Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Чи стануть жахливі події в Японії уроком для України? [Випуск № 1017]

Трагедія на японській АЕС „Фукусіма 1” вкотре змушує замислитись над проблемою української атомної енергетики. Японія – високорозвинена технологічна країна не змогла справитись з природними катаклізмами, що спричинили аварію на атомній електростанції. Що вже говорити про Україну.  Незабаром відзначатимемо 25 річницю Чорнобильської катастрофи. Українці і досі відчувають наслідки тих подій. Проте влада не зважає на страх мільйонів людей і спокійно приймає рішення про добудову нових енергоблоків.
Чи варто нам очікувати другого Чорнобиля і які висновки ми повинні зробити з подій на „Фукусіма 1” ми поговоримо з активним учасником протестних екологічних акцій, заступником головного редактора  Сергієм Кричильським.
- Чи можна говорити про існування абсолютної безпеки ядерних реакторів на українських  АЕС?
- Щоб вести мову про так звану безпеку ядерних реакторів на АЕС, потрібно звернутись до тих проблемних питань, якими займається сьогодні теоретична фізика. Бо скільки б ми не слухали із засобів масової інформації запевнень з посиланням на фахівців інженерної сфери, що експлуатують та опікуються АЕС, вас ніде практично не посвятять у проблеми сучасної ядерної фізики та квантової механіки.
З точки зору теології взагалі людство у 20-му сторіччі, здійснивши розщеплення атомного ядра, вже саме цим здійснило великий гріх. Наскільки мені відомо, Церква в принципі засуджує практичне проникнення людини в ту сферу, за якою стоїть внутрішній світ атомної побудови матеріальної частини Всесвіту. Окрім, мабуть, Московської церкви, бо добре відомі всім нам факти, коли Московська церква освячувала ці диявольські витвори – атомні реактори на АЕС. Це нечуваний досі акт святотатства та відвертого цинізму.  
Щодо продовження теми безпеки на АЕС, то пересічний громадянин, слухаючи запевнення, зокрема українських можновладців, ніколи не задумується над тим, що ще й на сьогодні велика наука в сфері термоядерного синтезу та квантової механіки не здатна до кінця пояснити навіть сама собі тих несподіваних процесів, які відбуваються у внутрішній будові матеріального світу, чим заходять в деякі глухі кути. Ці проблемні питання можна знайти тільки в спеціалізованих наукових фізичних журналах, чи не дуже афішованих висновках та монографіях вчених фізиків-теоретиків з багатьох країн світу.
Посудіть самі: спробуйте десь віднайти єдиний обґрунтований висновок, що сталося на 4 енергоблоці Чорнобильської АЕС не з точки зору атомно-енергетичної інженерії, а з точки зору фізичних процесів, які там відбувалися. Сьогодні українському суспільству ніхто не зможу пояснити й перспективу того, що може відбутися всередині закупореного зруйнованого ядерного реактора, з величезною масою продуктів термоядерного розпаду.
 Тому різного роду базікання про те, що у нас не так, як в Японії..., у нас немає землетрусів (ну й слава Богу!), на мій погляд, абсолютно не стосуються безпеки на українських АЕС та й не тільки українських. Адже у квітні 1986 року на Київщині також не було землетрусів.
А як же бути з досить поширеним твердженням, що дешевій ядерній енергетиці належить майбутнє?
Людство в погоні за над-збагаченнями, матеріальною заангажованістю, нещадним експлуатуванням природних ресурсів в сучасному світі технократії вимагає все більше і більше спожиття електроенергії і тим самим наражає себе на велику небезпеку існування людини як виду взагалі, і тому безліч ядерних реакторів є ніщо іншим як мінами сповільненої дії. Грати в термоядерну рулетку з реакторами АЕС дуже і дуже небезпечно. Це розуміють мудрі нації, особливо ті, що традиційно дбають про свій генофонд. Недарма німці неодноразово ставлять питання про поступове виведення з експлуатації своїх АЕС. Та ж Німеччина та країни Скандинавії давно вже задумуються над переходом на альтернативні види енергії.
Посудіть самі: високотехнологічна індустріальна Японія на своїх багатьох АЕС експлуатує більш як 50 реакторів, котрі дають всього 30 % від всього об’єму спожитої електроенергії, а спрва закриття відпрацьованих блоків АЕС взагалі є досить проблематичною з технологічної точки зору. То чи варта ця гра такого ризику?
Україна сьогодні взагалі зменшила частку експорту електроенергії, але вперто продовжує виконувати плани нарощування своїх АЕС додатковими блоками, замовчуючи закінчення терміну їх експлуатації на Рівненській та Хмельницькій АЕС.  При цьому економічно запопадливо підтримуються російські будівельні фірми. Пригадується, коли будувалася сумнозвісна Чорнобильська АЕС, один з київських компартійних босів, плазуючи у ті часи перед московськими боярами, просив відразу збудувати сто блоків. Чи не ту саме політику повторює нинішнє керівництво України?
Це не просто випадок - дві країни, два народи зазнали на собі прямого жахливого смертельного ядерного удару. Україна -  в нечуваних досі в історії масштабах та Японія, на жаль, вже двічі. Те, що сталося останнім часом в Японії, є ще одним важливим, тривожним сигналом для всього людства. От тільки чи зрозуміє це українське суспільство напередодні такого сумного ювілею як 25-річчя Чорнобильської трагедії?
Найкращим спокутуванням тяжкого гріха перед майбутніми поколіннями мають стати не наступні чергові симпозіуми та конференції політичних баламутів, а реальні кроки до пошуку альтернатив енергетичного забезпечення людства як би проблематично і важко це не було.
Спілкувалася Тамара СТАНКЕВИЧ

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.