Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Звернення намісника Гурбенського Свято-Воскресенського чоловічого монастиря на Повстанських могилах ігумена Нифонта стосовно відзначення 67-ої річниці бою в урочищі Гурби Здолбунівського району [Випуск № 1023]

Христос Воскрес!

Дорогі браття і сестри!


Вже стало доброю традицією на третій день Великодня збиратися в урочищі Гурби, щоб пом’янути славних вояків УПА – визволителів землі української, які у квітні 1944 року зійшлися у нерівному бою з військом бійців каральних загонів НКВД. Як і в минулі роки, на вшанування, які у цьому році припали на 26 квітня, Господь подарував нам світлий сонячний день, що дозволило зібратися на урочистостях у Гурбах чималій кількості люду. Проте цьогорічні заходи переповнили мою душу смутком та тривогою, а у свідомості постало одне запитання: а чи варто взагалі збиратися?  Заходи по вшануванню героїв Гурбенського бою остаточно перетворилися на танці на кістках та можливість безкоштовно пропіарити себе та свою політичну силу.
Коли у червні 2005 року я прийняв рішення покінчити з мирським життям і прийняти постриг монаха, цим самим я дав обітницю бути поза політикою. Проте не відреагувати на ту ганьбу, яка відбулася на території Гурбенського монастиря на Повстанських могилах я не можу. Ще в минулому році я закликав приїжджати до Гурбів без партійної символіки, проте моє прохання дійшло не до всіх. У цьому році, поряд з Державними та червоно-чорними стягами, під якими боролися українські патріоти, ми знову могли бачити прапори ВО „Свобода”, був прапор УНП та КУНу. Ба, „свободівці” пішли ще далі: за декілька десятків метрів від монастиря вони встановили партійний намет, у якому… збирали гроші на свою партійну газету! Згадуються слова зі Святого Письма: „Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! (Пс.52:1)”.
Сумно та соромно згадувати вигуки та виступи, які звучали з вуст представників політичних партій. „Ганьба” вигукували ті, хто до Гурбів приїжджають лише один раз на рік, а для допомоги монастирю жодного цвяха не забили. Прийде час, коли кожен відповість Господу, що він зробив для утвердження віри православної загалом та Гурбенського монастиря зокрема. От тоді, стоячи перед Богом, і вигукуйте „Ганьба!”.
Прикрою новиною для мене стала інформація моєї довіреної особи Сергія Кондрачука про те, що голова Рівненської обласної організації УНП Світлана Ніколіна була проти того, щоб Сергій запрошував людей до Гурбів на вшанування пам’яті загиблих вояків УПА, мовляв, а що він та його політична сила зробили для святині? Складається враження, що раба Божа Світлана вважає Гурби своєю приватною власністю. Якщо це так, то, може, нехай би вона сплачувала податок за землю, на якій побудовано монастир, бо його чомусь доводиться сплачувати мені за кошти монастиря, а кошти це немалі. Та я не пригадую, щоб за 5 років мого перебування у Гурбенському  монастирі ці „патріоти” пожертвували на нього хоча б копійку. А покричати на третій день Великодня – вони перші…
У минулому році мною було освоєно близько 80 тисяч гривень на капітальну реконструкцію монастиря, встановлення купола та хреста, вкритих позолотою. Усі ці кошти є коштами жертводавців, які бачать, що їхні пожертви, як кажуть в народі, не йдуть на вітер, а вкладаються у святиню. Зараз знайшлися меценати, які готові пожертвувати кошти на будівництво поблизу монастиря церкви. Для цього треба здійснити перепоховання однієї могили, яка розміщена зверху над Пантеоном героїв Гурбенського бою. Проте мені стало відомо, що Світлана Ніколіна готова кістьми стати, аби не дозволити перенести могилу. На це я скажу, що ми будемо жити так, як живемо зараз доти, доки у нас будуть партії та їхні лідери, які здатні лише пікетувати та протестувати, але не здатні, бо не вміють, щось будувати. До слова, у проекті, розробленому за участю покійного Василя Червонія, на місці тієї могили мала бути дзвіниця, тобто могила так чи інакше мала бути перенесена.
Не відрізнялися особливим розумінням того, що має відбуватися на третій день Великодня у Гурбах і представники інших політичних партій. Перед тим, як брати слово для виступу, я порадив би їм прочитати молитву „Отче наш” і визволитись від лукавого, а також молитву Єфрема Сиріна („Господи і Владико життя мого, дух лінивства, безнадійності, владолюбства і марнослів’я не дай мені… а даруй мені бачити провини мої”). Бо їхні виступи переважно не мають нічого спільного із згадкою про душі тих, хто ціною власного життя боронив землю українську. Хлопців, які померли заради кращого життя для нас, треба згадувати щирою молитвою, а не палкими промовами на їхніх кістках чи кількістю випитого алкоголю у лісах навколо монастиря. Я виділю колись день,      визбираю та здам усі пляшки, які залишили після себе „патріоти-паломники”, то вийде дуже немала сума…
Вшанування героїв Гурбенського бою має відбуватися за іншим сценарієм і в наступному році я хотів би долучитися до його розробки. Після літургії у храмі та панахиди поблизу пантеону, хотілося б, щоб були лише виступи представників влади та духовенства. Якщо хтось хоче агітувати у Гурбах – встановлюйте сцену за межами території монастиря і агітуйте. І махайте своїми прапорами. Монастир не може бути місцем для агітації. Також потрібно вшановувати не лише тих, хто загинув у Гурбенському бою, але й тих, хто вижив і доніс нам страшну правду про нього. Чи багато таких лишилося? Мабуть, ні. То, можливо, варто було попросити усіх живих учасників бою вийти до пантеону, щоб ми могли із вдячністю їм вклонитися?
Дорогі браття і сестри! Вшанування учасників Гурбенського бою – це молитва за тими, хто відстоював незалежність своєї землі, свою мову та Церкву власною кров’ю. Прошу Вас долучитися до будівництва у Гурбах церкви,  адже якщо ми її тут не побудуємо, не поставимо дзвін, не почнемо будити цим дзвоном в душах людей пам’яті, то ми втрачатимемо історію свою. А хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. І нехай справдяться на Вас слова Господа: „Прийдіть, благословенні Отця Мого,… те, що ви зробили одному з моїх цих, те ви Мені зробили” (Мф. 25.34.40).

Воістину Христос Воскрес!

Спаси Вас Господи на многії літа!


Намісник Гурбенського Свято-Воскресенського чоловічого монастиря на Повстанських могилах † ігумен Нифонт
02.05.2011 р.Б.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.