцем, ні душею. Вони не визнають, що ми  різні, і не хочуть вірити, що ми йдемо в Європу. Без них. Це прикро. І небезпечно. Для Кремля і Білого дому. Бо в тамтешніх кабінетах чудово розуміють, що інтеграція України в Європейський Союз набагато серйозніше позначиться на Росії, ніж навіть членство нашої країни в НАТО. Бо для ідеологів «Великої Росії» це буде вже не тільки геополітична, а ще й геоекономічна втрата. Успішна інтеграція України з ЄС значно небезпечніша для московських правителів, ніж «кольорові революції». Бо в такому разі поблизу російських кордонів стане набагато більше демократії і прозорих правил гри ринкової економіки, з плодами яких будь-який росіянин зможе ознайомитися не в Парижі, Берліні, Варшаві чи Вільнюсі, а в такій рідній і близькій Україні, у таких знайомих Києві, Харкові, Львові чи Донецьку...
У принципі, в Києві завжди розуміли, що спокійно до євроінтеграції України Росія ставиться до пори до часу — поки не повірить у її реальність. Ну ось, тепер, здається, повірила. Попри всі складнощі та перипетії переговорного процесу з ЄС, Україна наблизилася до фінішної прямої перед укладенням угоди з Євросоюзом про асоціацію. І зупинити її Москва заповзялася за будь-яку ціну. Відома фраза «немає такої ціни, якої Росія не заплатила б за Україну» набуває конкретного смислу.
Цього разу у вигляді апетитної наживки знову витягнули нафталінову Угоду про зону вільної торгівлі(ЗВТ) у рамках країн СНД. Азаров щось там швиденько у Петербурзі підписав і заявив, що ощасливив Україну дуже вигідним для нас документом.
За інформацією прес-служби партії «За Україну!»,  В’ячеслав Кириленко повідомив, що направив депутатський запит на ім’я Азарова з вимогою негайно надати текст Угоди про зону вільної торгівлі СНД. «Минув тиждень з моменту підписання Угоди про зону вільної торгівлі СНД. І за цей час ні Комітет закордонних справ Верховної Ради, ні експерти, ні економісти не бачили текст Угоди. Створюється враження, що Азаров підписав чисті бланки, на яких зараз від імені України пишеться якийсь документ», - сказав політик.
В’ячеслав Кириленко зазначив, що, підписуючи такий важливий документ, уряд не провів жодного експертного або громадського обговорення даної Угоди. «Азаров і компанія весь час говорять про те, яке це буде благо для України. Але я їм хочу нагадати, що безкоштовний сир буває тільки в мишоловці, тим більше, якщо цей сир кремлівський», - сказав лідер партії.
Адже приховування тексту Угоди про створення зони вільної торгівлі СНД від українців свідчить, що влада в черговий раз пішла на здачу національних інтересів.
 Отже, переможні реляції влади про позитивні наслідки підписання договору щодо зони вільної торгівлі з СНД є черговою спробою пустити пил в очі громадськості і видати бажане за дійсне. Як і раніше, ця Угода діяти не буде, бо має стільки вилучень, що не вигідна жодній стороні. Для чого ж тоді вона росіянам?
Для Путіна і російських шовіністів насправді важлива не ЗВТ , не відновлення СССР у вигляді Євразійського союзу у тому чи іншому вигляді, бо це абсолютно нереально, а втілення в життя псевдо месіанської ідеї “русского мира” на просторах України з подальшою духовною, культурною, мовною асиміляцією українців.Саме задля цієї мети здійснюється економічна, релігійна, інформаційна окупація України. Прапор, герб, гімн, законодавство та інші атрибути суверенної держави поки-що залишаться незмінними, а її національна складова – історична пам’ять, національна гідність, рідна мова, традиції поступово розчиняться в чужому для нас російсько-азійському середовищі. Над цим завданням денно і нощно працюють в кремлівських кабінетах найсучасніші спецслужби, використовуючи дезінформацію, релігійну експансію,агентуру та проросійських політиків в Україні, які за виграшки готові продати рідну матір в угоду Москві.
Не можу знати, чи був розроблений у Кремлі сценарій арешту і жорсткого вироку Юлії Тимошенко з подальшою різко-негативною реакцією Європи і США (що є цілком вірогідним), чи тут на перший план вийшла осляча впертість і мстивість Януковича, але вишколене службою в КГБ, російське керівництво блискуче скористалоя цією ситуацією. Закинули наживку, а теперішня українська влада тут же її проковтнула.
Про те, наскільки привабливі пропозиції запропонував російський прем’єр, які методи психополітичного тиску на українське керівництво застосував, не виключено, ми ніколи не дізнаємося. Сьогодні можна тільки здогадуватися, по яких хворих мозолях українського президента потоптався і на яких тонких струнах Януковича зіграв Путін: це стрімке зростання соціального невдоволення, незговірливість МВФ, нестримна корупція команди, помилки молодості чи всепоглинаюча жага особистої влади.
Наскільки добре усвідомлює Янукович всі ризики і розуміє всі наслідки можливого рішення поміняти європейську інтеграцію на євразійську?
Чи готовий він до приголомшливої зовнішньополітичної поразки і радикальної зміни ставлення до себе з боку світових лідерів, з якими було так приємно й престижно зустрічатися? Навряд чи вони захочуть у майбутньому бачити непередбачуваного і непослідовного політика, не спроможного дотримувати слова ні перед виборцями, ні перед зарубіжними партнерами. Чи готовий він обмежити основне коло міжнародного спілкування Путіним (Медведєвим), Назарбаєвим і Лукашенком?
Чи пам’ятає Янукович, що жертви, принесені ним у Харкові на догоду російським колегам, так і не були гідно ними оцінені? Чи знає він приказку «даси палець — усю руку відкусить», чи відчуває, що росіяни претендують уже на весь організм?
Чи усвідомлює президент, що країна, яка щойно почала зростатися, в одну мить може знову розколотися на два непримиренні табори? І замість нествореного ПіСУАРу (Південно-Східна Українська Автономна Республіка) ми цілком можемо отримати ЦЕНЗУРу (Центрально-Західна Українська Республіка).
Чи розуміє він, що українцям так довго твердили про євроінтеграцію, так гордо заявляли про фінішну пряму до асоціації з Євросоюзом, що вони, нарешті, повірили в європейську мрію? А в умовах, коли нічим платити за квартиру і вже майже нічим годувати дітей, відмова від мрії може стати детонатором грандіозного вибуху. І тоді принесена жертва виявиться абсолютно марною. Оскільки те, заради чого вона приносилася — влада, — просто випаде з рук і її підніме хтось інший.
В оточенні президента, включаючи найближче, є люди, спроможні усвідомити і донести до президента всі ці ризики. Бо вони теж ризикують втратити свою частинку влади в цій країні, свої потоки і можливість брати участь у «розпилюванні» — як у разі втрати суверенітету країни, так і народного бунту.
Проте, яке рішення зрештою ухвалить В.Янукович (для котрого нині головний ворог — зовсім не Тимошенко, а соціалка, і головна мета — зберегти владу), залежить від того, яка влада потрібна йому сьогодні — реальна, чи він згоден і на бутафорську. І від того, наскільки важливо для нього, ким він запам’ятається нащадкам — державником і реформатором чи дрібним васалом, який позбавив країну незалежності.
Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.