Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Шумів Гурбенський ліс... [Випуск № 921]

21 квітня, на третій день Великодня, у світлий вівторок, у Здолбунівському районі на Рівненщині, неподалік колишнього села Гурби, урочисто відзначено 65 річницю найбільшої в історії Української Повстанчої Армії битви.

А у Свято-Воскресенському чоловічому монастирі на повстанських могилах відбулася святкова Божественна літургія з нагоди храмового свята монастиря. Літургію очолив митрополит Рівненський і Острозький Євсевій. Після завершення літургії була відслужена панахида на братській могилі героїв. По завершенні панахиди відбувся мітинг пам’яті загиблих повстанців, що полягли за волю України у великодні дні 1944 року.

НА МІСЦІ БОЮ...

Цього дня на місце, яке було епіцентром кількаденних боїв у квітні 1944 року, приїхали представники місцевої виконавчої влади, депутати Верховної Ради та місцевих рад, представники громадськості, ветерани УПА, жителі навколишніх населених пунктів.

На мітингу виступили, зокрема, голова облдержадміністрації, перший заступник голови облради, народний депутат України, голова Української Народної Партії Юрій КОСТЕНКО, голова обласної організації УНП, екс-голова ОДА Василь ЧЕРВОНІЙ, ветерани УПА та самодіяльні колективи. На захід з різних областей прибуло чимало міських голів. Проте ані міського голови Рівного Володимира Хомка, ані міського голови міста Кузнецовська Володимира Коровкіна на панахиді та мітингу-реквіємі не було.

Звертаючись до кількатисячного мітингу, голова РОО УНП, Василь Червоній розпочав з кількох важливих оголошень:

– Сьогодні ми зустріли людей з Воркути, Харкова, Києва та інших місць. Проте не всі знають, що тут, у лісі, є друга, ще більша могила.

З 5 тисяч учасників бою половина загинули. Точної кількості ніхто не може назвати, бо звіти кажуть одне, а висота могил про інше. Тому я закликаю всіх, хто володіє інформацією, повідомити будь-які дані (ім’я, псевдо, дата народження, місце загибелі тощо) про загиблих до монастиря чи редакції газети «Волинь».

Вшанування на місці загибелі головного командира УПА-«Північ» Клима Савура відбудеться в суботу, 9 травня, цього року за Оржевом біля села Суськ на березі Горині.

Також Пан Червоній зазначив, що багато років поспіль як депутат ставить питання перед владою про перепоховання загиблих й закопаних НКВС повстанців і простих патріотів. Лише в Рівненській тюрмі їх до 20 тисяч. Треба ж ці рештки підняти, перенести на Грабник і на православному цвинтарі за православним обрядом поховати. Минулого року Господь так покерував, що дев’ять останків тіл з ознаками насильницької смерті знайшли під час будівельних робіт на території, котра належить міліції та СБУ в центрі міста.

«Ми зверталися писали, телеграми давали, на мітингах голосували з вимогою порушити кримінальну справу та провести ексгумацію. У відповідь, – каже пан Василь, – мовчанка. Буцімто не знають про що взагалі йде мова.

Проблема полягає в тому, що Україну проголосили, а владу не змінили, як в інших країнах. Візьмемо для прикладу хоча б нинішніх заступників голови ОДА....

Якщо спитаєте їх, що вони робили під час ГКЧП, виявиться, що вони були на боці Луценка та Плютинського. Тож не дивуйтеся, що на сьогоднішній день у Рівному, незважаючи на рішення сесій про вшанування Т.Бульби-Боровця, цей пам’ятник досі не стоїть.

І тому: пам’ятник повинен стояти. Жертви повинні бути перепоховані. Монастир на повстанських могилах повинен розвиватися. За один рік влада під моїм керівництвом змогла збудувати монастир, 7 кілометрів ліній електропередач та 8 кілометрів асфальту. Теперішня ж влада за три роки спромоглася зробити лише 5 кілометрів асфальту, пантеон не до кінця та фігуру Покрови пресвятої Богородиці. Це добре, але цього мало. Навіть Владика сказав сьогодні, що за три роки тут уже міг би стояти невеликий храм та дзвіниця. І влада про це повинна пам’ятати», - резюмував пан Василь.

Не відзначився оптимізмом у своєму зверненні до громади й голова Української Народної Партії Юрій Костенко:

 – Не хочеться в такий день і біля таких святих місць говорити про українські поразки. Але між найбільшими мегаблоками у Верховній Раді ведуться переговори про те, що після Великодніх свят в Україні може постати нова антиукраїнська конституційна більшість - БЮТ та Партії регіонів. І ця антиукраїнська більшість зможе надовго відтягти нас від українських справ. Адже буде змінено Конституцію, відмінено вибори президента, буде узаконена двопартійна антиукраїнська влада.

З палкими промовами до присутніх звернулися безпосередні учасники бойових дій.

Цього світлого дня між виступами політиків над могилами лунали повстанські пісні у виконанні народного аматорського хору Здолбунівського районного будинку культури, народного аматорського гурту «Мірина», вокального ансамблю Будеразького будинку культури, жіночого вокального ансамблю с.Нова Мощаниця, жіночого вокального тріо Здолбунівського будинку культури цементників ВАТ «Волиньцемент» та народного аматорського фольклорного колективу «Здовбицькі молодички» Здовбицього сільського будинку культури.

Полеглих повстанців пом’янули і під час поминальної трапези. Спіть спокійно, українські звитяжці! Пам’ять про вас житиме вічно! Ви заслужили нашу глибоку повагу, нашу любов! Вічна вам пам’ять і вічна вам слава!

ПРО ІСТОРІЮ ГУРБЕНСЬКОГО БОЮ

Проходять роки, все більшою стає відстань між подіями 40-50 років ХХ сторіччя й сьогоденням. Героїзм воїнів УПА, патріотизм населення та деталі боротьби українського народу за національну незалежність повинні назавжди залишитися в пам’яті сучасної молоді та свідомих співвітчизників

Багато учасників відійшли у вічність і зовсім небагато ще живі. А наше завдання – ретельно документувати та фіксувати всі відомості про ті часи, щоб історики мали факти, зокрема, і про бої в урочищі Гурби, щоб, починаючи зі школи, виховувати дітей на прикладі українських героїв, які захищали свою землю, свою сім’ю, батька й матір...

А бої таки були страшні. До того ж відкритими, як кажуть, «лоб в лоб». З регулярними фронтовими частинами, які використовували авіацію і танки, гармати та міномети. Одна з таких битв (саме – битв) відбулась 21-25 квітня 1944 року в урочищі Гурби, на кордоні сучасних Рівненської та Тернопільської областей. Тут, на Мізоцькому плато, або так званих Гурбенських (Крем’янецьких) горах, і зустрілися в нерівному та відкритому бою понад 5 тисяч вояків УПА з 30 тисячами добірного війська НКВД, знятих для такої «нагоди» з Кавказу, де перед тим вони займалися виселенням чеченського населення. Ці події припали якраз на Великдень 1944-го і тривали в багатьох селах навколо колишньої польської колонії Гурби – в Антонівцях, Забарах, Андрушівці, Майдані, Обгові, Мостах та багатьох інших...

...Вдалося віднайти підпільні звіти про звитягу вояків УПА і трагедію мобілізованих селян. Ніхто з них не хотів залишати свою рідну землю на поталу загарбникам. В історичних розвідах ви почуєте слово командира з’єднання «Холодний Яр» Миколи Свистуна-«Ясеня», шефа штабу цього з’єднання Євгена Басюка-«Чорноморця», командира сотні, а пізніше курінного Михайла Кондрася-«Великана», ройового Євгена Овсіюка-«Бравого», звичайного селянина Пилипа Грипака та інших, що рясно полили кров’ю Крем’янецькі ліси або залишилися в поліських болотах під час Північного рейду.

Фронт просунувся на захід і зупинився під Бродами. На території південної Рівненщини розпочиналася мобілізація...

Як повідомляє звіт секретаря Ровенського обкому КП(б)У В.Бегми від 1 березня 1944р., у районах області розпочато мобілізацію військовозобов’язаних до лав Червоної армії, і на мобілізаційні пункти вже відправлено 10000 чоловік. Та в деяких районах ситуація вийшла з-під контролю через діяльність українських націоналістів, які намагаються зірвати мобілізаційні заходи: «У деяких районах на противагу мобілізації, яку провадять військкомати, оунівцями проводиться «мобілізація» всього чоловічого населення в загони Української Повстанчої Армії, що діє на території Рівненської області. Мізоцьким райвійськкоматом 3 березня 1944р. була оголошена мобілізація військовозобов’язаних по населених пунктах Мізоч, Білашів і Дермань. Дізнавшись про це, керівництво УПА в ніч на 3 березня вислали в ці села озброєні групи, котрі оголосили населенню, що «мобілізація в Червону армію припинена» і провели «мобілізацію» всього чоловічого і частково жіночого населення у загони УПА».

Усі чоловіки виводилися в більші лісові масиви, де частково озброювалися. Таким чином УПА зберігала за собою мобілізаційні резерви.

Смерть там зустріли хлопці, яким ледь виповнилось по 16 років. Вони боролися за те, щоб вільно дихати на землях, де пройшло їхнє дитинство. А інакше й бути не могло, адже коли хтось приходить на твою землю наводити свій порядок – це страшно, і дозволяти цього не можна. Пройшло багато років, сучасній молоді необхідно доносити всю правду про ті роки і виправляти застарілі шкільні підручники. Щоб істина передавалася з покоління в покоління навічно...

Вічна слава Героям!

Олександр ДЖИГИРЕЙ

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.