Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
17
вересня
Випуск
№ 1337 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

П’ятий кут Віктора Януковича [Випуск № 1041]

З самого початку свого президентства Віктор Янукович взяв хибний курс на загравання з Москвою у зовнішній політиці і на придушення опозиції всередині країни. Цим самими він, з одного боку, дав Росії карт-бланш в реалізації їх плану поширення ідеї „русского мира” на пострадянському просторі, а з іншого роздратував Європу арештом Юлії Тимошенко.
Підписавши кабальні Харківські угоди, Янукович думав тим самим добитися у Росії поступок в зменшенні ціни на газ, які так потрібні металургійним та хімічним магнатам з його команди. Але у Кремлі одразу дали зрозуміти, що ні на які нові угоди вони не підуть доти, доки Україна не вступить до Митного Союзу, або не віддасть у власність Газпрому усю свою газотранспортну систему. Добре розуміючи, що чекає на Україну у цьому випадку, Президент розпочав словесну війну проти Москви, не маючи при цьому якихось конкретних пропозицій чи аргументів.
Володимир Путін назвав ці випади емоційними і дав зрозуміти, що вже скоро поставить Ягнуковича на місце. І поставив.
Минулого тижня природний газ почав рухатись газогоном «Північний потік», що стало символічною крапкою у долі досить спірного та дорогого російсько-німецького проекту.
І не помітити відвертий політичний присмак цієї події просто неможливо.
Виступаючи разом із Шредером на церемонії запуску «Північного потоку», Володимир Путін неоднозначно натякнув – відтепер Україна втратила свій головний козир у суперечці щодо ціни блакитного палива.
Ексклюзивність вітчизняної труби втрачена, а із нею і можливість щось вимагати у процесі узгодження ціни на газ вже для української держави. Адже тепер, в разі нової газової війни, Україна залишиться наодинці із своїм супротивником.
Ніхто не буде вимагати якнайшвидшого рішення конфлікту із Заходу, бо ситуація вже ніколи не набуде таких драматичних рис для Європи.
Тепер український уряд позбавлений не тільки морального права перекривати кран для газу, що транспортується через його територію, але й сама можливість хоча б так вплинути на ситуацію вже не матиме жодного резону.
Отже, можемо констатувати, що війна програна ще до її початку.
Юридичні перспективи перегляду газових угод і так пророчили уряду Януковича важкі політичні наслідки. А із появою «Північного потоку» вони загрожують бути катастрофічними.
Навіть у разі відмови від зобов’язань, взятих у Харкові, Росія не муситиме виводити флот із Севастополя у найближчі п’ять років. А ось Україна лишиться без знижки за газ в той же момент, і якщо не погодиться на ці умови, то лишиться й без самого газу.
Жодного простору для маневру, жодних можливостей для контратаки, жодних перспектив вийти з бійки неушкодженим.
Та, сприймаючи відчайдушні спроби українського уряду переглянути ціни на газ для України як захист національних інтересів, українці сильно помиляються. Адже йдеться не про українські інтереси, йдеться про прибутки конкретних осіб, передусім пов’язаних із хімічною промисловістю, для яких дешевий газ є запорукою прибутковості їх підприємств.
Тож варто зрозуміти, що мова йде не про війну між країнами, а про битву між різними приватними інтересами. Вже довгі роки представники угрупування «Росукренерго» у владі продовжують танцювати скажений танок із бубном навколо заповітних цін.
На капище дешевого газу йдуть будь-які національні інтереси. Треба залишити російський флот? Будь ласка! Треба перекрити газ для Європи, назавжди зашкодивши міжнародному іміджеві України як цивілізованому бізнес-партнеру? Та без проблем!
І єдина мотивація урядовців – це всі ці схеми зберегти. Тому замість розробки нормальної стратегії енергетичної безпеки держави, українці, як наркомани, стають все більш залежними від російського блакитного палива.
Ситуація, як бачимо, тупикова і вийти з неї у найближчі роки без втрат навряд чи вдасться.
Не має якісного прориву і у стосунках з Євросоюзом. Довгоочікувана угода про асоціацію та угода про зону вільної торгівлі залишається у підвішеному стані через вимоги європейських політиків звільнити Юлію Тимошенко. А цього Янукович не може допустити з трьох причин. По- перше, не відбудеться акт помсти своїй затятій суперниці . По-друге, Юля братиме участь у парламентських і президентських виборах, чого він дозволити ніяк не може. І по- третє, йому треба продемонструвати народові власну силу і могутність. З іншого боку, його фінансові спонсори Фірташ і Ахметов зацікавленні в угодах з Євросоюзом і роблять все можливе, щоб в першу чергу були враховані їхні інтереси.
Тож, Віктор Янукович зараз шукає п’ятий кут і не може його знайти. Яким чином він вийде з цієї непростої ситуації і чи виграє від цього Україна і українці наразі невідомо. Часу у нього залишилось обмаль.
Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.