Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Звернення до земляків Володимира Пилипчука [Випуск № 932]

Загинув наш Побратим, Борець за незалежність України та її майбутнє, наш Товариш, Політик, Державний діяч, Національний Герой України — Василь Червоній. Шостого липня ми з вами провели його в останню путь. Вшанувати його пам’ять приїхали визначні організатори боротьби за незалежність України в її новітній історії, члени Народного Руху України — того, у витоків якого стояв Василь, - майже з усіх регіонів України, представники громадськості й керівництва Рівненської області й міста Рівне. Прибули всі ті, кому не була, кому не є і кому не буде байдужою постать нашого Василя. З болем у серці відгукнулися на його смерть і представники української діаспори.

Це важка й відчутна втрата не лише для Рівненщини, Волині, але й для України, усіх її національно-визвольних сил, усіх, кому Україна є рідною й дорогою серцю матінкою.

Смерть у першу чергу забирає тих, хто йде в перших рядах і веде за собою інших на бій за правду й віру, гордо тримаючи прапор віри в перемогу. Доля влаштовує найтяжчі випробування саме тим, хто своїм прикладом, своєю патріотичною відданістю, хоробрістю й розумом запалює серця борців; тим, хто веде до перемоги задля щастя прийдешніх поколінь.

Патріоти України любили Василя, тому свято берегтимуть світлу пам’ять про нього, про його життя і його боротьбу, про його звитягу. Дітям Василя не прийдеться соромитись за життя і діяльність їх батька. Їх батько — ГЕРОЙ. Його ім’я назавжди залишиться викарбуваним золотими літерами в історії України. Діти Василя мають це не лише пам’ятати та пишатися своїм батьком, але й бути гідними його мужності і слави, його життя і його боротьби, врешті - його пам’яті. Він не помер, хоч спочиває в могилі під з хрестом біля Покровського собору, - він живий в наших серцях і пам’яті.Живий, як приклад мужнього життя, як зразок відданості Україні, як взірець того, як можна і треба любити свою Батьківщину, як приклад непримиренності до всього того, що є перепоною для ліпшого життя її народу, прикладом безкомпромісної боротьби з недругами України як в середині нашого власного дому, так і за його межами. Його чуйне серце було відкрите до всіх бід українців, і кожен міг торкнутися його зі своєю бідою, але від цього воно ставало ще палкішим і ніжнішим до знедолених. Але, на жаль, до цього люблячого серця торкалися й брудні руки, руки відвертих і підступних ворогів, улесливих користолюбців, можновладців-псевдопатріотів, які залишали на серці Василя глибокі рани, але їх ніхто не помічав, бо Василь умів їх ховати. Незважаючи на невисокий зріст, Василь був могутнім і мужнім велетнем із ніжним, турботливим та співчутливим серцем.

То був Прометей, що вогнем власного серця запалював душі борців, пробуджував тих, хто дрімав. Він намагався прискорити процес становлення свідомості народу, хотів пришвидшити процес перетворення жителів України на її повноправних ГРОМАДЯН, на громадян України, і незалежно від їх національності — на палких її патріотів. Від робив усе, щоб та частина населення України, що досі погоджувалася з принизливим статусом нікчемних ХАХЛІВ, врешті зрозуміла й відчула, що вони НЕ ХАХЛИ, а УКРАЇНЦІ, щоб вони полюбили свою Батьківщину і усвідомили, що саме вони є ковалями своєї долі і долі своїх нащадків у своїй ДЕРЖАВІ. Усвідомили нерозривність долі України і власної долі, піднялися з колін, піднялися на повний зріст і приступили до побудови спільного щасливого майбуття.

На проводах Василя було сказано багато щирих і вірних слів про нього, про його життя, діяльність, боротьбу, але було й сказано, що таких, як Василь, уже майже немає на Волині й в Україні. Але це не так! Я розумію й поділяю важкість втрати, але не хочу, щоб цей вислів став приводом для занепаду сил чи втрати віри в себе, а тим більше не бажаю, щоб це було діагнозом суспільства чи вироком на майбутнє. Бо переконаний, що знамено боротьби підхоплять живі побратими, друзі, нові сили, молодь, і тим самим доведуть, що справа, за яку боровся Василь, у надійних руках, що Україна не перестала народжувати талановитих та відданих їй державотворців, що цей процес шириться і врешті призведе до омріяного щастя. Це буде найліпшим подарунком і водночас пам’ятником Василеві. Іншого він не зрозумів би, не схвалив би і не простив би. Батьки мають радіти не лише своїй славі, силі й особистим успіхам. Справжні батьки сім’ї, осередку, суспільства по-справжньому щасливі, коли їх нащадки стають ліпшими, вдалішими, майстернішими, розумнішими, заповзятішими від батьків. І в цьому істинна батьківська радість і щастя продовження й розвитку роду. Ми, старше покоління, виконали свою місію, наскільки змогли. Завоювали незалежність України, створили Державу, але й допустили обрання неналежної гідності українця влади. Нинішні й наступні покоління патріотів мають не лише зберегти Державу, але й очолити ту владу, яка зробить життя в Україні гідним її громадян.

Розхожа фраза «маємо те, що маємо» не може стосуватися омріяної у віках святині — власної Держави. Не маємо права звинувачувати в наших бідах саме Державу. Бо це — гріх. А маємо розуміти, що наші біди не від Держави, а від недолугої влади в ній. Влади, нами же обраної. І ніхто інший, ніж нинішнє і прийдешні покоління, мають розбудувати цю Державу, обрати й очолити владу, при якій в Україні буде жити краще. Створити владу, при якій не виїжджатимуть з України її громадяни в інші краї в пошуках ліпшої долі, створити таку владу, при якій Україна стане могутньою, процвітаючою й заможною державою. Державою, отримати право на громадянство якої стане бажанням багатьох іноземців, у тому числі з нинішніх розвинутих країн. Державою, влада якої не прохатиме принизливо і слізно, щоб «прийняли нас до Європи», а побудує таку потужну Україну, що в Європі матимуть за честь бути її партнером. Заради такої мети слід жити, працювати, боротися так, як робив це Василь Червоній.

Я звертаюсь до вас, шановні мої земляки, зі словами, які міг би сказати і казав Василь Червоній:

Ніхто замість вас не обере для вас і ваших дітей кращої долі, окрім вас самих.

Світле майбуття громадян України не відміняється. Воно відбудеться. Але відбудеться не як манна небесна, а як результат вашої чесної праці, самовідданої боротьби, згуртованості, непідкупності при черговому обрані представників влади на всіх її рівнях.

Кожна людина має пам’ятати, що вона заслуговує на той рабський стан, у якому опинилася, якщо відмовляється від боротьби щоб з цього стану вирватися.

Ніколи не шукайте винуватого у свої бідах, окрім як у самому собі, у своїй безпорадності чи недалекоглядності.

Люди заслуговуватимуть на ту владу, яку незабаром оберуть, і ні на кого буде ображатися, окрім як на себе, за свій вибір чи відмову від вибору.

Ніколи не шкодуйте за минулим, бо його не можна повернути й переробити на ліпше, але завжди виносьте уроки з минулих помилок і прорахунків.

Пам’ятайте: обманути можна лише того, хто погоджується бути обманутим і дозволяє кривдникам зробити його обманутим.

Чужої біди не буває, а вона є чужою лише до того часу, доки не прийде до вас. Тому, якщо влада скривдила вашого сусіда, знайомого, побратима, маєте всі стати на його захист, бо наступним, кого вона скривдить, будете Ви.

Завжди йдіть на діалог з владою і шукайте компромісів у вирішенні питаннях поліпшення економічного, соціального, політичного стану в регіоні, в захисті Батьківщини, але ніколи не поступайтеся в захисті національних інтересів України, у захисті законних прав і свобод.

Оберіть з-поміж себе новим керманичем того, кого найбільше поважаєте, а не того, кого запропонують зверху, чи за підказкою збоку, бо то будуть відголоски епохи комунізму, з аналогічними наслідками.

Завжди дійте спільним розумом і зусиллями та злагоджено, а не розрізнено. І за таких умов перемога буде з нами.

Вічна Слава Національному Герою України Василю Червонію!

Народний депутат України 1 та 2 скликань, екс-віце-президент Генерального комітету ПА ОБСЄ, професор, академік АЕНУ, ваш земляк

Володимир Пилипчук.


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.