Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
18
липня
Випуск
№ 1328 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

НА ХРАМОВЕ СВЯТО У ПЕРЕСОПНИЦІ ВШАНУВАЛИ 450-ЛІТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПЕРШОКНИГИ [Випуск № 1025]

Безсмертний витвір світового значення - «Пересопницьке Євангеліє», на якому присягнули вже чотири Президенти України (лишень би вони дотримувались кожної букви і духу цієї присяги, а не сприймали це як одноразове дійство, перепустку до найвищої державної посади), творився у княжій Пересопниці, в монастирі Пресвятої Богородиці у 1556-1561 рр. руками архімандрита Григорія та ченця, переписувача та художника Михайла Василевича, які жили і трудились в ім’я Бога, нашої Української Церкви.

Протягом п’яти років з 1556 по 1561 рр. вони звершили переклад Святого Євангелія з болгарської мови на мову давньоукраїнську. Зауважте не на церковнослов’янську, а на староукраїнську!
Титанічна праця цих подвижників православної віри увіковічнилась у першокнизі на 482 аркушах пергаменту, яка важить біля десяти кілограмів. Ось яку світову славу Україні принесла Пересопниця. Ми були і є європейською, цивілізованою нацією вже п’ять століть. А нас лише останні двадцять років туди збираються вести «новоспечені» вожді і ніяк не можуть стати повноправними членами нинішнього Європейського співтовариства, бо звіряють кожний свій крок, як і в роки «совєтської» України, із Кремлем. І виявиться, що наш північний сусід, якого українська держава – Київська Русь просвітила, зробила з диких племен Московське князівство, яке згодом вкрало собі і нашу назву Русь, і нашу мову, буде в Європейських структурах скоріше за нас. Оце буде ганьба всім «хохлам», які ніяк не можуть відректися від московського полону, відмовляються від безцінного Божого дару – дарованої волі, рідної мови, Святої Української Першокниги.
Вони своїми тугими, яничарськими мізками не можуть второпати, що і церковнослов’янську мову, богослужбові книги Москва взяла від нас. Тому весь час тягнуть нашу державу назад, в московське ярмо. Чи то під маскою другої державної мови, єдиного економічного чи митного союзів, здаючи в довголітню оренду українську землю. Цьогоріч додумалися ще й вивішувати прапор неіснуючої вже імперської совєтської держави.
Тому справедливо весь світ, ця ж сама Росія витирає об нас ноги, бо ми своїм плазуванням та жалібним голосінням цього заслужили. Бо світ поважає сильних духом. Тому й не маємо своєї власності в своїй державі, не маємо роботи, достойного заробітку, тиняємось по чужинських краях. Залишивши своїх батьків, у рідному краї доглядаємо чужих, терпимо наругу.
Ось тут і приходять на думку слова Кобзаря: «Якби ви вчились так, як треба…», то не ділились би на партії. Не займалися політичним та образним пустослів’ям, внутрішніми розборами та чварами. Бо все це може привести до втрати державності. Хіба ж історія нічому нас так і не навчила? Традиційно, у Пересопниці, вже більше двох десятків років Українську Першокнигу вшановують 22 травня. Починається вшанування священної Книги із звершення Божественної Літургії у історичній Свято-Миколаївській церкві, у якій служиться на рідній українській мові.
Цьогоріч, з благословення Святійшого Патріарха київського і всієї Руси-України Філарета, Богослужіння у Пересопниці очолив Високопреосвященнійший архієпископ Луцький та Волинський Михаїл. Владику із сусідньої єпархії гостинно, з хлібом-сіллю зустріли мешканці Пересопниці .
На запричасному чудову проповідь виголосив секретар Рівненського єпархіального управління, депутат обласної ради митрофорний протоієрей Сергій Лучанін. Глибоку патріотичну проповідь  виголосив і владика Михаїл, нагадавши всім, що в українських родинах традиційно найдорожчими були Святе Євангеліє і “Кобзар” Тараса Шевченка.
Після хресного ходу (на світлині) навколо старовинного Свято-Миколаївського храму, духовенство та парафіяни хресним ходом прийшли до Пам’ятного знаку Переспоницькому Євангелію, де відслужили подячний молебень. Владика Михаїл у своєму зверненні нагадав учасникам святкування про ще одну знакову подію для українців, яка сталася 150 років тому. Це – перевезення праху українського Мойсея – Тараса Шевченка – з Петербурга до Києва. А потім з Києва, по Дніпру – до Канева (про цю подію «Духовна нива» детально розповідала в ч. 2 за 2005 рік).
І так, як прах святого Божого угодника Миколая-чудотворця, який прославився великою, безмежною любов’ю, мав глибоке милосердя, доброту  22 травня 1087 року було перенесено з Мир Лікії в місто Бар, через вісім століть після тієї християнської події, 22 травня 1861 року прах великого сина України – Тараса Шевченка, було перепоховано, згідно з його Заповітом, на Чернечій горі, біля Канева. А хіба це не діялось без Божого провидіння? Тому й відрадно, що цьогоріч, 29 серпня, в Пересопниці відбудеться відзначення 450-річчя Української Першокниги – Пересопницького Євангелія – на високому державному рівні. Зауважте, вперше за всю історію. Часу обмаль, а заплановано виконати значний обсяг робіт. Найперше – це асфальтове покриття дороги з Клеваня до Пересопниці. І що важливо, щоб ця дорога не розлізлась після зими. Бо ми ніяк не можемо відійти від совкової традиції, або ще більше – «потьомкінських окозамилювань» часів російської цариці Катерини «Второй». Бо не гоже святу справу по відродженню історичної, християнської слави робити недбало.

Член Національної спілки журналістів України Михайло Якимович

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.