Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
22
жовтня
Випуск
№ 1342 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Коли настане наш День Гніву? [Випуск № 1014]

(Роздуми про новий роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшого»)

А ще гірше – спати, спати
І спати на волі…
Тарас Шевченко

Прочитала – і прилучилась до вічності. І причастилась із незамуленого джерела афористичної прози Поета світової величини.
Прозовий роман Ліни Костенко під назвою «Записки українського самашедшого» (до речі, для загалу незрозумілою) сприйняла як твір, на який терпляче очікувала останнє десятиліття, бо вірила: це під силу лише Їй!
У 1990 році поет Ігор Римарук в інтерв’ю спитав у поетеси:
- Ліно Василівно, українська культура нині перебуває, на вашу думку, в стані Відродження чи … агонії?
На що Майстер відповіла:
- Це – відродження агонії. Це День Гніву, де крізь клекіт обурення проривається стогін. Вбивча правда, але не фатальна…
    На мою думку, роман «Записки українського самашедшого» - це вбивча правда про сьогодення України й українців у світовому просторі. Це роман-послання до всіх, нині живущих, українців; глобальний роман-набат, болюче попередження «не впасти в сон, в ілюзію», щоб не прокинутись окраденими (згадаймо Шевченкову пересторогу: «Її [Україну], окраденую, збудять»…); роман-заклик із майже ритуальним шевченківським «Борітеся – поборете!».
У творі Ліна Костенко торкнулась найболючіших проблем сьогодення.
1) Бути чи не бути Україні як державі? («Виїли Україну зсередини, як лисиця бік у спартанця ще й дивуються – чого ж вона така скособочена?», «Україна – це резервація для українців», «Висвистіло нашу Незалежність у підземну трубу»).
2) Розвитку українського мистецтва, зокрема літератури («Коли починається смерть культури, настає культура смерті», сучасна література як «заслинене матюками плюгавство»).
3) Стану освіти, як формується наша молодь, який її духовний світ («Борька у них [шестиліток] лідер, за кожним словом – «блін», «круто»).
4) Ставлення сучасних українців до великих набутків свого народу, історії («У нього жахлива історія, яку не можна читати без брому, у нього продажна інтелігенція…»).
5) Розтлінний дух національного нігілізму, кар’єризму, пристосуванства, меншовартості, відступництва від свого народу («…Державу свою цей народ не може й досі побудувати, бо пережив велике історичне приниження. Приниження робить нас ізгоями»).
6) Парадоксальна: збереження української мови в Україні! («Нашу мову заносять піски духовних пустель», «Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що»).
7) Дбайливе ставлення до природи, довкілля («Сховищ для ядерних відходів не вистачає, щось треба побудувати, щось добудувати, - так що дамоклів меч нікуди не дівся – як хитав його чорнобильський вітер над нашими головами, так і хитатиме»).
8) Народ і влада, народовладдя («Вам не подобається влада – оберіть собі іншу»).
9) Жінка в сучасному світі («Бо працю, яку зроблять три жінки, мусять робити  сорок сім чоловіків», «Щоб додому поспішати, як на побачення»).
10) Кохання й секс («Пристрасть – це натхнення тіла, а кохання – це натхнення душі»).
11) Як вийти Україні з її історичної безвиході? («Нема України в душах», «Лінію оборони тримають живі»).
Шановний читачу, я торкнулася лише найістотнішого, що глибоко сколихнуло душу, спонукало до болючих роздумів… Проте роман Ліни Костенко вразив мене насамперед оптимізмом. Подумалося: якби кожен українець усвідомив Шевченкове «Нема на світі України, Немає другого Дніпра», - то у нас уже була б достойна держава. А ще ми як щоденну молитву маємо повторювати: «Я належу до нації, яку обрав я і яка обрала мене, до красивої і шляхетної нації, яку благословив Папа Іван Павло ІІ».
Нам, українцям, за моїм переконанням, треба небагато: жити в повноцінній країні, розмовляти повноцінною мовою і гарантувати це нашим дітям на майбутнє.
Найбільша цінність роману «Записки українського самашедшого» в тому, що він учить мати власне розуміння сьогодення й майбутнього.
З кожної сторінки твору звучить небайдужий голос дієвої патріотки, жінки-борця,  справжнього Провідника нації: «Не чекайте, що щось зміниться, самі маємо змінювати, і себе – також. Будьте дуже чесними й сміливими, готовими  до всього – навіть до смерті!».
Тож дозволь від щирого серця привітати тебе, читачу, з народженням небуденного роману, який, сподіваюсь, змусить тебе повірити – і «без повернення піти в боротьбу».
А Вас, високоповажна Королево сучасної літератури, з Днем народження!
З роси Вам і води!

Надія Степаненко,
вчитель рідної мови та літератури
1 березня 2011 року.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.