Пригадується зустріч з ним на Майдані у Києві, у Гутвині на відкритті меморіалу УПА, на повстанських могилах в урочищах Писариха, Вітряківка, що на Степанщині, щорічні – на Козацьких могилах під Берестечком, на відкритті пам’ятника землякам-повстанцям у смт Степань. Десятки віднайдених повстанських могил – справа його рук.
Це був титан, гордість і велич української нації. Здавалося, дух волі літав там, де він був – лицар цього духу, Людина великої життєвої мудрості. Звідки це в нього?
Очевидно від великої любові до людей, до України.
Та життя непередбачуване: часто змінює білі фарби на чорні. Так сталося і з Василем. Рано пішов із життя, та залишив після себе добрі справи. Ось чому я ставлю його в один ряд із лицарями золотого тризуба – Симоном Петлюрою і Євгеном Коновальцем, Романом Шухевичем, Андрієм Мельником, Степаном Бандерою і Тарасом Боровцем.
Пішов з життя не просто політик чи великий державний діяч, не стало серед нас Людини, яка жила Україною, боролася за її незалежність, за її майбутнє.
Тож нехай ніхто, ніщо і ніколи не потривожить Твій сон, Василю! Хай земля буде Тобі ніжним лебединим пухом.
Хай і на тому світі, в Царстві небесному, різнобарвні квіти і зелені трави хиляться Тобі до ніг і сняться тільки кольорові сни!
Любов Радкевич, с. Калинівка, Сарненського району