Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
22
травня
Випуск
№ 1320 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Українці вшанували героїв Холодного Яру [Випуск № 1020]

17-19 квітня 2011 року на Кіровоградщині та Черкащині відбулися традиційні вшанування Героїв Холодного Яру. Два дні учасники вшанувань перебували на багатих героїчною історією землях. Понад тисяча учасників з усієї України зібралися для того, щоби подякувати отаману Василю Чучупаці та його побратимам за самовіддану боротьбу в ім‘я здобуття незалежності України.

Урочистості розпочалися на Кіровоградщині, де між розлогими пагорбами та лісом знаходиться могила отамана Чорного Ворона та його козаків, які полягли у бою з будьоновцями 1920 року. Адже ці молоді хлопці, яким не було й 30, віддали за Україну найсвятіше – свої життя. Тож будьмо вірні Україні настільки, наскільки відданими були холодноярці”.
Вшанування відбулися на могилі Миколи Кібця-Бондаренка, яка знаходиться посеред широких пагорбів села Цибулевого. Краєзнавець Володимир Вознюк розповів про трагічну долю родини Миколи Кібця-Бондаренка, який увійшов в історію українських Визвольних змагань як славний організатор та безстрашний учасник бойових операцій проти окупантів української землі. Будьоновці, навіжені від того, що ватажка повстанців неможливо впіймати, а військові операцій, які він організовує – чинять великих збитків, забили до смерті дружину Кібця-Бондаренка та його півторарічного сина. Після цього Кібець провів низку успішних операцій та під час засідки на червоногвардійців поліг у бою. Його останніми словами були: “Дякую Тобі, Господи, що намічений план я виконав, тепер я готовий на всі чотири вітри. Тепер легше буде мені помирати...”.
Наступного дня вшанування перенеслися на Черкащину до Холодного Яру. У центрі села Мельники біля пам‘ятника Героям Холодного Яру відбувся велелюдний меморіальний мітинг. На ньому була присутня Леся Янг - донька Юрія Горліса-Горського - осавула 1-го (основного) куреня полку гайдамаків Холодного Яру. Також, як і щороку, тут були присутні нащадки Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупаки – племінник Володимир, онуки з родинами.
Далі шлях вшанувань проліг до місця останнього бою Василя Чучупаки (на пагорбах хутора Кресельці) та до кладовища, де знаходяться братська могила холодноярців та їхнього отамана. Тут 12 квітня 1920 року 26-річний отаман Василь Чучупак очолив бій проти большевиків. Та через зраду місцевих загін потрапив в оточення на лісничівці. Вириваючись з облоги, загинуло багато славних козаків на чолі з командиром.
Також учасники урочистостей побували біля Гайдамацького ставу, де відбувалося освячення зброї, та у Мотриному монастирі, який свого часу був форпостом холодноярців. Неодмінним місцем відвідин є тисячолітній дуб Залізняка, що на хуторі Буда. Цей дуб бачив і Богдана Хмельницького, і Тараса Шевченка, він став свідком і нового холодноярського вогню, що яскраво розгорівся на початку ХХ століття. Він проніс через століття нескорений дух української нації. І тим, хто відвідує холодноярський край, він передає дещицю полум‘я сердець тих, хто віддав свої життя за Україну.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.