Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Злочин і кара, або Наслідки дискредитованого українського судочинства [Випуск № 1044]

Навіть абсолютно аполітичні українські громадяни стовідсотково впевнені у тому, що у нашій державі практично не залишилось жодного чесного чиновника. Система всеохоплюючої корупції, яка бере свій початок з царської Росії і , яка успішно була вдосконалена за часів панування комуністів, особливо розквітла при Кучмі і на сьогодні охопила всю провладну вертикаль країни.. Найбільш загрозливих форм хабарництво набуло в судах, які апріорі повинні були б залишатися незалежними і непідкупними. Довічний статус суддів, їх недоторканність, залежність від державного апарату і політичної коньюнктури зробили цю гілку влади критично корумпованою і, як наслідок, українські судді втратили довіру не лише нашого суспільства, а й світової громадськості. Саме через це будь-яке судове рішення сприймається нами з недовірою, бо ми переконані, що той чи інший суддя, або взяв хабар, або діє за вказівкою якогось високопосадовця. І, власне, через призму недовіри розглядають судовий процес над Юлією Тимошенко не тільки українці, а й глави держав Євросоюзу та США. Їхня вкрай негативна реакція на вирок судді Кірєєва у справі Юлії Тимошенко, за яким їй присуджено 7 років позбавлення волі, викликана в першу чергу саме недовірою до українського судочинства в цілому. І ще – небезпідставною підозрою в політичній заангажованості  теперішнього українського вищого керівництва і у знищенні ним політичного опонента.
У тому, що Юлія Тимошенко не така біла і пухнаста, за яку вона себе видає, впевнені практично всі, хто не одурманений її гіпнотичною пропагандою. І те, що вона, керуючи приватною фірмою «Єдині енергетичні системи»,обібрала  державу разом з Павлом Лазаренком на 600 млн. доларів, не є секретом полішинеля. Та й не має найменшого сумніву у тому, що, підписуючи газову угоду 2009 року без належних на те повноважень, вона керувалася не інтересами держави, а особистою короткочасною вигодою, що насправді означає зраду національних інтересів держави Україна.
Отже, вирок суду є цілком адекватним і справедливим?
 Але, на жаль, однозначно відповісти .на це питання не можна якраз через все ту ж недовіру до судів, мстиве прагнення Януковича відправити свого головного політичного опонента у політичне небуття та міфу про єдиного гідного опозиціонера до нинішньої влади в особі Юлії Тимошенко.
Якби не проблеми на міжнародній арені, то перебіг суду над Юлією Тимошенко міг би вважатися для влади приємним сюрпризом. Протягом всього процесу було очевидним: в Україні немає жодної сили чи жодного авторитету, який міг би стати реальною загрозою владі у захисті Юлії Тимошенко. Цією силою не стала ані власна політична партія Тимошенко, ані Комітет опору диктатурі, ані сам народ. Фактично вся дистанція – від першого виклику Тимошенко у Генпрокуратуру до дня оголошення вироку - пройшла в очікуванні зовнішньої реакції на події в Україні.
Сам день вироку Юлії Тимошенко став організаційним провалом опозиції. Кількість людей, що прийшли під Печерський суд у вівторок, була не набагато більша, ніж в день затримання колишнього прем’єр-міністра. Маргінальна акція на підтримку ув’язнення Тимошенко, організована регіоналом Олегом Калашніковим за гроші, за своєю чисельністю мало чим поступалася бютівському майдану.
На вулицю в підтримку Тимошенко вийшло вдесятеро менше, ніж обіцяла партія «Батьківщина» у своїй заявці – замість 35 тисяч протестувати прибуло трохи більше 3 тисяч. При чому це цифри, які вказують самі опозиціонери.
Судячи із зовнішнього вигляду, для підвозу людей в Київ було мобілізовано місцеві осередки «Батьківщини». І замість того, щоб штурмувати Печерський суд, дехто із протестувальників мирно обідав привезеними із собою харчами на лавочках із протилежного боку Хрещатика.
Натовп по обидва боки вулиці був дезорієнтований і некерований. Вся організація акції полягала в тому, що напередодні вздовж центральної магістралі Києва, напроти арки Печерського суду, було встановлено близько десяти голих наметів з логотипом БЮТ. Але міліція повністю відсікла один від одного табори Тимошенко по обидва боки Хрещатика, припаркувавши вздовж бордюрів автобуси із бійцями спецпідрозділів.
І головне – у опозиції не було жодного плану про те, що робити після вироку. Виникає питання з подальшим функціонуванням наметового містечка. Тепер, коли Печерський суд розглянув справу Юлії Тимошенко, присутність табору на Хрещатику пояснити буде важко.
Виходом для БЮТівців став би силовий розгін їхнього «острівця свободи», що створило би додатковий репутаційний удар по Януковичу. Але правоохоронним органам дана вказівка не втручатись у життя протестувальників. Задум влади полягає в тому, щоб перетворити містечко у абсурдне явище на кшталт нещодавно знесених храмів-наметів у Маріїнському парку.
Нова проблема, яка виникне у опозиційних сил вже найближчим часом, – це необхідність організувати ще один протестний майданчик під Апеляційним судом Києва. Скарга адвокатів Юлії Тимошенко буде розглядатися вдалині від центру міста, неподалік Солом’янської площі, де наметове містечко не створюватиме жодного пропагандистського ефекту.
Взагалі складається враження, що більшість опозиційних лідерів лише на словах захищають лідера БЮТ, а насправді всі вони, як і влада, зацікавлені у повній ізоляції Юлії Тимошенко і позбавленні її права брати участь у наступних виборах. Саме цим пояснюється їх нинішня бездіяльність і розгубленість.
Непереливки зараз і Януковичу, який цим процесом загнав себе у глухий кут і опинився під загрозою міжнародної ізоляції та цілком реальною можливістю замороження своїх рахунків у закордонних банках.
Та мене в принципі не цікавить його подальша доля чи доля його соратників. Найбільше тривожить те, що Україна знову отримала репутацію авторитарної і антидемократичної країни, з якою не хочуть мати справу європейці. Цілком очевидно, що без апеляційного рішення на користь Тимошенко, або включення статті її злочину в Закон про декриміналізацію ніякої Асоціації і Зони вільної торгівлі Україні ще довго не бачити. Відмовою Європи із задоволенням скористається Росія, яка в особі Путіна спить і бачить нашу державу в Митному Союзі і пране відновити СССР у новому форматі.
Як би там не вийшло, але авторитет України на міжнародній арені суттєво підмочений, а її незалежність знову під загрозою. Отак і виходить – злочин вчиняють одні олігархи, судять їх інші, а покарання  за нього відбуває держава та громадяни, які у ній мешкають. І винні у цьому не лише властьімущі, а й ми самі, бо так і не навчились вибирати гідних, залишаючись у полоні ілюзій і солодких обіцянок політиків-авантюристів.
 Українське суспільство повинно виштовхнути нагору нову плеяду політиків- патротів, не заплямованих совковими діями, а головне – не просякнутих жадобою збагачення. Сподіваюся, що ми напередодні серйозних внутрішньополітичних змін, коли з’являться нові політичні об’єднання, громадські рухи, справжні ідеологічні, а не персоніфіковані партії. Це стане шансом для усіх нас. Головне – знову не втратити його. Тоді й світова реакція, а, головне, наші перспективи будуть зовсім іншими.
Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.