Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
17
вересня
Випуск
№ 1337 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Монастир Різдва Пресвятої Богородиці в Пересопниці [Випуск № 1018]

А ти, коли молишся, «увійди до своєї комірчини, зачини свої, двері, і помолися» Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. Св. Матвія 6.6.

Княжий град Пересопниця і його святині

Містечко Пересопниця належить до давніх літописних поселень історичної Волині на правому березі річки Стубли за 10 кілометрів південніше Клеваня і, за словами місцевих старожилів, виводить свою назву від слова «пересувна» дорога,яка в княжі часи пролягала з Дорогобужа через Стублу до Володимира.
Автор цього дослідження кілька разів побував на місці літописного княжого граду і мав можливість оглянути його прадавні земляні вали, які тягнуться на багато кілометрів, якась частина їх уже знесена, одначе ті, що залишилися, дивують своєю середньовічною величчю і неприступністю. Від старожилів села дізнався, що, за переказами, на цих земляних пагорбах неподалік насипних валів стояв намет хана Батия, який оглядав з них перлину Пригориння - Пересопницю і яка мала зникнути в огні. Сучасне село Пересопниця від минулої своєї слави залишило хіба що перекази, які з покоління до покоління передавалися його мешканцями, воно типово убоге поселення, яких безліч в цьому регіоні історичної Волині з обох берегів мальовничої Стубли. Його писемне минуле датується XII ст., але кам’яні знаряддя праці, знайдені на території села, дають нам підставу вважати, що неписана історія цієї місцевості сягає кілька тисячоліть до Різдва Христового.
В «Літописі Руському» під датою 1149 рік читаємо про цей княжий град таке повідомлення:
-...і прийшла Ізяславу вість, що Юрій прибув до брата свого В’ячеслава в Пересопницю. А Ізяслав розповів про це уграм і Болеславу, і брату його Індрихові, і тоді рушили вони полками своїми од Луцька, і, пішовши, стали коло города Чемерина на річці Оличі.
У цьому літописі містечко Пересопниця і Пересопницька волость згадуються 22 рази як предмет міжкнязівських війн і непорозумінь.
В XII ст. воно було складовою частиною Турівського князівства. Саме в 1149 році Турівській князь В’ячеслав розпочав боротьбу зі своїм небожем київським князем Ізяславом Мстиславовичем та захопив міста, що належали до Київської волості. Ізяслав знайшов собі союзників ляхів і угрів і вирушив на Пересопницю та став у Чемерині. Містечко Чемерин знаходилося на правому березі річечки Осинища, лівої притоки Путилівки, ліва притока річки Горині, яка, як і південна Стубла,впадають в неї біля с. Жобрина.
Нині це невелике село Чемерин біля Олики Ківерцівського району.
—Після довгих колотнеч, - писав професор Олександр Цинкаловський, - з’їхалися врешті князі в 1150 році до Пересопниці і цілували хреста на знак замирення. На цьому ж Пересопницькому з’їзді признали Пересопницю за сином князя Юрія - Глібом. Але це замирення довго не тривало...
Лише на початку XIII ст. за князя Мстислава Німого на довгий час запанував спокій в Пересопницькому князівстві. Розумний і хоробрий князь Мстислав, прозваний в народі «муж сили надзвичайної», дбав про свій град і, повернувшись з страшної січі на річці Калка, заснував    у Пересопниці монастир Різдва Пресвятої Богородиці.
Одночасно він укріпив місто новими оборонними ланцюгами з земляних валів з кам’яними мурами і вежами, обвів ще глибшими і ширшими ровами перед ними.
По смерті князя Мстислава Пересопниця перейшла до його сина Івана, одначе він нею не користувався, татарська орда під проводом хана Батия 1240 року знищила майже всі волинські міста, в тому числі і Пересопницю. Про нищення Батиєм волинських міст читаємо в «Літописі руському»:
— І прийшов він до города Колодяжна, і поставив дванадцять пороків. Та не міг він розбити стіни і став перемовляти людей. Вони тоді, послухавши злої ради його, здалися і самі перебиті були. І прийшов він до Каменця та Ізяслава і взяв їх. А коли побачив що, Кременець і город Данилів неможливо взяти йому, відійшов від них. І прийшов він до Володимира, і взяв його списом, і вибив його без пощади, так само і город Галич, і інших городів багато, що їм нема числа. [8. 397-398]
В число знищених Батиєм городів Волинських додана й Пересопниця, яка невдовзі по її відбудові, була заатакована литвинами, яких пересопницький князь вщент розгромив.
1399 року татарська орда під проводом хана Едигея спустошила весь цей регіон над Стублою і спалила Пересопницю. Від того часу з історичної карти Волині назавжди зникає як місто Пересопниця так і інші над Стублою та її околицях міста, а в литовсько-руській добі належить до князів Чорторийських. Цей княжій рід володів цим краєм з Клеванем, Пересопницею, Старим і Новим Жуковом аж до 1773 року.
Городище старого княжого граду Пересопниця положене в долині річки Стубли і займає біля 4 гектарів. Вали і рови, як і його поверхня, нині розорані під посіви,-забудовані селянськими хатами. В’їзд на саме городище з західної сторони із передмістя «Замостя», через міст, який був там через річку Стублу.
Саме городище та його околиці багаті на археологічні знахідки: керамічний матеріал, вироби із заліза, скла, бронзи, кості, рогу.
Нині село Пересопниця належить до типових волинських майже занедбаних сіл історичної Волині того регіону Рівненщини.

Прадавня обитель над Стублою

Річка Південна Стубла (або Стубелка, Стубло, Стубелко) згадується в Іпатіївському літописі 1150 року. Довжина її 94 км, має кілька невеликих приток, а назву свою виводить з праслов’янського слова «Стубель,» що в перекладі означає криницю.
В цій мальовничій місцевості над Стублою у Пересопниці ще в XII ст. був заснований монастир Різдва Пресвятої Богородиці. Видатний дослідник Волині, нашої церкви о. Аполоній Сендульський у своєму дослідженні «Село Пересопниця Рівенського повіту» припускав, що його засновник був князь Андрій Боголюбський, який недовгий час володів Пересопницею.
- В Пересопниці, - писав в другій половині XIX ст. отець Аполоній Сендульський, - був монастир в ім’я Різдва Пресвятої Борогодиці. Нині немає ніяких слідів, славився великим багатством. Немає даних, хто заснував, але не князі Чорторийські в XV ст. Не можна допускати, щоб Пересопниця, будучи ще стольним градом удільного князівства, в якому проживали руські (тобто українські - В.Р.) князі та відзначались благочестям і побожністю і не мали б в своїх стінах монастиря. В XII ст. удільним князем був деякий час Андрій Боголюбський, відомий своїм благочестям і шаною до монастирів, тому можна припускати, що він був засновником Пересопницького монастиря...
На думку автора цього дослідження, князь Андрій Боголюбський, який розграбував і зруйнував Київ, перебував в Пересопниці дуже малий відтинок часу, щоб зайнятися такою відповідальною і величною будовою, тому то й не міг бути будівничим святої обителі. Натомість князь Мстислав Німий довгий час володів містечком над Стублою і цілком правдоподібно міг стати фундатором і будівничим святої обителі.
Видатний дослідник Волині професор Олександр Цинкаловський, який в 30-х роках XX ст. досліджував історію святої обителі в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці в архівах Західної України і Польщі та на місцевому монастирищі, також прийшов до висновку, що її засновником був саме князь Мстислав по щасливому врятуванні після кривавої січі на річці Калка 1223 року.
Про участь князя Мстислава у битві на річці Калка знаходимо в «Літописі руському»:
-  Мстислав Ярославович Німий, бачивши це і подумавши, що Данило забитий був, помчав і сам між них, бо був той муж дужий, і тому, що він був родич Романові, із племені Володимира, на прізвище Мономаха. Він бо, велику приязнь маючи до отця його, йому поручив по смерті свою волость -оддав князю Данилові.
Повернувшись з кривавого побоїща на річці Калці, князь Мстислав Німий (прозваний так за свою небагатомовність) за врятування свого життя в подяку Богові, Пресвятій Богородиці і заснував святу обитель.
На користь нашої думки наведемо фрагмент наукового дослідження доктора А. Лібацького «Пересопниця», надрукованого в «Літописі Волині» у Вінніпезі, Канада.:
-  В Пересопниці був православний монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Заснування цього монастиря треба віднести до глибокої старовини. На це вказує грамота короля польського Олександра з 1505 року на ім’я  князя Федора Чорторийського, якою він подарував йому на досмертне володіння Пересопницький монастир. Слова грамоти «з века в тому монастирю прислухает» вказує на стародавність Пересопницького монастиря. Отже, думають, що Пересопницький монастир був заснований в ХІІст. в удільний період української історії або князем Андрієм Боголюбським, який недовго князював тут в  1150 році,  або що більше правдоподібно   князем   Мстиславом   Пересопницьким,   який   довгий   час князював в Пересопниці.
Отож монастир Різдва Пресвятої Богородиці в Пересопниці заснований найімовірніше князем Мстиславом Пересопницьким в передмонгольський період і, судячи з того, що він знаново був відбудований і подарований польським королем князю Федору Чорторийському, про що свідчить грамота 1505 року, то можемо судити, що ця свята обитель займала важливе місце в житті Української Православної церкви не лише за володіння Пересопницею князями Чорторийськими, а й у XII першій половині XIII ст. Збережена королівська жалувана грамота, надана королем Олександром 5 березня 1505 року князю Федору Чорторийському, надала право цій князівській родині на вічні часи володіти Пересопницею і монастирем. В ній зокрема зазначалося «...іно ми з ласки нашої, за його до нас вірну службу, тим монастирем єсмо його пожалували, має князь Федір і його княжна і їх діти той монастир у своєму поданні мати, його подавати вино з усіма селами (Пересопницькому монастирю у той час належали села Грабів, Макотери, Давидовичі, Чемерин, Дядьковичі - В.Р.) із людьми всіма його монастиря із землями пашними і бортними, з сіножатями, з усім тим, що з віку до того монастиря належать.»
В помонгольський період перше писемне повідомлення про монастир Різдва Пресвятої Богородиці в Пересопниці знаходимо під 1490 роком у вимінній записці луцького старости ігумену святині Іларіонові. Різдво-Богородична обитель, як ми наводили вище, згадується і в королівській грамоті луцькому старості Федору Михайловичу Чорторийському та в королівському акті 1526 року, яким підтверджуються права, дані ще королем Олександром, і тим самим, ми можемо опиратися на ці дати в помонгольській історії Пересопницького монастиря на Волині і не лише як незаперечні докази його існування, а й процвітання.
Монастир Різдва Пресвятої Богородиці, про що нині свідчить розташування    монастирища,    знаходився    на    окраїні    Пересопниці    за невеликим потічком, який в XII - XVI ст. був набагато потужнішим: його води наповняли рови перед земляними валами, якими була, як і саме містечко, оточена з усіх сторін обитель, також вважалася неприступною для ворога.
Головне призначення ченців святої обителі в до-монгольський період було нести слово Боже до душ вірних, ширити освіту в цьому регіоні Волині, зміцнювати святе українське православ’я - віру прадідів, святу Українську Православну церкву, а в ХV-ХVІ ст.. охороняли віру православну і український народ від експансії фізичної і духовної нашого західного сусіда, який присвоїв свою окупантську зверхність на знищення України, Церкви, ополячення і окатоличення нашого народу.
На кінець ХVІ ст.. Пересопниця і її околиці належали князю Юрію Івановичу Чорторийському- яскравому носію і прихильнику римо-католицької віри і польськості, відступникові від віри батьків і прадідів— святого українського православ’я. Напередодні Берестейської унії в 1595 році цей князь-відступник передає ще Пересопницькі маєтки монастиреві для вдержання лікарні для вбогих, а сам монастир як свою власність,заложив ненадовго своїй сестрі Катерині Чорторийській-Загоровській. 1596 року продає цю обитель своїй другій сестрі Олені Горностай, а вона передавала доходи від маєтку на утримання святині.
В актах, дарчих грамотах ХУ-ХУИ ст. монастирю Різдва Пресвятої Богородиці в Пересопниці належали маєтки в навколишніх селах: Чемерині, Грабові, Дядьковичах, Макотерах і інших.
Одначе Король Сигизмунд III не визнав факту продажу Пересопниці Олені Горностай і повертає містечко з монастирем князю Миколі Чорторийському, а той добровільно передає монастир Різдва Пресвятої Богородиці з усіма скарбами і маєтками єзуїтам-місіонерам, які заснували свій потужний осередок в недалекому містечку Клевань та випросив на цю передачу королівську грамоту 1630 року.
Православний монастир Різдва Пресвятої Богородиці позбавлений фундушів , маєтків, підтримки з боку окатоличених князів Чорторийських та наступу войовничої експансії польської римо-католицької церкви на східні українські землі, почав занепадати, а з часом був зовсім зліквідований.
Від його величі і слави залишилося обширне монастирище, на якому піднімається величавий тесаний кам’яний хрест з ХIII ст. Після своїх чергових відвідин монастирища автор цієї розвідки писав:
- Стою біля давнього з XIII ст.. хреста, що ним позначено місце святої обителі, яку змила, як і всю Пересопницю, бурхлива течія віків. Знаю, що біля нього в 30-х роках стояв видатний дослідник Волині Олександр Цинкаловський.
З часів моїх відвідин цей прадавній хрест-пам’ятник ще більше осів і похилився. Чомусь він залишається недоглянутим сиротою? Немає огорожі, відповідного догляду з християнськими почестями...
Слід до цих думок додати, що й саме монастирище вже давно розорене селянами і на їх землях можна бачити сліди минулого - кераміку з глини, переплавлене скло, навіть почорнілі рештки людських кісток, найімовірніше з розораного монастирського кладовища, яке було тут ще при монастирі.
В історичній науці з ігуменів монастиря Різдва Пресвятої Богородиці відомі такі:
1. Іларіон-Лаврентій - перша пол. XVI ст.
2. Григорій - друга половина XVI ст.
3. Симеон Косовський в 1600 році
4. Макарій Созанський
5. Варсафоній в 1605 році
6. Архімандрит Никон в 1612 році
7. Никон Добрянський в 1620 році, який за власним бажанням залишив ігуменство в цій обителі.
З них найбільше себе прославив монастир Різдва Пресвятої Богородиці в Пересопниці отець Григорій, який залишив по собі неперевершену духовно-національну пам’ятку Пересопницьке Євангеліє.
Нині в Пересопниці в центрі села піднімається трьохглавий дерев’яний храм св. Миколая невідомо ким і коли побудований та пам’ятник Пересопницькій Євангелії.
Закінчення в наступному числі.

Володимир Рожко, історик-архівіст, дійсний член ІДВ у Вінніпезі і його представник в Україні, почесний професор Волинського національного університету ім. Лесі Українки, викладач ВДС

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.