Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Заручники „мирного” атому [Випуск № 1020]

„Атом розірваний, всесвітній гріх учинено.
Які страшні можливості індивідуального терору може нести отсей недобрий винахід...
Десь у далекій безмежній блакиті ввижається двоногий злочинець – передвісник фатального акту трагедії людства...”

Так писав геніальний Олександр Довженко ще у 1945 році. Можна лише уявити, щоб він написав би про наш сучасний „мирний” атом.
25 років тому, як в самому серці України відбулася найбільша техногенна катастрофа планетарного масштабу. В результаті аварії з людського користування було виведено близько 5 мільйонів гектарів земель, довкола АЕС створена тридцятикілометрова зона відчудження, практично знищені і поховані сотні населених пунктів.
Перед аварією в реакторі четвертого блоку знаходилося 180-190 тонн ядерного палива ( діоксиду урану), в атмосферу було викинуто до 30 відсотків від цієї маси. Забрудненню піддалися більш як 200 тисяч кв. км. території.
 За даними Міжнародної організації „Лікарі проти ядерної війни” стверджується: в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік. В Європі зафіксовано десять тисяч випадків вроджених патологій у новонароджених. Десять тисяч випадків раку щитовидної залози і прогнозується ще 50 тисяч. За даними організації Союз „Чорнобиль” з 600 тисячі ліквідаторів 10 відсотків вже померло, 165 тисяч стали інвалідами. А взагалі число всіх постраждалих точно визначити практично неможливо.
Сьогодні тема ліквідаторів на чорнобильській АЕС серед можновладців популярна лише на папері. Натомість у всіх провладних ЗМІ здійнявся справжній галас навколо того, що Міжнародна спільнота скинулася коштами, немов жебракам, на реставрацію головного могильника України, так званого об’єкту укриття. Паралельно з цим влада методично навіює громадянам України думку, що, мовляв, Фукусіма не привід для відмови України від ядерного „ренесансу”. З тих же повідомлень чуємо, що уряд на позичені в Росії гроші збирається добудувати два енергоблоки на Хмельницькій АЕС.
Таким чином, Волинська земля, окрім постраждалих поліських районів від чорнобильської катастрофи, стає смертельним заручником „мирного” атому. На півночі бовваніють реактори Кузнєцовської АЕС, термін експлуатації яких закінчується, а на півдні – Хмельницької АЕС.
У той час, коли в усьому світі ширяться протести проти використання атомної енергетики, в Україні вражає черства байдужість ставлення більшості українців до своєї майбутньої долі.
Адже маємо пам’ятати, що в кінці 80-х, початку 90-х років 20 століття саме завдяки активній діяльності перших рухівських осередків та громадських  організацій вдалося припинити нарощування будівництва нових блоків на Хмельницькій АЕС.

Сергій Кричильський

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.