Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
16
жовтня
Випуск
№ 1341 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

„Не забудьте пом’янути незлим тихим словом” [Випуск № 1015]

9 березня 2011 року...Ясне сонечко осінило землю Божою благодаттю. А як інакше? Весна у Рівному, уже вкотре, починається з Шевченка. Попри всі нарікання на недолугу міську владу (до честі Галини Кульчинської, заступника міського голови) весна в Рівному все ж таки починається з Шевченка...

Починає її кожен по-своєму. Українець – із молитви рідною мовою, у якій просить: „Та святиться ім’я Твоє нині й повсякчас, і навіки-віків. Амінь”. Додаючи: „Згинуть наші вороги, як роса на сонці...”. Українофоб – „Згинуть тії малороси, як роса на сонці...”. Як писав геніальний Кобзар, „у всякого своя доля і свій шлях широкий”.
Безперечно, доля – то своя, але чи в кожного „шлях широкий”? Та чи вже й така „мила” та Вкраїна для тих, хто живе нині в ній?
9 березня щороку спонукає мене, вчителя рідної мови, до болючих роздумів. На жаль, не став цей доленосний день, на мою думку, і нині приємним винятком...
Уже вкотре, йдучи на урок, повторюю своїм вихованцям: „Діти, за моїми переконаннями, ми маємо святкувати не 8 березня, а День народження Кобзаря як національне Свято”. І вже вкотре школярі запитують: „То в чому ж справа, пані Надіє?”.
Спробую відповісти на це болюче для нас, українців, питання. Який народ, така й влада. У романі Ліни Костенко „Записки українського самашедшого” є вичерпна відповідь: „Вам не подобається влада – оберіть іншу”. Скажете: не обирали. А хто ж тоді? Може, німці, французи, англійці обрали Януковича Президентом?..
Справді, обирали не українці, а ті, що іменуються „населенням України”, ті, що живуть на „нашій”, але „не своїй землі”. А як результат: „Маємо те, що маємо” (Леонід Кравчук).
Узявши із собою „добровольців” (п’ятнадцятеро учнів 10-Б класу, вихованців загальноосвітньої школи-ліцею №19), поспішаю після шостого уроку до Рівненського Академічного драмтеатру (а раптом не вистачить місць?) на урочистості, присвячені 197- річниці з Дня народження геніального Кобзаря. Діти збуджені, галасливі, бо вперше йдуть на такий захід... Заходимо – і перше, що вражає, - напівпорожня зала Рівненського обласного театру. Всяке було, але щоб таке...
Пильно вдивляюся в обличчя присутніх – упізнаю п.Губанова, заступника голови облдержадміністрації, Мельника Святослава, начальника обласного управління культури, Ткачука Андрія, начальника міського управління культури (до речі, за слухами, якого „доїдають”), Грещука Андрія, секретаря Рівнеради. Ці високоповажні пани – представники влади, тобто ті, кого зобов’язує бути присутнім висока посада, щоб потім відзвітуватися.
А де ж наші очільники обласної та міської освіти – вельмишановні пани Вєтров (до речі, влада міняється, а він - незмінний) та щойно призначений Харковець?.. Невже лягли під пана Дмитра Табачника, горезвісного Міністра освіти й науки? „Гай-гай, які шалопаї”, - сказав би Леонід Глібов. Соромно, ганебно вдвічі „За Україну, за честь і славу, за народ...”.
Дійство розпочинається. Приємно здивована: нема офіціозу. Натомість – линуть зворушливі слова Кобзаря на тлі такої рідної й болючої мелодії „Думи мої, думи мої...”. І плинуть думи Кобзареві, сплітаючись у єдине з думками звичайного вчителя рідної мови, якому „болить, болить, і плаче, і не спить” та Україна, яка йому снилась і мріялась, за яку він боровся, починаючи з пам’ятного 1989-го...
Приємно здивувало й урочисте слово пані Неоніли Диб’як, Лауреата обласної премії імені Валер’яна Поліщука. Та й концертна програма, на мою думку, була витриманою, композиційно завершеною, здивувала майстерністю окремих колективів та виконавців.
Оцінюючи виконавське мистецтво, ставлю „12” капелі бандуристок під керівництвом п.Мирослави Очеретяної (Симонович). А які славні мистецькі колективи представила Здолбунівщина! Ще є порох у порохівницях!
А далі – була Тарасова свіча на майдані Незалежності. І знову – присмак гіркоти й нестерпного болю від побаченого – купка патріотів біля величного пам’ятника Кобзарю... Підніжжя вкрите вінками від влади. А де ж представники самої влади, ті слуги народу, що так запопадливо про нас дбають? Нема... Мабуть, далися взнаки чотири дні святкування Міжнародного жіночого дня?
Те, що не було представників влади, не здивувало. Здивувало інше: де були наші партійки й партії на чолі з гетьманами? Ніде правди діти, була Світлана Ніколіна, голова обласної УНП, але без партії. Командир без армії... І головна просвітянка.. без просвітян...
Честь і слава пані Лідії Рибенко, голові обласної Спілки письменників! Організувала й провела (як зуміла) все ж таки Свято справжніх, дієвих, патріотів, до якого долучились Олексій Заворотній, Микола Береза, Волощуки, Любомир Шеремета, син і батько Лащуки, брати Борис та Іван Кур’яники, Тетяна Редюк, Неоніла Диб’як, Євгенія Гладунова, Михайло Борейко, Наталія Савчук...
Мороз сковував вуста, а над майданом Незалежності линуло Шевченкове „Не забудьте пом’янути незлим тихим словом...”.
Надія Степаненко

І таке буває...

Дивні речі останнім часом відбуваються з представниками Рівненської УНП. Так, під час урочистих заходів „Тарасова свіча” у Рівному, представник УНП Роман Коваль перед тим, як зачитати уривок з твору Тараса Шевченка, чи то від хвилювання, чи ще з якихось причин замість слова „рядок” вжив російське слово – „строчка”, чим здивував навіть учнів  середніх шкіл, що брали участь в заході.
Нічого страшного, і таке буває. От, наприклад, відомо, що совіцький агент Ніколай Кузнєцов спросоння також говорив не німецькою, а рідною російською.
Перед тим, як брати слово,  потрібно відповідально підготуватись до урочистого заходу, в день пам’яті великого Кобзаря. Тим паче, що теперішній партійний начальник Романа Коваля, окрім портфеля голови обласної УНП, ще й носить титул головної просвітянки області.  А то негарно якось виходить, особливо перед школярами... 

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.