Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

ВШАНУВАННЯ ПОЛЕГЛИХ ГЕРОЇВ ЧИ ПАРТІЙНА СВИСТОПЛЯСКА? [Випуск № 1030]

Щороку, їдучи до місця битви під Берестечком, налаштовуєшся на поміркований лад.  Адже їдеш не на фольклорний фестиваль, де танцюють і співають, не на партійний мітинг, де накачують агітаційними гаслами, а на вшанування пам’яті полеглих козаків, які бились за волю українського народу і героїчно загинули. Вже одна назва цих місць - «Козацькі могили» - говорить за себе.

Коли у 1989 році активісти Товариства шанувальників української мови і культури ім. Т.Шевченка та ініціатори створення Народного Руху України під керівництвом В.Червонія та О.Новака готували перший захід у сучасні часи, то вкладали у нього саме такий зміст: вшанування пам’яті полеглих героїв – козаків і селян армії Б.Хмельницького. Захід мав носити релігійно-церковний, історико-меморіальний і громадсько-політичний характер. Таким його бачили патріоти і за царської Росії, і в часи польської окупації, в міжвоєнний період.
Що до цього можна додати? Лише те, що присутнім потрібно добре розуміти ідейний зміст заходу: вшанування тих, хто загинув у боротьбі за волю, за Україну, за віру, але не здався, не підкорився полякам, хто виявив чудеса героїзму, стійкості, що вразили навіть ворожих воїнів та короля Яна Казимира. Берестецька битва – це трагічна подія з точки зору воєнної тактики, але величава з точки зору військової звитяги і національного духу. Центральними особистостями  тут завжди були, є  і будуть ті, чиї черепи і кості віднайдені на полі і складені у саркофагах, чи ще й до сьогодні покояться у болотах, але чиї душі витають на небесах і кличуть нас до служіння Україні. Я був одним з організаторів і учасників усіх заходів, що проходили тут протягом 1989-1999 років, і можу сказати, що  саме так ми тоді розуміли ідейний зміст цього заходу і, виходячи з нього, проводили вшанування..
Прикро, що цього не розуміє покоління діячів, яке вийшло на політичну арену вже тоді, коли Україна здобула незалежність, а демократія і свобода, у тому числі свобода слова, стали сприйматись як невід’ємні риси життя. І дійсно - можна робити, що хочеш, говорити, що бажаєш, закликати до будь-чого. От і на мітингу, що відбувся на «Козацьких могилах», створювалось враження, що деякі учасники просто не уявляють, куди вони приїхали.
Так, представниця БЮТ-«Батьківщини» заходилась агітувати присутніх їхати в Київ на захист «лідера опозиції» Ю.Тимошенко. Яке це має відношення до вшанування пам’яті козаків? Вони що, воювали і гинули за можливість наживатись на торгівлі російськими газом?! Адже судять Тимошенко не за якусь опозиційну діяльність, а за дії, вчинені на посаді Прем’єр-Міністра. Тобто влада нинішня з’ясовує стосунки з владою колишньою і опозиційна діяльність тут зовсім ні до чого. Це колись, у 1989-1990 роках, В.Червонія, М.Поровського, О.Новака, С.Куриляка, Б.Козловського, О.Сиротюка, О.Бородіна, Є.Гладунову та інших рухівців неодноразово судили за опозиційну діяльність – за організацію несанкціонованих мітингів і демонстрацій, за використання блакитно-жовтих прапорів. Мене притягували до суду шість разів, у тому числі і за перше вшанування пам’яті козаків у 1989 році, тоді я втратив роботу в школі. Оце дійсно були політичні переслідування!
Один з виступаючих, О.Ляшко, договорився до того, що привітав присутніх з «видатною подією, яка відбулася». Хотілося запитати: чоловіче, чи ти знаєш, про що говориш; ти вітаєш українців з тим, що їхні предки тут загинули? Адже це поле, як сказав наш Пророк Тарас Шевченко, «почорніло від крові за вольную волю».
Хочеться також звернутися до О.Тягнибока і членів «Свободи»: вам, що, більше ніде немає можливості демонструвати свої прапори, як тільки тут?  Це ж не партійно-політичний захід, це захід загальнонаціональний! Тут мають бути наші національні українські прапори і прапори козацькі. Саме ці прапори вперше ми піднімали тут 18 червня 1989 року, саме з ними проривали міліцейські кордони і саме ці прапори люди зустрічали оплесками і вигуками «Слава Україні!». У 90-ті роки ніхто не запруджував партійною символікою вшанування пам’яті козаків  - вона тут недоречна!
Тут 300 героїв-велетів духу і зброї ціною своїх життів заради майбутніх козацьких перемог затримали наступ польського війська і дали змогу більшості відступити. Невже пам’ять про них менше вартує, ніж можливість возвеличення окремих сучасних партдіячів?! Насамкінець ще раз наголошу: у центрі всіх заходів має бути вшанування пам’яті козаків, а не партійна свистопляска кон’юнктурного розливу.  «Козацькі могили» - це історична пам’ять, трагічна і велична, яка пройшла через віки, і яку українці нинішнього покоління повинні передати дітям і внукам як священну цінність.
Іван Дем’янюк, один з засновників НРУ і УГС на Рівненщині, історик, політолог 

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.