Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

УКРАЇНА ПОПРОЩАЛАСЯ З ВЕЛИКИМ УКРАЇНЦЕМ [Випуск № 932]

Десятки тисяч чоловік взяли участь у прощальній церемонії поховання Василя Червонія - народного депутата України чотирьох скликань, екс-голови Рівненської ОДА (2005-2006), голови Рівненської обласної організації УНП, голови фракції УНП в Рівненській обласній раді, члена Вищої церковної ради УПЦ КП, голови парафіяльної ради Свято-Покровського кафедрального собору міста Рівне.

Поховали Великого Українця на території Свято-Покровського собору, котрий був збудований за сприяння політика, біля могили митрополита Рівненського та Острозького Даниїла.

Попрощатися з Василем Михайловичем прийшли народні депутати України: голова УНП Юрій Костенко, В’ячеслав Кириленко, Володимир Бондаренко, Юрій Прокопчук, Юрій Кармазін, Володимир Стретович, Іван Заєць, Ярослав Джоджик, Тарас Стецьків, Микола Шершун; народні депутати України попередніх скликань Левко Лук’яненко, Євген Жовтяк, Микола Поровський, Дмитро Чобіт, Володимир Пилипчук, Роман Омельчук, Ярослав Федорин, Володимир Черняк, Олександр Гудима, Павло Качур, Віктор Жердицький, Володимир Ковтунець.

Віддати останню шану Василю Червонію також прибули представники влади, духовенства, інтелігенції, науки, медицини, культури, підприємці. Серед них голова Рівненської обласної ради Олександр Данильчук, голова Рівненської ОДА Віктор Матчук, перший заступник голови Рівненської обласної ради Валентин Королюк, заступник голови Рівненської обласної ради Валентин Крока, міський голова м.Рівного Володимир Хомко, голова Полтавської ОДА Валерій Асадчев, екс-заступник міського голови Рівного, начальник Головного управління Держкомзему в Рівненській області Світлана Богатирчук-Кривко, голова Костопільської РДА Михайло Кривко, голова Рівненської райради Микола Свінтозельський, голова Рівненської райдержадміністрації Михайло Никитюк, депутати облради Роман Василишин, Олег Хомич, Петро Черняга, Микола Кучерук, Віра Кобилянська, начальник Головного управління МНС у Рівненській області Микола Костюк, голова Київради 1991-1992 р. Олександр Мосіюк, депутат Київради 1-4 скликань, член УНП Олександр Кулик, гетьманич Борис Скоропадський, заслужений артист України Олексій Заворотній, керівник ТОВ «Акорд-С» Станіслав Рязанов, ректор НУВГП Василь Гурин, ректор РДГУ Руслан Постоловський, ректор «РЕГІ» Анатолій Дем’янчук, побратими Василя Червонія, члени Проводу РОО УНП Олег Ковальчук, Сергій Олексіюк, Іван Турко, Степан Жданюк, Мирослав Семанів, Володимир Петрів, Василь Багній, Володимир Кондратюк, Лідія Кузьмук, Петро Поліщук, голови районних та міських організацій УНП Рівненщини, працівники редакції газети «Волинь» на чолі з головним редактором Сергієм Степанишиним, голова Рівненської обласної організації Спілки письменників України Лідія Рибенко, начальник управління Національного банку України в Рівненській області Іван Чух, голова Рівненської обласної організації ВУТ «Просвіта» ім.Тараса Шевченка Світлана Ніколіна, голова Рівненського обласного братства воїнів УПА ім.Клима Савура Олексій Мануйлик, голова Рівненської обласної організації Конгресу Української Інтелігенції Іван Кур’янік, керівники обласних та міських управлінь та організацій та багато-багато українських патріотів. Прощальна церемонія розпочалася ще в неділю, 5 липня, о 17 годині. Потік людей не зменшувався аж до пізньої ночі. Відспівали Василя Червонія у Свято-Покровському кафедральному соборі. Увечері співався заупокійний акафіст та читався Псалтир.

У понеділок біля храму зібралися тисячі людей. Багато хто прийшов у вишиванках, оскільки сам Василь за життя шанував українську вишиванку як національну святиню і з гордістю вдягав її. Коли виносили тіло, сходи й територія були встелені квітами. Попереду процесії несли вінок із надписом «Від Президента України». За ними йшли козацькі старшини та священики з домовиною. Пізніше біля могили, після заупокійної Божественної літургії, яку співслужили Митрополит Рівненський та Острозький Євсевій, Митрополит Переяслав-Хмельницький Димитрій, єпископ Вінницький і Брацлавський Онуфрій разом з священиками Рівненської й Волинської єпархій, зі словами скорботи та безмежного горя до Василя та родини звернулися його побратими, політичні діячі та представників влади.

Ховали Василя Червонія близько 14 години у дворі Свято-Покровського кафедрального собору під його улюблену пісню «Очерет мені був за колиску» та Гімн України, під час якого салютна група 13 армійського корпусу пострілами віддала останню шану людині, котра була зразком для всіх українців, які взялися за розбудову вільної України, її козацького духу і воїнства під Покровою Божої Матері.

Україна втратила великого українського Патріота та Державника.

З часів князя Костянтина Острозького волинська земля не знала такого православного лицаря, мецената й будівничого православних храмів та монастирів.

Усім нам нестримно боляче! Серце та розум відмовляються це приймати! Царство Небесне рабу Божому Василю.

Олександр ДЖИГИРЕЙ

Попередня версія трагічної загибелі Василя Червонія

Василь Червоній загинув під час сильного дощу, за попередньою версією, від удару блискавки у суботу, 4 липня близько 12 години, відпочиваючи поблизу ставків між селами Ганнівка і Постійне Костопільського району Рівненської області. У цей момент при ньому не було мобільних телефонів. Реанімаційна бригада, яка прибула на місце трагедії через 20 хвилин, протягом години боролася за життя Василя Червонія, але її зусилля виявилися марними.

Червоній Василь Михайлович, народився 24 серпня 1958 р. в селі Погоріловка (Поліське) Березнівського району Рівненської області в селянській родині. Українець, православний.

Громадянин України.

Закінчив у 1975 р. середню школу на батьківщині батька в с.Грушка Кіровоградської області. Освіта вища. Закінчив у 1981 р. хіміко-технологічний факультет Київського політехнічного інституту за спеціальністю «основні процеси хімічних виробництв і хімічна кібернетика», захистивши диплом інженера хіміка-технолога.

Працював у 1981-1990 роках інженером АСУВ, начальником зміни цеху, старшим апаратником цеху Рівненського ВО «Азот».

У 1988 р. створив перший в Україні осередок товариства української мови «Просвіта», а у 1989 р. — перший в області осередок НРУ. До 1999 р. очолював обласну організацію НРУ, пізніше — обласну організацію УНП.

У 1990 р. зборами трудового колективу виробництва РВО «Азот» висунутий кандидатом у депутати Рівненської облради від м.Рівне, а конференцією «Просвіти» - кандидатом у депутати Верховної Ради України і був обраний виборцями м. Рівне.

У 1994, 1998 та 2002 роках обирався народним депутатом України ІІ, ІІІ та ІV скликань. Під час «помаранчевої» революції очолював обласний штаб коаліції «Сила Народу», створений В.Ющенком та Ю.Тимошенко.

4 лютого 2005 р. призначений головою Рівненської обласної державної адміністрації. З 18 травня 2006 р. згідно з Указом Президента перебував у відставці як державний службовець І рангу. Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів за вагомий особистий внесок у справу державотворення, активну участь у законотворчому процесі, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм.

Голова Рівненської обласної організації Української Народної Партії, Кошовий отаман Українського козацтва «Волинська Січ».

Член Вищої церковної ради УПЦ КП, староста Свято-Покровського кафедрального Собору м. Рівне.

Нагороджений орденом рівноапостольного св. Князя Володимира І ступеня, орденами «Христа Спасителя», «Рівноапостольного св.Князя Володимира» II ступеня, «Архістратига Михаїла».

Одружений, двоє дорослих дітей.

Трагічно загинув 4 липня 2009 року.

 


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.