Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
18
червня
Випуск
№ 1324 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Тарас Шевченко. Поет, пророк, український політик [Випуск № 1014]

До 197 річниці від дня народження

Читаючи Шевченкового «Кобзаря», ми завжди можемо знайти пораду, як жити, як споглядати на нашу історію, як розуміти сучасність, чого сподіватись від майбутнього нашому народу. Історіософічна та політична струни звучать в більшості поетичних творів Шевченка. В переспівах Давидових псалмів, в «подражаніях» писань старозавітніх пророків, так як у багатьох творах, написаних особливо для розкриття чи то історичної, чи йому сучасної правди, найдемо багато думок, які ніколи не втратять своєї актуальності.


Аналізуючи політичну ситуацію України своїх часів, Шевченко, очевидно, не зупиняється на аналізі сьогодення, але дуже часто звертається до минулого, шукаючи там причин сьогоднішнього лиха. Тому він критично сприймає не лишень помилки і навіть злочини, в його розумінні сучасної козацької верхівки, яка, зрадивши Україну, пішла для власної вигоди служити то Москві, то Варшаві..
До особи Хмельницького у Шевченка особливе і неоднозначне ставлення. В містерії «Великий льох» Перша душа, Пріся, покарана смертю за добру ворожбу - перехід із повним води відром для щасливого здійснення угоди в Переяславі. Шевченко тим підкреслює «гріх» непростимий цієї угоди. Але Хмельницького, устами душі - Прісі, він представляє як людину великого серця і людяності. Тільки його політичне бачення було великою помилкою, що за собою тягнуло горе України.
Не так поет говорить з Богданом у вірші, писаному в Переяславі в серпні 1859 р. «Якби то ти, Богдане п’яний...». Своїм настроєм, підбором слів і використанням тільки форми звернення, цей вірш дуже нагадує особливий жанр проповіді: інвективу. У світовій риториці найбільш відомі інвективи Ціцерона, між ними проти Катиліни, в Київському проповідництві інвектива проти Арія Кирила Турівського, наш Ренесанс дав ряд інвектив Івана Вишенського. Іван Франко вважає «Кавказ» Шевченка інвективою проти московського царату. Та мініатюрний вірш Шевченка (15 рядків) «Якби то ти, Богдане п’яний» звертає на себе увагу незвичайно великою силою вислову і послідовністю оскаржень.

Якби то ти, Богдане п’яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на замчище подививсь!
Упився б! Здорово упивсь!
І препрославлений козачий
Розумний батьку!..і в смердячій
Жидівській хаті б похмеливсь
Або в калюжі утопивсь,
В багні свинячім.

Амінь тобі, великий муже!
Великий, славний! та не дуже ...
Якби ти на світ не родивсь
Або в колисці ще упивсь...
То не купав би я в калюжі
Тебе преславного. Амінь.
(Серпень,1859. Переяслав)

Шевченко починає цей вірш дуже незвично: умовним сполучником «Якби то». Сполучник «Якби» повторений вдруге в середині другої строфи. Він є ніби ключем до розуміння Шевченкових поглядів.
Текст обох строф цього вірша дуже типовий для інвективи: він наповнений образливими словами, майже лайливими, без усяких чемностевих обгорток. Епітети тут підібрані, крім першого: «п’яний» виказують шанобливість, навіть в суперлятиві («препрославлений») поруч із огидними образами решти тексту, звучать із ще більшою іронією. Дуже експресивно вжитий контраст епітетів та образів.
Але треба цього вірша читати і між рядками. Знов - ключ: «якби». Вся трагедія постаті Богдана Хмельницького і його політичних дій полягає в тому «якби». Між рядками читаємо: якби Богдан не зробив тої великої помилки, угоди з москалями в Переяславі, (а зробив її тому, що був п’яний), був би найславнішим «козачим розумним батьком» і найулюбленішим сином Матері України. Та - дарма. Лишилось «якби». Дійсність - це зруйнований Переяслав, зруйноване замчище, зруйнована Україна. Тому, вживши дуже дошкульні образи найбруднішого довкілля, Шевченко, хоч ми знаємо, з болем серця, висловлює бажання «якби ти на світ не родивсь». І припечатує це ще страшнішим, двічі повтореним словом «Амінь», що може означати найвищий прокльон - анафему. Чітка композиція вірша: перша строфа - це оскарження і представлення свідків, друга - осуд.
Глумливо-іронічний тон вірша, підбір образливих слів і понижуючих образів, ще раз нам показує, як Шевченко поважає закон мистецтва, що форма має виявляти зміст. А він користується різними засобами - залежно від того, що хоче сказати. Тут ми маємо приклад інвективи з натяком на анафему. Тут Шевченко гнівний, грізний, караючий.
Ці Шевченкові міркування не втратили актуальності. Вони поєднують історію і сучасність та примушують сучасних українців задуматись над сьогоденням та майбутнім України.
Аріядна Стебельська

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.