Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
18
червня
Випуск
№ 1324 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Іван Діяк: «п’ята колона в україні: загроза державності» Етнополітична складова п’ятої колони [Випуск № 1003]

Йдеться про партії та суспільно-політичні організації України, які мають яскраву проросійську спрямованість. Одразу впадають до очей російські етнополітичні організації на кшталт РДК - «Русского движения Крыма». Останнім часом до активної політичної діяльності залучаються «Русская община Львова», «Русская община Севастополя», партія «Русский блок», організація донських козаків в Україні, а також нове загальноукраїнське об’єднання «Русская община Украины».

Ці організації постійно діють в авангарді російських державних інтересів в Україні. Потрібно влаштувати пікети біля Верховної Ради України на підтримку надання державного статусу російській мові в Україні - і всі вони там. Потрібно влаштувати кампанію в ЗМІ про насильницьке переслідування православних у Львові, росіян в Києві - і члени цих організацій охоче роздають потрібні інтерв’ю російським журналістам.
А особлива історія - це Крим. Свого часу РДК був вельми впливовою організацією на півострові та вів боротьбу за приєднання Криму до Росії. Цькування і залякування українських організацій, напади на українських моряків у Севастополі та Балаклаві, відкриті патрулі російських козаків з ротвейлерами та палками, постійні пікети під російськими прапорами...
Кримський президент Мєшков з прибічниками з «кримського народу» відігравав роль Судетської німецької партії. У випадку вдачі на черзі виникла б необхідність вирішення «русского вопроса» в інших регіонах. Так постали б Новоросія, Донецько-Криворізька республіка... Звичайно, Москва картинно піклувалася про захист «російськомовного населення» від українських націоналістів, для чого ввела б в ці нові республіки федеративної України російські війська з визвольною місією. Далі пригадали 6, що «Київ — мати міст руських», і обмежили б власне Україну Галичиною. На цьому етапі Москва підключила б до розділу України Польщу, оскільки досвід по стравлюванню українців з поляками в неї чималий. Саме так Гітлер підключав до розділів Чехословаччини Польщу і Угорщину.
Щоправда, як раз тоді російська армія впевнено зав’язла у довготривалій війні на Північному Кавказі, і черговий збір земель під рукою Москви не відбувся. Представник РДК, президент Криму Мєшков, не бажаючи нести відповідальність за зірвані курортні сезони (адже налякані туристи з Росії просто не поїхали до Криму, очікуючи справжньої війни), втік до Москви. Там мер російської столиці вже подарував йому елітну квартиру за допомогу, надану російським державним інтересам. А кримчани в черговий раз відчули себе обдуреними.
Згадаємо і події в Севастополі. 13 травня 2005 року на прес-конференції у Києві президент В.Ющенко зауважив, що «Україна успадкувала ті зобов’язання, котрі взяла на себе попередня влада щодо терміну перебування Чорноморського флоту Росії на території України до 2017 року». Однак при цьому він зазначив, що «якщо уважно прослідкувати повноту договорів і фактичні справи, багато позицій не відповідають раніше прийнятим договорам». За словами українського президента, питання виникли у зв’язку з відмовою Росії передати українському флоту об’єкти навігації на кримському узбережжі, як це передбачалося договорами. Крім того, під час поїздки української урядової делегації 11-13 квітня ц. р. було з’ясовано, що російська сторона передає орендовані у України для потреб флоту землі та споруди комерційним підприємствам у суборенду, робить перебудови і повністю ігнорує при цьому україно-російські угоди щодо умов розташування Чорноморського флоту на території України.
Оскільки відповісти на українські запити було особливо нічого, командування ЧФ просто не допустило українську делегацію на орендовані об’єкти. 20 липня активісти Всеукраїнського студентського братства встановили намети біля штабу Чорноморського флоту в Севастополі й почали вимагати від російського командування дотримання законодавства України та спільних угод про російські бази в Криму. Але негайно з’явилися активісти Російської громади Севастополя та партії «Русский блок», які після короткої бійки знесли намети й плакати студентів. Таким чином російському командуванню навіть не довелось викликати морську піхоту, як це було в 1993-1995 роках під час самого гострого українсько-російського протистояння.
А 31 липня 2005 року біля 60 автомобілів членів севастопольської організації «Русского блока» провели по місту автопробіг на честь святкування дня російського військово-морського флоту. «Севастополь єсть и должен остаться главной базой Черноморского флота. Мы осуждаем провокационные пикеты, которые организуются у штаба флота «засланными казачками», - сказав з цього приводу журналістам голова цієї організації Г.Басов. На центральній площі міста - площі Нахімова - одночасно з автопробігом під російськими державними прапорами проводився мітинг Руху виборців за Республіку Крим на підтримку Чорноморського флоту в Криму.
Напевно, нам потрібно пов’язувати ці акції з попередженням директора Інституту країн СНД у Москві пана Затуліна, який прямо говорив, що в Москві розробляється комплекс заходів з протидії українському тиску на ЧФ у Севастополі (цитується мовою оригіналу): «Ответные шаги уже предпринимаются, и все об зтом знают. Просто зти шаги не обязательно должны быть симметричными. Они в других областях наших отношений имеют гораздо большее значение. Например, в спорах по вопросам пропавшего газа, об идеях установлення европейских цен за газ. Я считаю, что газовую проблематику нельзя рассматривать в отрыве от контекста всяких других отношений, в том числе и пребывания Черноморского флота в Украине».
Дії розгортаються. Новостворений Народний фронт «Севастополь - Крим - Росія» знову поставив вимогу повернення Криму до складу Росії. У його Декларації міститься конкретне гасло «прекратить украинскую аннексию» півострову. Ще далі пішла так звана «Общественная организация Русское Движение Севастополя». 12 серпня 2005 року засоби масової інформації розповсюдили її «Воззвание к армии, флоту, правоохранительным органам, службе безопасности Украины», де містився прямий заклик до зради присязі на вірність українському народу та збройному поваленню влади:
«Безудержный рост цен на продукти питання, ком-мунальные услуги, енергоносители, лишение пенсионеров и ветеранов льгот, фанатичная антирусская политика, особен-но в отношений языка, толкают нас к действиям, направленным на смену существующей власти».
Автори документу були впевнені, що «то, что сегодня делают  «оранжевые»,   очумевшие   от  власти,   напоминает становление фашистской диктатури». І тому вони звернулися до української армії та флоту, правоохоронних структур та СБУ із закликом ставати на бік народу України: «Ваша солидарность с народом предотвратит полннй развал Украины, спасет ее от гражданской войни». Більше того, вони ще й закликали представників інших організацій і партій підтримати цей заклик до силових структур.
Як говориться, далі йти вже нікуди. Це вже не просто ходіння під російськими прапорами в пікетах. Заклики до повалення існуючого конституційного ладу, зміни державних кордонів і територіального устрою України змінилися закликами, які фактично провокують громадянську війну! Ще одним підтвердженням, що російська п’ята колона в Україні не даремно їсть свій хліб, стали відкриті поради російській федеральній владі в ЗМІ з боку голови Донецького обласного відділення «Русской общины Украины» О.Іванова як не допустити «помаранчевої революції» в Росії!
Однак насправді у Москві добре розуміють географічну й інтелектуальну обмеженість цих російських організацій. Адже російський націоналізм не може знайти відгук в Україні. Тому ставка робиться також на організації, котрі спекулювали на слов’янській темі.
 Вище ми вже зазначали, що керівник запорізького ВО «Мотор-Січ» Богуслаєв (тепер уже колишній) є одним з самих активних прибічників так званого слов’янського руху. Тобто політичного руху, де просто замінено слово «російський» на «слов’янський», щоб менше різало українські очі та вуха. Про російський контроль над організаціями цього політичного спектру свідчить досвід далекого Казахстану.
Протягом всіх років існування цієї держави слов’янські та російські організації виступали єдиним фронтом в опозиції до казахської влади. Аж ось в цьому році президент Росії В.Путін та президент Казахстану Н.Назарбаєв проголосили про вічну дружбу та взаємну участь у ЄЕП. На практиці для життя слов’янського населення нічого не змінилося. Назарбаєв продовжив політику заміни керівних кадрів в усіх сферах своїми ставлениками, щоправда, тепер вони мали бути уже не просто казахами, а особисто відданими президенту людьми. Або ж пов’язаними з ними родинио-клановими стосунками. Тим не менше Путін підтримав політичного союзника, знехтувавши становищем росіян в Казахстані. Поспішаючи виконати наказ, Російська громада Казахстану, слов’янський рух «Лад», Союз козаків Семиріччя, Союз козаків степового краю, фонд «Благовест» за благословенням Російської Православної Церкви публічно оголосили про підтримку кандидатури Назарбаєва на нових президентських виборах. Після цього в країні зникли останні рештки опозиції керівнику, який розмінює вже третій президентський термін. Якщо врахувати, що консультують Назарбаєва все ті ж російські політтехнологи, котрих ми вже бачили у Януковича на виборах в Україні, то коментарі зайві. Кишенькові «козаки», кишенькові «слов’яни», кишенькові «росіяни» в руках політичної влади Росії.
Проте обмежена російська ідея під виглядом денаціоналізованої слов’янської ідеї не знайшла відгуку в українських масах, оскільки вона надто абстрактна. До того ж сама Росія зовсім не є винятково слов’янською країною. Речник цієї ідеї О.Ф.Базилюк набрав на президентських виборах 31 жовтня 2004 р. тільки 0,03% голосів виборців - 8 778 чоловік! Проте нам не слід забувати, що ці партії та партійки завжди будуть махати своїми прапорами поряд з російськими організаціями, демонструючи «згуртоване українське суспільство - друзів Росії» там, де накаже Кремль.
Далі буде...

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.