Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

У нас нема зерна неправди за собою [Випуск № 1040]

У ті , вже досить далекі серпневі дні 1991 року, коли над Україною нависла загроза нового, ще жорстокішого поневолення кремлівськими путчистами, Василь Червоній і ми, його побратими-однодумці – Микола Поровський, Борис Степанишин, Іван Дем’янюк, Олекса Новак, Сергій Кричильський, Володимир Омельчук, Володимир Пилипчук, Сергій Степанишин ( і ще десятки славних козаків – усіх не перелічити) задумались не лише над тим, як нам захистити рідну землю від новітніх окупантів, а як вирвати  назавжди Україну з міцних кігтів московського орла.

Наша впевненість у перемозі і могутня хвиля всенародної підтримки Народного руху України зробила , здається, неможливе – Народна рада у меншості змусила прокомуністичну більшість проголосувати за Акт Незалежності України.
Але вже тоді ми задумувалися над тим, як наповнити державну незалежність українським змістом. Всі були одностайні у тому , що Рівненщина потребує зовсім нової, нерадянської, а української газети. І саме тоді було вирішено повернутися  до витоків, а саме скористатися досвідом нашого видатного земляка Уласа Самчука, який видавав у Рівному газету „Волинь” протягом 1941-43 років в часи фашистської окупації. Ми по суті ставали наступниками Уласа і тим самим одразу покладали на себе велику відповідальність, бо зміст нашої газети та рівень публікацій мав би бути на висоті і головне – будив би український дух і надихав наших земляків на самопожертву заради рідної України.
Становлення газети проходило непросто: відсутність фінансування, нестача паперу, брак журналістських кадрів. Але наша цілеспрямованість та працелюбність помножена на любов до України зробили свою справу  і вже у 1993 році наклад газети становив 80 тисяч примірників( 78 тисяч передплатників) – небачений тираж для обласних видань!
Така шалена популярність пояснювалася нашою критичною позицією до центральної та місцевих влад, сміливістю матеріалів, публікаціями історичних та просвітянських  статей. Ми пишаємося тим, що є єдиним виданням в Україні, яке, запровадивши рубрику „Повстанський край”, опублікувало тисячі спогадів безпосередніх учасників національно- визвольної боротьби – воїнів УПА. Нашу газету читали і полюбили українці Росії, Казахстану, Канади, США, Польщі, Австралії, Аргентини, її вивчали та ненавиділи наші вороги- українофоби у різних країнах світу.
За двадцять років своєї діяльності газета „Волинь” пережила і часи популярності та слави, і часи переслідувань, і часи фінансової кризи, і часи духовного піднесення. Але ми завжди були є і будемо українською патріотичною газетою, газетою українського духу. Як писав безсмертний Тарас Шевченко:

Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.

Вітаючи усіх нас і наших читачів та симпатиків з ювілеєм , висловлюю глибоку вдячність нашим засновникам, усім журналістам та технічним працівникам „Волині”, які у різний час працювали в газеті, усім нашим дописувачам, усім читачам і передплатникам. Честь і хвала Вам усім та доземний Вам уклін!
І , звичайно, завжди буду пам’ятати Василя Червонія, який відновив „Волинь”, який робив все можливе, щоб газета заявила про себе на повен голос, який леліяв  і любив своє дітище! І лише зараз, коли його не має з нами, усвідомлюєш, як бракує його невичерпної енергії, сміливості та патріотизму. 
Тож святий обов’язок нас усіх зробити все можливе і не можливе, щоб не лише зберегти газету, а зробити її кращою, щоб бути гідними заповітів Василя Червонія.
 Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.