Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
22
травня
Випуск
№ 1320 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Слава Ліні Костенко та ганьба організаторам зустрічі [Випуск № 1009]

Повідомлення про приїзд відомої української письменниці Ліни Костенко у Рівне викликав великий ажіотаж. Захід був запланований у рамках презентації книги «Записки українського самашедшого» Хоча творчий вечір міг і не відбутися, зважаючи на вік і стан здоров’я письменниці. Про те, що живий класик української літератури все ж таки приїде у Рівне, свідчив чималий натовп під стінами Рівненського обласного музично-драматичного театру та вигуки «Ганьба!» ввечері 25 січня.

Потрапити на творчий вечір Ліни Костенко міг лише той, хто отримав запрошення, які розприділяли представники міської влади Рівного. На захід мали потрапити вчителі, студенти, журналісти та ще невелика кількість щасливців. Проте, частина рівненських журналістів запрошення так і не отримала. Чому так вийшло, ніхто точно пояснити не міг.
І ось ті, хто все ж таки отримали запрошення, прийшли до приміщення театру, та потрапити всередину не могли. Центральний та службовий вхід були зачинені та знаходились під пильним оком охоронців.
- Чому ви нас не пускаєте, адже у нас є запрошення? – допитувались в охоронців присутні, проте у відповідь лише тиша.
Початок заходу наближався і до нього лишались лічені хвилини, а люди все мерзли і вигукували «Ганьба!». Культурний захід перетворився на абсолютну протилежність собі, коли двері театру нарешті відчинили і усі ринулись всередину. Люди немов забули, куди вони прийшли і, як наслідок – відірвані ґудзики, відтоптані ноги, загублені у штовханині речі. Варто зазначити, що і після цього у приміщення потрапили не всі охочі, хоча й мали запрошення.
Вечір розпочався і на сцену вийшла Ліна Костенко, звернувшись до присутніх зі словами вибачення за те, що частина людей не змогла потрапити до театру.
- Мені сказали, що є багато людей і поза цим залом. Мені незручно перед тими людьми, але так відбувається. Ми ж нічого не робили, нікого не запрошували, нікого не вмовляли. Це діло політиків – організовувати зали, мітинги. Часто кажуть, що у нас слабка опозиція. Я відчуваю, що, коли збирається стільки людей, ми разом якась велика опозиція. І саме цю опозицію повинна чути влада, бо це опозиція чола і серця. Це не політикани. Я вам вдячна за це і, очевидно, що культура об’єднує людей більше, ніж політика, - сказала пані Ліна.
За словами Ліни Костенко, бажання написати „Записки...” виникло у неї давно, як можливість дати свою оцінку ситуації, яка склалась в останні роки в Україні. Події роману відбуваються під час Помаранчевої революції.
- Давно відчуваю, що треба відверто чесно сказати, що хтось із нас божевільний. Або ми, або вони. Я не люблю когось звинувачувати, в лоб щось говорити і вирішила написати від імені чоловіка. Чому саме так? Просто з перших рядків написалось: я завжди був нормальною людиною. Значить, це треба було написати від імені мужчини. Нехай чоловіки не гніваються, але інакше не можна було.
Людство перейшло у нове тисячоліття і потрібно було фіксувати кожен день. Але ж погано увійшли у третє  тисячоліття. Ніби якийсь скажений пес перетягнув із 20 у 21 сторіччя „таращанське тіло”, яке так фактично і не ідентифіковане. Люди вже забули і це вже сприймається, як серіал. Жах якийсь стався із цією державою. Я вже не кажу про всілякі інші ситуації. Це все треба було написати.
Поки Ліна Костенко читала записки із запитаннями, які їй передавали із залу, на сцену вийшла автор-виконавиця сучасних та старовинних українських романсів, головний лікар Клініки лазерної медицини Інституту дерматокосметології та володарка звання „Володарка оксамитового голосу” Ольга Богомолець. Пані Ольга зізналася, що якби Ліна Василівна не писала поезію, вона б не писала музику. Співочий лікар виконала пісню „Осінній день”, яка написана на вірш Ліни Костенко і, за словами Ольги Богомолець, сам по собі є музикою. Також для присутніх співав кобзар Василь Жданкін із донькою.
Цього вечора Ліна Костенко говорила про свою творчість, Україну, політику, ситуацію, у якій нині опинилася українська мова. Зокрема поетеса сказала, що не знає, чи потрібно штрафувати за невикористання державної мови:
- Хто скаже, говорю я державною мовою, чи ні? Рідною. Мова – це щось таке інтимне, своє. Не можна людину примушувати говорити не своєю мовою. Напевно, росіянам так само важко переходити на українську мову. Інша річ, що вони повинні викинути шовінізм. Якщо росіяни нарешті зрозуміють, що нам українська мова така ж дорога, як і їм російська, то ми за розуміння відплатимо повагою і не буде ніяких конфронтацій.
Окрема розмова – це державні мужі. Державна мова в державних установах повинна бути, а не ті пародії, які ми чуємо. Не знаю, чи допоможуть штрафи, проте у суспільстві повинні бути загальна переконаність в тому, що люди, які не поважають українську мову, не повинні з’являтися нам на очі.
Творчий вечір тривав кілька годин і закінчився близько опівночі автограф- сесією Ліни Костенко, під час якої бажаючі могли отримати автограф поетеси. Продали за цей вечір у фойє театру близько півтори тисячі примірників нового роману. Книжка коштувала 60 гривень, а в деяких книгарнях її пропонують за вдвічі більшу суму.
Дивлячись на Ліну Костенко, розумієш, що в Україні є кому заступитися за українських людей, українську мову та й за саму державу. І не важливо, що єдина зброя письменника це слово, адже саме воно здатне пробудити розум та запалити серце. А за словами самої Ліни Костенко, українська література житиме, якщо у неї будуть читачі. Проте організація творчого вечора показала, що цих самих читачів ділять на людей різного ґатунку. Стояти у черзі, яка асоціюються із комуністичними часами для того, аби побачити улюблену письменницю – принизливо. Влада ж, як і зазвичай, не спромоглась зробити щось для людей, а спокійно сиділа на найкращих місцях.

Тамара СТАНКЕВИЧ

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.