Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
17
вересня
Випуск
№ 1337 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Арешт Тимошенко: загрози і можливості [Випуск № 1036]

«Арешт Тимошенко відкриває дорогу до арешту будь-кого з нас. Звісно, її є за що садити. Але хіба за це її закрили? Звісно, нас немає за що садити. Але хіба це зупинить таке правосуддя?
Повторюся, я вважаю, що вона накралася на довічне ув’язнення, але саджають її саме як лідера опозиції!

«Люди, які зараз не займаються створенням справжнього громадянського суспільства, а просто роблять кар`єру, вирощують дітей, розважаються – роблять це в лісі, який вже з трьох сторін охоплений вогнем», – написав на Facebook Єгор Соболєв.
Я – «противсіх» на останніх виборах. У мене – добра пам’ять.
Я пам’ятаю «антикорупційний» хід Зінченком у вересні 2005-го, після якого половина «любих друзів» Ющенка стали партнерами Тимошенко. «Хіхікання» з Путіним, зраду Грузії і невдалу підготовку конституційного перевороту разом з Януковичем у 2008-му, коли той «киданув» першим.
Пам’ятаю політичні ігри в «перевибори» в Києві. Газові угоди-2009, котрі зараз хочуть «повісити» на Ющенка. Грипозну істерику. Судову заборону на критику через «антисоціальний характер і посилення суспільної напруги».Це – короткий список свідомих кроків Тимошенко, за котрі вона заплатила заслуженою поразкою на президентських виборах.
Таврування «противсіхів» замість покаяння і очищення. Післявиборче «тушкування» третини фракції, котра купила свої місця в списку, і системно провалена опозиційна діяльність – продовження її старого шляху.
5 серпня 2011 року суддя Кірєєв виніс ухвалу про арешт Юлії Тимошенко. Спробую тверезо поглянути на можливі виклики цього необачного кроку влади (чи у когось із читачів є сумніви, що це – рішення саме неупередженого незалежного судді Кірєєва?).
Адже криза є одночасно і загрозою, і шансом для України.
Пройшов рік Януковича. Загиблі шахтарі. Вимираючі села. 700 тисяч українських громадян подаються на Грінкарту. Придушені свобода слова і свобода мирних зібрань. Харківськими угодами зраджено національні інтереси і закладено ризики для суверенітету.
Вдвічі разом із гривнею впали зарплати. Вдвічі виросли ціни. Гречана криза і ціни на харчі ЄС-івського рівня. Державні мільярди на стадіони до ЄВРО-2012 при катастрофі в освіті і медицині.
Корупція, золота президентська сантехніка у Межигір’ї і супервертольоти. Мажори на дорогах і в ресторанах. Тимошенко і частина її кабінету – під арештом, частина – в політичній еміграції.
Арештом Тимошенко влада не позбувається конкурента. Навпаки – їй задають дуже сильний імпульс. Це – своєрідна «індульгенція» її попереднім гріхам. Не сумніваюся, що після арешту її рейтинг стане більшим за президентський (але також у межах 15%).
Арешт ЮВТ може стати спусковим гачком для перезрілого суспільного протесту, але, можливо, й ні. З часу Помаранчевої революції не було системно розв’язано соціальні і економічні питання. Відповідальність за це люди покладають і на Юлію Володимирівну.
Анонсований БЮТом понеділковий «новий Майдан» цілком може закінчитися так, як акція «Повстань, Україно!» у вересні 2002-го. Пшиком.
Люди при владі прагнутимуть «випустити пару». Найкращий шлях для цього – це «безпощадний і беззмістовний» бунт (згадаймо, скажімо, розгром парламенту в Молдові у квітні 2009 року), присмиривши який, можна буде виглядати «захисником демократії».
Трагедією є відверто негативні, ба, навіть піарівські реакції гравців Євросоюзу на цю справу, котрі виходять за межу критики правил гри, переходячи на рівень персоналій і прямо працюють на рейтинг Юлії Володимирівни: «Вона – це українська демократія»?
Арешт може стати початком дострокової президентської кампанії Тимошенко, котра цілком може відбутися одночасно із парламентськими виборами у 2012-му (або й раніше).
Політичне поле знову може звестися до двох основних політсил, котрі є симетрично антидемократичними, антисоціальними і антиекономічними, однаково некомпетентними і корумпованими.
Трагедією є подальше змагання осіб, а не програм. Трагедією є гра з правом, замість політичної боротьби згідно з законом. Трагедією є пуста огульна риторика деяких членів команди Тимошенко.
Чи буде нова якість протесту, котрий має встановити порядок денний для нової влади – у першу чергу, ефективність, прозорість і контроль влади? Чи готові ті, хто справді робив Майдан, сформувати цей порядок денний?
Нереформовані Луценком і Тимошенко судова і правоохоронна системи тепер перемелюють їх самих – і в цьому є певна історична справедливість. Я хотів би, щоб політики, побачивши загрозу «ручного правосуддя», почали зміни. Закон вигідніший, ніж сьогомоментний «бєспрєдєл» сильного.
Я хотів би, щоб ця криза очистила міліцію і суди від крові, що є на їхніх руках.
Криза може повернути конкуренцію в українську політику, забезпечивши демократичні вибори і давши шанс новим людям пройти в парламент. Я очікую таких нових людей і нових ідей.
Українська економіка обліплена боргами, як шовками. Політика Азарова щодо малих підприємців виганяє їх в тінь, політичне кредитування великого бізнесу триває – через офшорні податкові дірки витікають мільярди.
Зашморг «Газпрому» на шиї «Нафтогазу України» затягується з кожним днем.
У випадку політичної кризи вона може сильно посилити негативні економічні процеси, вдарити по гривні, сотні тисяч людей можуть втратити роботу.
Україна вагітна новими правилами гри в економіці – справедливим оподаткуванням, ліквідацією контролюючих органів. Ні Янукович, ні Тимошенко не здатні змінити ці правила – це вони їх створили і з них користали.
Межа 2011 і 2012 років буде критичною для України. У двох світових суперпотугах, що найбільше впливають на Україну, – США і Росії – відбуватимуться вибори.
Американці загрузнуть у внутрішньополітичній боротьбі (їхні вибори припадають на листопад 2012 року). У той же час російські кандидати, що змагатимуться у березні, можуть розіграти кримську карту як елемент президентської кампанії.
Вакуум безпеки і можливий вакуум влади в Україні робить сценарій підпертого штиками Чорноморського флоту РФ «волевиявлення» в Криму, за зразком Південної Осетії, цілком реальним.
Можна потім десятиліттями вести мирні переговори з «миротворцями», формуючи своєрідний «статус кво» – погляньмо на Придністров’я чи на ту ж Південну Осетію.
Міжнародні ж інструменти впливу, такі як ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ чи ПАРЄ, пригнічені егоїзмом своїх найпотужніших членів, не дадуть реакції діями. Як німці перед Берлінською стіною у 1961-му, ми можемо стати перед «фактом міжнародної політики».
Перемігши цю кризу, ми отримаємо шанс якісно реформувати Україну і полишити історичний континент Євразії, ставши європейською спільнотою. Ми досягли дна – час рости вгору.
Соціальний популізм супербагатих – завжди фальшивий. Мені не імпонує істеричний тон заяв «Батьківщини» і Тимошенко особисто. Я не бачу за Тимошенко чіткої альтернативної програми і якісної команди, що могла б змінити Україну. І не планую голосувати за них.
Та особисто я буду протестувати, щоб повернути конкурентність в українську політику. Я хочу якісного протесту з конструктивним результатом для України. Я хочу справедливого суду, у тому числі, і над Тимошенко.
Я хочу повернути демократію в Україну.
Остап Кривдик, для УП

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.