Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
25
червня
Випуск
№ 1325 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Партачі української історії сидять в штабі УНП [Випуск № 1015]

Останнім часом прес-служба обласної УНП розповсюдила, на перший погляд, начебто сенсаційну заяву та публікації про наміри реконструкції швейної фабрики під готель чи торговельний комплекс.

Рівненська швейна фабрика сумнозвісно відома як колишня тюрма російсько-царського періоду, польського, німецького та радянського окупаційних режимів. Вона згадувалась у творах Володимира Короленка та Уласа Самчука, а також в усіх сучасних публікаціях на тему визвольних змагань та жертв політичних репресій.
У партійному додатку УНП №1 за лютий місяць „Народне слово Рівненщини” знову було піднято цю тему. Постійний пошук дешевого піару керівництвом Рівненської УНП на чолі з С.Ніколіною витворило в цій замітці свій „шедевр”  як зразок огидної фальсифікації української історії періоду визвольних змагань. Ця замітка вийшла за підписом однієї з помічниць С.Ніколіної Вікторії Лех – особи, яка відома тим, що цілими днями п’є чай в обласному штабі УНП.
Процитуємо витвір цього провокаційного безглуздя: „...було розроблено ескізний проект готелю „Асторія” (чотири зірки), який у майбутньому повинен постати на місці швейної фабрики, яка 60 років тому була місцем ув’язнення і страти тисяч українських патріотів, тіла яких і нині замуровані в підвалах і на території фабрики...”. І далі: „в підвалах до цього часу знаходяться останки Д.Клячківського (головного командира УПА „Клима Савура”)”, І.Литвинчука (крайового провідника УПА – Північ „Дубового”), Х.Каноненко (голови українського Червоного Хреста)...”. Таке свідоме перекручення в дусі чорного гумору ще не писав ніхто. Як кажуть у народі: чули дзвін, та не знають, де він.
І далі на завершення в тексті: „...окрім того , РОО УНП просить міського голову В.Хомка провести археологічні розкопки...”.
Для чого робиться таке свідоме перекручування історичних фактів трагічних сторінок історії України? Для чого Ніколіна і її підлеглі з УНП баламутять людей? Мета очевидна: дешевим політичним піаром хоч якось імітувати бурхливу діяльність політично збанкрутілої організації. І, мабуть, не тільки це...
Фальсифікатори навіть не звертають увагу на такі, на їхній погляд „дрібниці”, що Іван Литвитнчук „Дубовий” ніколи не обіймав посади крайового провідника УПА-Північ – цей витворений їхньою фантазією титул не відповідає дійсності. Полковник “Дубовий” під час діяльності УПА був командиром військової округи „Заграва”, а з розпуском УПА обійняв посаду керівника ОУН на ПЗУЗ (Північно-західні українські землі). На час його загибелі структур УПА вже не існувало, вони були трансформовані в підпільну мережу ОУН. Ці елементарні речі знає кожен українець, котрий хоч трішечки цікавиться історією. Цього не знає тільки Вікторія Лех. А воно їй треба!
Якщо, за багатьма історичними фактами, Клим Савур після його загибелі дійсно був перевезений за стіни Рівненської в’язниці тільки для процедури упізнання та судмедекспертизи, а потім був захоронений в безіменних могилах на території кладовища „Грабник” (ці свідчення публікувала газета „Волинь”, на що є офіційна відповідь на депутатське звернення до голови СБУ світлої пам’яті Василя Червонія ). То, хто сказав, що Іван Литвинчук „Дубовий” похований на території рівненської в’язниці? Може, це повідомили С.Ніколіній і В.Лех знайомі дяді з КГБ? То нехай би про такі сенсаційні речі вони повідомили б громадськість.
 Їх навіть не бентежить те, що прізвище всесвітньо відомої в українських національних колах засновниці українського Червоного Хреста полтавчанки, доктора економіки не Каноненко, а Кононенко, і не може бути вона замурована в підвалах швейної фабрики, бо ця будівля була лише будинком камер попереднього утримання в’язнів, разом з прибудовою, відомою як локальна частина та санпропускник, де в’язні перед розміщенням їх в камери проходили санобробку. Всім відомо, що Харитя Кононенко разом з іншими українськими діячами культури та членами ОУН внаслідок провокаційного теракту Кузнєцова була розстріляна німецькими фашистами 15 жовтня 1943 року на тодішній околиці міста в піщаних кар’єрах на Видумці. Тіла їхні там же були спалені. Це сучасний район вулиці Степана Бандери, де стоїть обеліск, і українська інтелігенція щороку 15 жовтня вшановує їхню пам’ять. Цього, щоправда, не знає авторка В.Лех.
А як вам подобається, шановні читачі, безглузда цитата щодо звернення до міського голови з вимогою провести археологічні розкопки? Як відомо, ніде у світі міські голови не займаються археологічними розкопками. В них дещо інші посадові обов’язки. Але, якщо сучасні поводирі Рівненської УНП не розрізняють відмінностей між археологічним дослідженням та судмедекспертизою, не бачать різниці між археологом та судмедекспертом, то чи можна таким людям довіряти в майбутньому будь-яку владу чи депутатський мандат?
З якою метою це все зроблено? Мета очевидна - відвести громадськість від місця дійсно масового захоронення останків членів ОУН-УПА в діаметрально протилежне місце. Адже відомо, що ніхто в камерах попереднього утримання в’язнів, чи тим паче в санпропускному відділені, з катів НКВДистів не довбав бетон і не замуровував тіла видатних діячів ОУН. Тюремно-в’язничний комплекс НКВД-МГБ, як відомо з чисельних публікацій та повідомлень радіо та місцевого телебачення, знаходився на значно ширшій території, що обмежена чотирикутником вулиць Соборної, Пушкіна, Хвильового та Квітки-Основ’яненка.
 Процедура жорстоких репресій та політичних вбивств українських політв’язнів відбувалась таким чином. В’язнів на допити та катування конвой НКВД виводив з камер попереднього утримання (це і є вищезгадана будівля швейної фабрики) та супроводжував для допитів та катувань в колишнє приміщення МГБ (колись це була польська гімназія, зараз там розміщується управління внутрішніх справ), а потім після вироку відбувалися розстріли вночі в районі колишніх гаражів МГБ-КГБ, що примикають до сучасної вулиці Квітки-Основ’яненка. Там і знаходяться масові поховання, на цій території збудовано гаражі, а на іншій частині збудовано тенісний корт.  Поруч збудовано будинок управління зв’язку МВД, за свідченнями багатьох, до речі, під час його будівництва на початку 80-х при прокладенні кабельних магістралей було знайдено декілька черепів з характерними для розстрілів кульовими отворами. А декілька років тому в районі медсанчастини СБУ на вулиці Квітки-Основ’яненка під час прокладання котловану, де сьогодні швидкими темпами вже зведений третій поверх будівлі, робітниками було знайдено декілька скелетованих фрагментів, серед них і жіночої статі (очевидно, це були юні зв’язкові ОУН-УПА).
Саме тоді депутат обласної ради Василь Червоній звертався з депутатським зверненням до органів прокуратури з метою встановлення істинних фактів належного захоронення та вшанування жертв політичних репресій. Це було висвітлено по місцевому телебаченню та в засобах масової інформації. Віз, як то кажуть, і нині там. Після того депутат обласної ради Сергій Олексіюк звертався до голови УНП Юрія Костенка, надавши йому повний інформаційний пакет документів з даного питання, щоб Костенко, як народний депутат України, також порушив важливе для українських патріотів питання. У відповідь до сьогоднішнього часу Сергій Олексіюк не почув нічого.
 Проте тільки зараз чомусь Світлана Ніколіна раптом спохватилась. Дочекавшись, коли на місці знайдених людських останків вже зводять третій поверх будинку, вона покладає  всю відповідальність на керівництво міста і  пропонує негайно розпочати довбати бетон, де перебували політв’язні.
Навіщо тубувати відомства МВД та СБУ, адмінбудівлі котрих розміщені на землях, де відбувалися ці жахливі події? Краще умовно перенести це місце діаметрально протилежно, метрів на 400. Побаламутити трохи людей та міську владу, посмикати трохи забудовників швейної фабрики, та й про себе в такий спосіб нагадати, мовляв “есть такая партия!”...
Прес-служба Українського козацтва “Волинська Січ”
Прес-служба Українського козацтва “Волинська Січ”

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.