Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
18
липня
Випуск
№ 1328 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

З українофобами не дискутують... [Випуск № 1011]

Не знаю, як у вас, шановні читачі, а в мені все з більшою силою наростає протест проти політичних проектів центральних телевізійних каналів на кшталт „Свободи слова”. І у першу чергу не тому, що ці шоу не стали дискусійними клубами, на яких обговорюються нагальні суспільні проблеми, а перетворилися в балагани та говорильні, де з тижня в тиждень займаються демагогією і пустослів’ям одні і ті ж так звані політики.

До цього ми вже давно звикли і добре розуміємо, що такі телепередачі, з одного боку, дуже потрібні нинішній владі, аби продемонструвати світові нашу телевізійну демократію (мовляв, в Україні публічно можна критикувати будь-кого, навіть Президента), а з іншого – вкрай вигідні власникам телевізійних каналів та журналістам- шоу-менам задля рейтингу та відповідно прибутковості їхнього дешевого телепродукту, бо, на їх думку, народ, вихований на кращих зразках попси від Сердючки, різного ґатунку народних і ненародних „зірок”, „сховає” ще й не такий непотріб. На превеликий жаль, поки що мусимо з цим миритися, бо кращого немає, або не дивитися їх зовсім.
Мене, як українця, обурює інше. З кожною передачею все частішає поява на них відвертих україноненависників і все гучніше лунає їх, зрежисований у Москві, вереск про „єдіную і нєділімую матушку Русь”, про ”язик мєжнационального общєнія”, про ”общіє корні”, про „єдінство русскаго міра” і всілякі інші божевільні виверти професійних московських українофобів типу Маркова, Рогозіна, Жириновського тощо. Їх расистську теорію „впарівают” нам у вуха не лише їх українські ретранслятори у подобії Табачника, Чечетова, Богословської, Корнілова, Альони Бондаренко, Царькова, а самі високопоставлені російські шовіністи є почесними гостями практично кожного телеефіру.
Я розумію, що неукраїнцям-заробітчанам Шустеру і Кисельову взагалі наплювати на наші з вами патріотичні почуття, а скандали в студії лише додають необхідного рейтингу телевізійним шоу, що обов’язково позитивно відбивається на кількості „бабла” у їхніх кишенях. Але чому до цього часу жоден український політик, який сповідує ідеї українського націоналізму, в знак протесту не виступив з категоричною вимогою до українофоба негайно покинути не лише студію, а й територію України? Я вже не кажу про те, щоб „ знайшовсь таки один козак із міліона свинопасів, що в морду затопив капрала” (Тарас Шевченко -  поема „Юродивий”), а у даному випадку дав по пиці знахабнілому російському шовіністу, щоб на майбутнє затямив, як поводити себе на гостинній українській землі.
Скажете,  це не рівень дискусії і не личить політичному діячеві розпускати кулаки? Але, як ще інакше поводити себе з тими, хто дозволяє собі ображати мільйони українців? Вступати з ними в полеміку, яка не має ніякого сенсу? Переконувати, коли наперед знаєш, що переконати неможливо? З ворогами не дискутують, ворогів знищують або виганяють поганою мітлою з рідної домівки.
Чому ж тоді у наших політиків не вистачає мужності захистити свою національну честь гідним козацьким вчинком? Та тому, що не витравили ще всі українці з себе, віками накопиченої, рабської покори, не позбулися хохляцького лицемірства та психології ”крайньої хати” і ще досі не навчилися почуватися вільною людиною та господарем у власному домі.
Мусимо наразі усвідомити, що навчити більшість теперішніх політиків бути вище власних меркантильних інтересів, ми з вам навряд чи зможемо, бо, на жаль, жити для України, а не для себе  вони вже не можуть. Саме тому ми маємо самі подбати про себе і про своє майбутнє. Для цього не потрібно ставати професійним революціонером чи кар’єрним партактивістом, а цілком достатньо жити по честі і совісті, виконувати Божі заповіді, виховувати своїх дітей і внуків у високоморальному патріотичному дусі. А ще необхідно бути принциповим у відстоюванні національної та державної гідності, не проходити осторонь біди ближнього, шанувати народні та релігійні традиції, розмовляти виключно українською мовою і ніколи не переходити на мову окупанта. Вкрай важливо також подолати пасивність та зневіру, брати активну участь в патріотичних заходах, мітингах, пікетах, демонстраціях протесту, гуртуватися навколо українських патріотичних партій та громадських організацій, що не схибили з обраного шляху. Тут доречно подякувати всім рівнянам, які прийшли на вечір вшанування Героїв Крут, організованого Підрозділом Українського козацтва „Волинська Січ” та Рівненською обласною організацією політичної партії „За Україну!”.
Ось так, поступово, крок за кроком ми відчуємо себе носіями могутньої нації, а будь-яка влада змушена буде з нами рахуватися. Тільки у такий спосіб з’являться в Україні нові лідери, за якими піде народ заради розбудови Української України, в якій ніколи вже не буде місця українофобам.

Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.