Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
14
серпня
Випуск
№ 1332 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

СВІЧА ПАМ’ЯТІ [Випуск № 1031]

9 липня 2011 року минає 24 роки, як відійшов у інший світ найвидатніший майстер українського художнього слова ХХ століття Улас Самчук.
Він був воістину найвидатніший. Два десятки вагомих прозових творів, серед яких – трилогії “Волинь” та “Ост”, перший в художній літературі твір про голодомор в Україні “Марія” і сам факт висунення письменника у 1980 році на здобуття Нобелівської премії переконливо свідчать про це.
У п’ятницю, 8-го липня 2011 року, в приміщенні Літературного музею Уласа Самчука в Рівному (вул. Симона Петлюри,17) запалилиться Свіча пам’яті, приурочена 24-ій річниці від дня смерті письменника. До цієї дати у “Бібліотечці Літературного музею Уласа Самчука в Рівному” вперше в Україні видано книгу соратниці Уласа Самчука – Галини Журби “Зорі світ заповідають”. А з’явилася книга у видавництві “Азалія” Рівненської організації Національної Спілки письменників України  завдяки сприянню Міжнародного Благодійного Фонду “Мистецька Скарбниця” (президент Тетяна Логуш).
50 років тому у Торонто Улас Самчук напише Галині Журбі:
“Ваш шлях від Києва до Філадельфії через багато кордонів, через континенти і океани позначений довгими роками боротьби, мислення, шукання і творення! Це гарний шлях – великий і барвистий, дарма, що поклався він у роки, можливо найбурхливішої, а тим самим найтурботливішої епохи нашої усесвітньої історії. Хай Ваші “Зорі” далі заповідають Вам світ який би він не був “далекий”. Хай Ви далі лишаєтесь хвилююче молодою, яскраво ясною і ніколи не запереченою!
Ваш завжди, однаково вірний прихильник, поклонник, читач і скромний співколега –  Улас Самчук.”
А на роковинах смерті Галини Журби письменник згадає кілька її миттьових гасел, які вона вважала основою свого діяння:
“ Героїчність – це не чеснота. Це вдача, як буйність чорнозему, як співочий голос, як почуття правди.
Життя дано людині для здійснення її приреченості. Для змагань і перемагань.
   Життя, як смолоскип, що запалює і згоряє само жертовним полум’ям на жертовнику  Батьківщини і Волі.”
...Вони були такі різні - подолянка Гелена Домбровська, емігрантка із підрадянської України, яка чимало років мешкала в Рівному і Здолбунові, та волиняк Улас Самчук, який емігрував до Чехословаччини і мешкав у Празі. Але саме їх обох водночас мобілізував на творчий подвиг могутній дух Волині - праматері України, а можливо, й усього слов’янства. І вони взялися за гуж.
Як результат - з’явилися твори Уласа Самчука “Куди тече та річка” та Галини Журби (літературний псевдонім Гелени Домбровської) “Зорі світ заповідають...” Споріднені за жанром, за тематикою, за часовою дією і за місцем зображувальних подій. Обидва твори сприйнялися сучасникам як перші частини великих літературних полотен епічного плану.
На них було дуже багато схвальних відгуків у пресі, їх було відзначено нагородами Товариства українських письменників і журналістів імені Івана Франка. Зацікавлені читачі нетерпляче чекали продовжень. І продовження не забарилися.
Вслід за публікацією першої частини роману-хроніки “Волинь” у літературно-науковому місячнику “Дзвони” (1932-1934рр.) Улас Самчук видрукував другу частину “Війна і революція” у видавництві “Бібліотека “Дзвонів” (ч.10, 1935 р.), а третю частину “Батько і син” - у видавництві “Бібліотека “Нашої книги” (ч.1, 1937 р.). Продовження ж епопеї Галини Журби під назвою “Революція йде” з’явилося теж двома окремими томиками у 1937-1938 рр. (видавництво “Батьківщина”).
Твори обох авторів являли нове слово в українській літературі. Вони стали подією доби. Можливо, й усього двадцятого століття.
Непідкупний арбітр-час віддав пальму першості Уласові Самчуку.
І все ж книга “Зорі світ заповідають...” Галини Журби, написана у Здолбунові, була й залишається одним з кращих творів про Волинь. Їй і сьогодні  по праву належить чільне місце в українських книгозбірнях.
Твір Галини Журби заслуговував на відзначення всіма своїми прикметами, що в літературному творі рішають про його вартість й надають йому тривкість творчого досягнення.
“Зорі світ заповідають...” - це, закроєна на епос, картина дореволюційного побуту волинського села...”      До речі, це писав той самий Микола Голубець - письменник і журналіст, редактор і мистецтвознавець, якого Улас Самчук відносив до людей особливої вдачі, “ які дивляться на вас і не бачать вашого носа, зате бачать вашу душу, яку чують... Він був людиною вищого, більшого мірила, з великою душею мистця і громадянина” (Людина в окулярах. - Волинь. - 1942. - Ч.44. - 11 червня).Микола Голубець тоді був знаний і шанований. Тож його “Післяслово” теж надавало виданню певної ваги.
Своєю подальшою літературною працею Галина Журба ті сподівання значною мірою виправдала: з-під її пера з’явилося  кілька блискучих творів. Недарма у фундаментальній праці Симона Наріжного “Українська еміграція” (Прага, 1942) мовиться : “На Волині працює відзначена письменниця-повістярка Галина Журба”.
І нам, волинякам, сьогоднішнім читачам книжки “Зорі світ заповідають...”, приємно усвідомлювати, що захоплюючий і своєрідний “запасний варіант” епопеї про життя волинського села, творився таки тут, на нашій благословенній Богом землі. Про це дізнаємося з останнього рядка книжки, де автором зазначено: “Здолбунів. 1925-1928 рр.”
Інна Нагорна, завідувач Літературного музею Уласа Самчука в Рівному

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.