Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
14
серпня
Випуск
№ 1332 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Початок Чорнобиля. КПРС ігнорувала попередження про можливу аварію [Випуск № 1021]

Звіти КГБ наглядно демонструють ефективність радянського керівництва. Інформацію про халатність, аварії чи численні витоки радіаційних речовин з ЧАЕС протягом 1971-1986 років Компартія кваліфікувала як дезінформацію і активно припиняла “поширення чуток”.

Українське законодавство забороняє обмежувати доступ до інформації про стан навколишнього середовища та екологічні катастрофи. В радянські ж часи будь-яка інформація, включно з даними про техногенні чи природні аварії, яка проливала світло на негаразди в “країні розвинутого соціалізму”, була таємною. Її ретельно охороняли, навіть, якщо за це довелося платити життям та здоров’ям тисяч громадян.
Всюдисущі “органи” акуратно збирали такі матеріали, обробляли їх і доповідали вищому партійному керівництву країни. Партія, в свою чергу, приймала певні рішення не рахуючись з інтересами “простих смертних” та не ставлячи їх до відома.
Часом рішень просто не приймали, адже якщо про проблему ніхто не знав, то й гострої потреби на неї реагувати не було. Аварія 26 квітня 1986 року в Чорнобилі могла відбутися тільки в такій країні.  
Чорнобильська атомна електростанція ім. В.І.Леніна вважалася стратегічним економічним об’єктом СРСР. Тому КГБ наглядало за нею з перших днів спорудження.
“Відповідно з директивами 24 з’їзду КПРС, - читаємо в інформаційному повідомленні чекістів від 19 вересня 1971 року, - в Київській області в Чорнобильському районі поблизу села Копачі споруджується перша в УРСР Чорнобильська АЕС електричною потужністю 2,0 млн кВт”.
Далі подається технічна характеристика об’єкта. При цьому спецслужба писала, що повний опис технічних особливостей є тільки у міністерства енергетики СРСР, а відповідне відомство УРСР ними не володіє і не має досвіду експлуатації атомних станцій.
Вже на самому початку звучать застереження:
“Питання відбору, розстановки і навчання будівельно-монтажного і експлуатаційного персоналу Чорнобильської АЕС слід проводити більш ретельно, ніж на звичайних електричних станціях, адже наслідки халатного і зловмисного ставлення персоналу АЕС можуть призвести до важчих і небезпечніших для оточуючих результатів”.
Кадебістські звіти про ЧАЕС аж до самої аварії у квітні 1986 рясніють інформацією про недбальство та зловживання у спорудженні та експлуатації станції.

Як КДБ УРСР інформував про Чорнобиль і боровся з наслідками

17 серпня 1976 повідомлялося про можливий зрив запланованого на наступний рік відкриття станції через запізнення будівельників. А під час спорудження використовувалися неякісні матеріали.
Ось лише деякі витяги з повідомлення про технічні порушення:
“гамма-просвічуванням на трубах були виявлені раковини і тріщини, в результаті труби виявилися непридатними для експлуатації і мали бути відправлені заводу для усунення браку в заводських умовах... Всі труби з порушенням правил після ремонту на АЕС прийняті під монтаж...
Бучанський цегляний завод (Київська область) систематично постачає будівництву АЕС низької якості облицювальну плитку та цеглу (45 одиниць міцності проти норми 75)...
У квітні 1976 в результаті порушення технології бетонування баку для рідких радіоактивних відходів ємністю 5000 кубічних метрів через халатність прораба сталеве облицювання бака було деформоване. В результаті при введенні в експлуатацію бака через тріщини на облицюванні міг відбутися витік радіоактивних відходів і забруднення навколишнього середовища”.
Ситуація не змінилася і через кілька років, коли почав працювати перший реактор станції.
17 січня 1979 року “згідно з отриманими оперативними даними на окремих дільницях будови другого блоку Чорнобильської атомної електростанції зафіксовано факти відходу від проектів і порушення технології ведення будівельних і монтажних робіт, що може призвести до аварій та нещасних випадків”.
А вже за місяць, 19 лютого, відбулася аварійна зупинка першого енергоблоку АЕC.
Значний радіоактивний витік на території станції стався 20 квітня 1981 року: “Службою радіаційної безпеки ЧАЕС, - інформують партію чекісти, - визначено зону площею 180 кв.м. з рівнем радіації, який досягав 20 мікрорентген в секунду при нормі в 0,8 мікрорентген”.
Того ж року КГБ звітував про те, що “за період експлуатації 1977-1981 на атомній електростанції відбулося 29 аварійних зупинок, з них 8 - з вини обслуговуючого персоналу”.
На початку 1982 навчального року, 9 вересня, сталася аварія на першому енергоблоці АЕС, про що в той самий день керівництво КДБ УРСР отримало звіт свого київського підрозділу. Спочатку розраховували, що для ліквідації наслідків аварії знадобиться 5 днів.
Проте масштаби виявилися значно більшими, ніж їх хотіли представити чиновники. В повідомленні, яке керівник КДБ УРСР С. Муха надіслав керівництву партії 13 вересня, мова вже йшла про необхідних 10 днів робіт.
Створена для з’ясування обставин та результатів інциденту комісія працювала з 18 до 28 жовтня - через півтора місяці після “п’яти днів, необхідних для ліквідації наслідків”!
Члени комісії констатували: “В районі села Чистогалівка, розташованого в Пд-Пд-Зх напрямку на відстані 5 кілометрів від АЕС, на ґрунті реєструються так звані “гарячі” частинки розміром 10÷20 мікрон, активність, яких коливається від 10-7÷10-9 кюрі, що перевищує допустимі норми в сотні разів”.
Саме ці “гарячі” частинки є найнебезпечнішими для людей, - зазначали експерти, - і потрапивши в організм можуть призвести “до серйозних ускладнень включно з летальним результатом через “пропалювання” тканин організму”.
Очевидно, повідомляти про таку небезпеку довколишнім мешканцям було заборонено.
Незважаючи на важкі наслідки аварії, 5 листопада очільник КГБ поспішив заспокоїти Володимира Щербицького: “Обстановка в оперативному плані на АЕС і околицях нормальна. Фактів поширення панічних чуток не відзначається”.
З цього чітко видно, що головне завдання полягало в блокуванні “панічних чуток”, а не в попередженні громадян про небезпеку. Люди можуть вмирати - аби тихо.
“Ще у передаварійний період, - писав у своїх спогадах співробітник КГБ Юрій Петров, - оперативним шляхом було здобуто попереджувальну інформацію щодо численних фактів неякісного виконання будівельно-монтажних робіт, постачання бракованого устаткування, порушення принципів технологічної дисципліни та правил радіаційної й пожежної безпеки.
Лише у 1983-1985 рр. сталося 5 аварій і 63 відмови основного обладнання, що супроводжувалися значними матеріальними збитками. Тривожна інформація негайно доповідалася у вищі республіканські партійно-урядові інстанції. Однак належно реагували далеко не завжди.
Більше того, коли за матеріалами Прип’ятського міськвідділу КДБ була представлена інформація до ЦК Компартії України, котра свідчила про витік радіаційних речовин з ЧАЕС, вона була кваліфікована як дезінформація, а низка співробітників КГБ отримала стягнення по службі”.
Тріщини в перекриттях третього і четвертого блоків були зафіксовані КГБ ще 17 березня 1984 року. Перший з блоків на той час працював трохи більше двох років, другий - лише вступав в експлуатацію. Але доробляти його не було часу - згодом кагебісти писали про поспіх з дотерміновим запуском реактора до чергового з’їзду партії.
Голова Президії ВР УРСР Валентина Шевченко: “Людей на першотравневу демонстрацію в 1986 році наказала вивести Москва”.
У жовтні того ж року співробітники спецслужби підготували спеціальний аналіз роботи всіх чотирьох енергоблоків.
“У процесі проведення контррозвідувальних заходів нами було проведено аналіз надійності роботи енергоблоків ЧАЕС. В результаті вивчення встановлено, що перший і другий енергоблоки ЧАЕС менш надійні в плані безпеки навколишнього середовища...
Третій, четвертий і наступні блоки ЧАЕС (на той момент тільки споруджувалися - В.В.) конструктивно виконані більш надійно... Поруч з тим, за даними спеціалістів, ці блоки не гарантують надійної і безпечної роботи, оскільки випробування їх в екстремальних умовах не проводилися”.
26 квітня 1986 працівники ЧАЕС провели випробовування на четвертому енергоблоці, яке обірвалося вибухом - за даними чекістських звітів - о 1:25.
Володимир В’ятрович, “Українська Правда”

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.