Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Партія «За Україну!» сумує за жертвами Голодомору [Випуск № 1002]

Партія «За Україну!» сумує за мільйонами невинно убієнних українців, які стали жертвами репресій і голодоморів тоталітарного режиму.

Беззаперечним історичним фактом є те, що Голодомор 1932-1933 рр. викликаний організованими заходами керівників УРСР та СРСР, що призвело до масової загибелі сільського населення, переважаючу більшість якого складали українці.
Сьогодні достатньо історичних документів наводяться докази умисності Голодомору і його злочинної суті як геноциду українського народу.
19 цивілізованих країн світу на різних континентах, а також Європейський Союз, Парламентські асамблеї ОБСЄ та ЮНЕСКО засудили дії комуністичного режиму і визнали Голодомор в Україні 1932-1933 рр. актом геноциду українського народу.
28 листопада 2006 року Верховна Рада України прийняла закон Про Голодомор 1932-1933 років в Україні, яким визнала Голодомор геноцидом Українського народу. Тоді даний закон підтримали двоє депутатів з Партії регіонів, 118 з «Блоку Юлії Тимошенко», 79 депутатів з «Нашої України», 30 представників Соціалістичної партії та четверо позафракційних. Показовим в даному голосуванні було й те, що жоден з народних депутатів від КПУ не проголосував за закон про Голодомор 1932-1933 рр.
Виступаючи з парламентської трибуни в ході ухвалення даного закону в 2006 р., В’ячеслав Кириленко навів свідчення людей,які пережили Голодомор 1932-1933 рр.: «Свідчить Горошко Катерина Федорівна, 1915 року народження, Лохвиця Полтавської області: Заходили до хати і вигрібали усе, що можна було їсти: муку, картоплю, буряки, кукурудзу. На вулицях не залишилося вже жодної собаки, жодного кота. Усіх голубів, горобців перестріляли. Було, йдеш по дорозі, а скільки дітей було мертвих, і дорослих теж, і ніхто їх не прибирав. Отак вони по-людському і не були поховані. У нас в сім’ї було семеро дітей. Вижило нас лише трійко».
«Ці свідчення і є підтвердженням геноциду українського народу. Голодомор 32-33-го років мусить бути визнаний геноцидом українського народу, бо під геноцидом згідно з Конвенцією ООН 1948 року розуміються дії, вчинені з наміром знищити цілком чи частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу», - закликав В’ячеслав Кириленко.
Наводячи докази етнічного характеру геноциду українського народу, Кириленко зазначив, що «після листопадових рішень про заборону будь-якої торгівлі і вилучення всього продовольства, в січні совєтські комуністичні органи прийняли рішення про заборону виїзду з України і з Кубані, на якій мешкало 80% етнічних українців, усіх селян. Їх насильно виловлювали, повертали на територію голоду, у свої, вже спорожнілі села. Такої заборони виїзду не було на жодній іншій території, що тоді зазнала голоду».
Рішенням Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 року підтверджені висновки слідчих Служби безпеки України про організацію вчинення в 1932-1933 роках на території УРСР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму — генеральним секретарем Центрального комітету ВКП(б) Йосипом Сталіним (Джугашвілі), членом ЦК ВКП(б), головою Ради Народних Комісарів СРСР В’ячеславом Молотовим (Скрябіним), секретарями ЦК ВКП(б) Лазарем Кагановичем та Павлом Постишевим, членом ЦК ВКП(б), генеральним секретарем ЦК КП(б)У Станіславом Косіором, членом ЦК ВКП(б), головою Ради народних комісарів УРСР Власом Чубарем та членом ЦК ВКП(б), другим секретарем ЦК КП(б)У Менделем Хатаєвичем, геноциду української національної групи.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.